Приватизація: Тетчерівський рецепт чи олігархічна «приватизація»?

Як Британія створила глобальних гравців, а Україна – руїни.

Вступ

На початку 1990 – х Україна отримала у спадок від СРСР тисячі державних підприємств. Приватизація для більшості громадян асоціюється не з економічним зростанням чи «народним капіталізмом», а з хаосом 90 – х, коли державні активи перетворювалися на приватні статки обраних. У суспільній пам’яті закріпився термін «прихватизація» – символ непрозорості, корупції та втраченої довіри.

У світі є приклади, коли приватизація стала символом модернізації та розвитку. У 1980‑х роках Велика Британія під керівництвом Маргарет Тетчер провела масштабну приватизацію, яка стала не лише економічним, а й соціальним проєктом. Мільйони британців уперше стали акціонерами, а державні гіганти перетворилися на ефективні компанії. Цей досвід увійшов в історію як «Тетчерівський підхід» – системний, прозорий і спрямований на формування довіри.

Це не просто різні моделі – це різні наслідки для економіки, суспільства і державності. Британія отримала BT Tower, а Україна – руїни Запорізького алюмінієвого комбінату. Приватизація може бути модернізацією. А може – дерибаном.

Сьогодні, коли Україна стоїть перед завданням відбудови та модернізації економіки, питання приватизації знову виходить на перший план. Це – останній економічний окоп і водночас плацдарм для майбутнього зростання. Але головне – не повторити помилки минулого. Україні потрібна не чергова «прихватизація», а стратегічна приватизація за британським сценарієм: з підготовкою, прозора, конкурентна, з масовим залученням громадян. Лише така модель приватизації може стати фундаментом довіри, модернізації та економічного зростання.

У цій статті ми покажемо, чому Україні потрібен тетчерівський підхід – з підготовкою, конкуренцією та публічністю – а не чергова «прихватизація» під олігархічний контроль.

Саме порівняння цих моделей дозволяє побачити, які уроки ми можемо винести – і чому тетчерівський підхід є критично актуальним саме зараз.

1. Стартові умови: хаос проти підготовки:

• Україна (1991 – 2000): не мала жодної ринкової інфраструктури для ефективної приватизації. Не існувало фондового ринку, незалежних регуляторів чи сучасного корпоративного законодавства. Ваучери, які мали стати інструментом «народного капіталізму», швидко перетворилися на товар для скупників. Це створило умови для концентрації власності у руках небагатьох і стало підґрунтям для появи олігархів.
• Велика Британія (1980 – ті): приватизація почалася лише після створення необхідної інфраструктури. Уряд Тетчер спочатку стабілізував економіку, запровадив галузевих регуляторів і підготував законодавчу базу. За бюджетні кошти підприємства пройшли підготовку до приватизації. Лише після цього стартував продаж державних активів через Лондонську фондову біржу. Це забезпечило довіру інвесторів і громадян та дало відчутний економічний ефект.

👉 Висновок: для України приватизація стала стихійним експериментом, для Британії – результатом системної підготовки. Саме ця різниця визначила подальшу долю економік обох країн.

2. 2. Передприватизаційна підготовка

• Україна(1991 – 2000): державні підприємства продавалися у тому вигляді, в якому вони існували – із боргами, зношеним обладнанням, без бізнес‑планів чи реструктуризації. Це робило їх малопривабливими для інвесторів і прирікало на подальші банкрутства. Замість того щоб підготувати активи до ринку, держава перекладала проблеми на нових власників.
• Велика Британія (1980 – ті): перед продажем компанії проходили корпоратизацію, фінансове оздоровлення та модернізацію. Відокремлювалися непрофільні активи, створювалися чіткі бізнес‑плани. На ринок виходили не проблемні активи, а конкурентоспроможні компанії, готові до розвитку та залучення інвестицій.

👉 Висновок: Україна приватизувала «баласт» та проблеми, тоді як Британія – «готовий продукт» і можливості. Саме ця різниця визначила не лише долю підприємств, а й рівень довіри суспільства до самої ідеї приватизації.

3. 3. Методи продажу: ваучери vs. публічні розміщення

• Україна(1991 – 2000): основним інструментом стала сертифікатна приватизація. Громадяни отримали ваучери, які можна було обміняти на акції підприємств. Ідея полягала у створенні масового класу власників, але через відсутність фінансової грамотності та довіри більшість швидко продавала їх за символічну ціну. У результаті контроль над підприємствами зосередився у руках кількох фінансово‑промислових груп. Це не створило масового класу акціонерів і замість «народного капіталізму» країна отримала фундамент для олігархічної економіки.
• Велика Британія (1980 – ті): приватизація відбувалася через публічні розміщення акцій на біржі. Уряд проводив масштабні маркетингові кампанії, найвідоміша з яких – «Tell Sid». Вони закликали звичайних британців купувати акції, роблячи процес доступним і зрозумілим. Це дозволило залучити мільйони громадян та нових інвесторів і перетворило приватизацію на справжній соціальний проєкт, що змінив економічну культуру країни.

