Блог: Роздуми на тему: “Верховенство права в Україні. Дитя померло чи ще не народилось”

Роздуми на тему:

“Верховенство права в Україні. Дитя померло чи ще не народилось”

Особисті спостереження.

Фабула: Поліція перешкоджала громадським активістам у проведенні мирного зібрання у формі акції протесту, метою якого було обговорення поточної ситуації щодо незаконних забудов з представниками влади, а очікуваним результатом – покращення в її роботі.

Форма: Перешкоджання у встановленні опудала, відібрання плакату з цитатою із Загальної декларації прав людини («права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися  як  до  останнього  засобу до повстання проти тиранії і гноблення») та реквізиту – пляшки з яблучним соком заткнутої дитячою носовою хустинкою.

Дія:  Кілька поліцейських почергово підходили до мене і цікавилася вмістом пляшки, відповідно до чого я надав пояснення, що це сік і ввічливо запропонував скоштувати. Оскільки моя пропозиція була проігнорована, надалі я пив сік самостійно НА ОЧАХ У півсотні людей. Після чого був затриманий групою в кількості від 10 до 12 співробітників поліції без пояснень причини затримання.

Резюме: Поліцейські порушили одночасно декілька прав активістів, зокрема право вільного зібрання.

Аналітика: В даному випадку ми маємо справу з т. зв. групою «fundamental rights», як влучно підкреслює Головатий С.П. у своєму дослідженні – тим невід’ємним без чого верховенство право не мислимо як таке. До цієї категорії належать: право на свободу совісті, слова та вільних зібрань. Два останніх охоплюють алгоритм реалізації волі суспільства – від формування потреби до її реалізації. Від так, поліція відібрала у активістів можливість зреалізувати їх потребу – суспільний запит на встановлення справедливості шляхом узгодження позицій багатьох в цілісне легітимне рішення більшості – діалог з відповідним уповноваженим представником влади щодо реалізації їх конкретних вимог.

Водночас, даний інцидент є індикатором демократичного режиму (або його відсутності) в державі. Ще давньогрецький мислитель Платон зазначав, що «демократія народжується там, де люди, що жили на протилежних схилах сусідніх гір, спускаються в долину». Таким чином, рушійною силою демократії, її основоположним началом є комунікація всередині суспільства щодо вирішення нагальних питань взаємоіснування окремих індивідів у ньому, що ґрунтується на ВІЛЬНОМУ ВИСЛОВЛЮВАННІ ВЛАСНОЇ ДУМКИ КОЖНИМ і на взаємоповазі таких думок і поглядів.

Варто також звернути увагу на юридичний статус поліції у цьому конфлікті, адже вона також представник влади. При цьому на неї покладена особлива та своєрідна функція держави (державної влади) – виховна. Нацполіція є своєрідним взірцем, який через своїх співробітників  – окремих поліцейських, підтримує громадський порядок та у своїй роботі створює і підтримує образ справедливості, невідворотності покарань та ЗАХИСТУ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я.

В цьому аспекті важливою є і постать, в особі якої СУСПІЛЬСТВО здійснює керівництво за підтриманням порядку в своєму повсякденному житті. Як зазначав римський мислитель Цицерон, у-«правитель» «повинен бути» «людиною, що володіє основами права, без знання яких ніхто не може бути справедливим». Тобто, якщо керівник не знає – не відає про природне право людей на вільне зібрання, то у-правляти (керувати) правоохоронним органом від імені та в інтересах суспільства належним чином (тобто справедливо) він не в змозі.

Інша річ, якщо таке порушення було здійснено УМИСНО з повним УСВІДОМЛЕННЯМ значення своїх дій та конкретною метою перешкодити діалогу людей з владою та демонстративно показати беззастережну силу пануючого режиму. Однак, таким чином, керівник знову ж таки, як управлінець, дискредитує себе, оскільки «…держава стоїть доти, доки всі виявляють пошану найпершій людині», надійною опорою влади якої він і є. В даному випадку Цицерон проводить паралель держави і державної влади, доходячи логічного висновку про їх нерозривну єдність як у конкретних діях (подіях), так і у їх соціальних, політичний, економічних… наслідках. Тобто, фактично поки підтримується авторитет правителя, тримається державна влада (в тому числі адміністративно-розпорядча влада керівника, делегована йому для управління поліцією). В свою чергу, сам вчинок керівника є згубним і небезпечним тим, що «не тільки розбещує» самого керівника, але й тим, що «розбещує інших і своїм прикладом шкодить більше ніж своїми вчинками».

Отже, проблемність ситуації полягає в тому, що поліція є своєрідним взірцем справедливості, еталоном поведінки як загальнопобутової, так і управлінської. І більше значення тут має навіть не безпосередня дія їх керівника у прийнятті означеного рішення з усіма слідуючими із цього наслідками, а опосередкований вплив, що прямує до прогресії, від цього моменту на багато років вперед. Мова про те, що взірець справедливості, яким має виступати поліція, окрім іншого, формує початкове найбільш загальне, однак, основоположне ставлення людини до суспільства. При чому, таке формування відбувається шляхом інверсії, а саме усвідомлення людиною ставлення до неї з боку того ж суспільства в особі делегованих ним на підтримання загального правопорядку осіб та їх підлеглих.

Виховуючи Безправних людей, ми формуємо Неправову державу. Глибоко суб’єктивно. Мені починає здаватися, що в Україні Нацполіція стає справжнім каральним (інквізиційним) органом і те, що Ви особисто ще не затримані або не ув’язнені, свідчить лише про те, що ПОКИ ЩО ви ще не встигли стати на шляху дійсно шляхетних інтересів. А це лише питання часу, бо всі ми знаємо, коли приходить апетит.

Читати ще: На акції під Кабміном поліція жорстко затримала активіста через чай

Дмитро Перов