👉 Висновок: Україна використала механізм, який лише прискорив концентрацію власності, тоді як Британія створила умови для формування «суспільства акціонерів». Саме в цьому полягає головна різниця – приватизація може або породжувати олігархів, або створювати націю інвесторів.

4. Прозорість і конкуренція

• Україна (1991 – 2000): протягом 1990 – х і аж до 2018 року приватизаційні процеси залишалися непрозорими. Підприємства часто продавалися «під конкретного покупця» – за заниженою ціною, без реальної конкуренції. Міжнародні інвестори фактично не допускалися. Це створювало атмосферу кулуарності й підозри, що лише посилювало суспільну недовіру. У результаті приватизація сприймалася не як інструмент розвитку, а як механізм збагачення вузького кола осіб.
• Велика Британія (1980 – ті): приватизація відбувалася через відкриті аукціони та біржові розміщення, де могли брати участь як внутрішні, так і міжнародні інвестори. Правила гри були чіткими й зрозумілими, а процес — максимально публічним. Це формувало позитивний імідж країни, забезпечувало справжню конкуренцію, підвищувало ціну продажу активів і зміцнювало довіру до держави.

👉 Висновок: українська приватизація довгі роки залишалася «закритим клубом», тоді як британська стала прикладом відкритого ринку. Саме прозорість і конкуренція визначають, чи сприймається приватизація як корупційна схема чи як національний проєкт модернізації.

5. Результати: втрати і потенціал

Україна (1990 – 2000):

• Стартова оцінка державного майна: $100 – 120 млрд.
• До бюджету надійшло лише ~$10 млрд (менше 10% потенціалу). Решта «розчинилася» через занижені ціни, корупцію, банкрутства, виведення капіталу.
• За оцінкамивтрати: $60 – 80 млрд у цінах 1990‑х (≈ $150 – 200 млрд у сучасних цінах).
• У стратегічних галузях збанкрутіло до 20 – 30% підприємств.
• У суспільній пам’яті приватизація закріпилася як «прихватизація».

👉 Висновок: Україна втратила дві третини стартового потенціалу. Із $100 – 120 млрд залишилося лише $32 – 43 млрд (≈ $80 – 100 млрд у сучасних цінах) – третина від початкового портфеля.

Міжнародні порівняння:

• Польща: маючи активів удвічі менше, залучила понад $20 млрд і створила фондовий ринок.
• Чехія: навіть із ваучерною моделлю зберегла контроль держави й отримала більше довіри суспільства.
• Велика Британія: отримала понад $50 млрд , 9 – 11 млн акціонерів, 70% збиткових держкомпаній стали прибутковими за 3 – 5 років і їх ринкова вартість зросла на 60 – 100%.

Історичне порівняння (Україна vs Польща vs Чехія)

📌 Висновок: Україна мала найбільший обсяг активів – але найменший ефект.

🌍 Міжнародні кейси стратегічної приватизації та сценарій для України

📌 Висновок: Успішна приватизація – це не лише бюджетні надходження, а масове залучення громадян і стратегічна модернізація. Україна має шанс повторити цей сценарій – якщо обере тетчерівський підхід.

Приватизація: втрачений потенціал України та сценарії стратегічного розвитку Порівняння реальності 1990 – х, альтернативного шляху для 1990 – х, сучасного сценарію з підготовкою та міжнародних кейсів

Сценарій «🇺🇦 XXI ст.» – це не опис реальності, а цільова модель, яку Україна може реалізувати, якщо обере стратегічний, прозорий і конкурентний підхід. У статті він подається як альтернатива олігархічному дерибану, а не як вже діюча політика.

Чому у Тетчер продавали за підвищеною ціною

1. Підготовка активів: аудит, реструктуризація, скорочення боргів, модернізація та бізнес-планування. Це підвищувало їхню ринкову привабливість і дозволяло отримати вищу ціну.
2. Масові IPO на біржі:

1. • Акції продавалися через Лондонську фондову біржу.
   • Попит формувався не лише серед британців, а й серед глобальних інвесторів.
   • Завдяки конкуренції ціна піднімалася вище стартової.
2. Маркетинг і комунікація:
   • кампанії на кшталт «Tell Sid» створювали ажіотаж.
   • Мільйони громадян хотіли купити акції і це підвищувало ціну.
3. Поступовість: продаж  хвилями, що дозволяло продавати наступні пакети дорожче.

Результат

• Уряд Великої Британії отримав більше, ніж очікував:
  • British Telecom: планували £3,9 млрд → отримали £7,7 млрд.
  • British Gas: планували £5 млрд → отримали £9 млрд.
• Капіталізація компаній після IPO зростала на 200 – 400%.

Як рахувати при приватизації «по – тетчерівськи»

Британський досвід: Уряд планував отримати певну суму, але завдяки ажіотажу та зростанню капіталізації після IPO отримував у 1,5 – 2 рази більше.

Приклади:

British Telecom: очікували £3,9 млрд → отримали £7,7 млрд;

British Gas: очікували £5 млрд → отримали £9 млрд.

Варіанти приватизації залишків держмайна.

Зараз дуже важливо обрати шлях приватизації: з підготовкою чи без підготовки.

Сучасна практика ФДМУ (з 2018 року):

Продаж без підготовки як набір майна по залишковій вартості. Тому, ФДМУ зараз нагадує агентство нерухомості.

Виставлення по залишковій вартості не проводячи переоцінку, а це становить 10 відсотків від ринкової

Мало того, не проводячи необхідні аналізи та оцінки господарської діяльності ФДМУ практично проводить амністію «дутій» кредиторки, тобто закриває питання по вкраденим коштам з держпідприємств.

Приклади аукціонів показують, що навіть «зростання ціни у 10 разів» – це ілюзія, бо стартові ціни набагато нижче ринкових.

Приклад: 12.09.2025 ФДМ провів аукціон з приватизації ЄМК ДП «Спецагро» в місті Києві. Розтрубили, що ціна піднялася у 9,84 рази від стартової і становила 58,8 млн. грн. В ЄМК цього ДП входило тільки нерухомості 10 000 кв. м. у місті Києві не враховуючи іншого мана. Вийшло, що ціна продажу за кв. м в Києві становила 5 900 грн – як Вам ринкова ціна?

Ось така модель приватизації, яка йде з 2018 року нам не потрібна.  

👉 Така модель не створює довіри і знецінює державні активи. Потрібна приватизація по англійській або по європейській моделі.

Шанс сьогодні існує:

• Сценарій № 1 – Базова приватизація без підготовки може принести $20 – 30 млрд у бюджет ( в таблиці сценарій № 1).
• Сценарій № 2– Стратегічна ХХІ ст. З ПІДГОТОВКОЮ приватизація може принести $30–50 млрд у бюджет ( в таблиці сценарій № 2.) і створити мільйони нових акціонерів.
• Сценарій № 3 – По – тетчерівськи З ПІДГОТОВКОЮ приватизація може принести $60-120 млрд у бюджет ( в таблиці сценарій № 3) і створити мільйони нових акціонерів

Український варіант сценарію приватизації (залишок портфелю $80 млрд)

Sources: цей блок – аналітичне моделювання. Реалістичність зростає з якістю підготовки: аудит, реструктуризація, масові IPO, маркетинг, глобальні лістинги.

👉 У 1990 – х ми втратили дві третини державного багатства. Але навіть після цього у нас залишилася третина – і саме вона може стати фундаментом модернізації і розвитку. Реалістичний сценарій – У бюджет зараз можна отримати $100 – 150 млрд (залежно від структурита об’єму продажу, попиту, міжнародної кон’юнктури). І Це у 4 – 5 разів більше, ніж у «звичайному» сценарії ($20 – 30 млрд).

✅ Висновок

• Якщо продавати «як у 1990 – х» → $10 млрд.
• Якщо продавати «як у XXI ст. без підготовки» консервативно: $20 – 30 млрд.
• Якщо продавати Реалістично + підготовка: $30 – 50 млрд
• Якщо продавати Амбіційно по-Тетчер: $60 – 120 млрд (а в крайньому випадку $100 – 150 млрд при майже повному продажі державних активів).

Українська “прихватизація” була не економічною реформою, а швидким перерозподілом власності без підготовки та правил. Британська приватизація – стратегічний процес, де підготовка активів і захист інтересів громадян були ключовими.

РІЗНИЦЯ ПРОСТА:

В УКРАЇНІ ПРОДАВАЛИ ПРОБЛЕМИ

У БРИТАНІЇ ПРОДАВАЛИ МОЖЛИВОСТІ.

👉 Сьогодні у нас залишилася лише третина державного багатства. Але саме вона може стати фундаментом модернізації та розвитку- якщо ми оберемо правильний сценарій.

Ми стоїмо перед вибором:

• Вимагати від держави прозорості та підготовки активів.
• Залучати громадян до акціонування, щоб створити «суспільство власників».
• Не допустити повторення 1990 – х, коли країна втратила дві третини свого багатства.

⚡ Приватизація може стати або черговою зрадою, або найбільшою перемогою економічної історії України.

Вибір, який ми зробимо сьогодні, визначить економіку завтрашньої України.

Член Громадських рад Мін’юсту та ФДМУ Д. Качур