Як сексуальні домагання стали причиною закриття польових практик для студентів університету ім.Шевченка

Громадські екологічні організації, зокрема  Українське товариство охорони птахів, Екологічна група “Печеніги”, “Екосфера”,  «Екологія – Право – Людина» (ЕПЛ), ЕкоПраво-Київ та спільнота випускників Київського національного університету (КНУ) ім. Тараса Шевченка розпочали кампанію з метою не допустити закриття такого важливого компоненту підготовки фахівців-природничників, як польові практики.

Таке бажання очільників КНУ не перший рік обговорюється у профільному середовищі. Черговий сплеск дискусій стався цієї зими. Після того, як вибухнув скандал: кілька студенток звинуватили одного з викладачів практики у сексуальних домаганнях. Неприємна історія, але, як каже англійська приказка: проблеми приходять навіть у найреспектабельніші родини. Он, скільки шуму було навколо схожих історій з католицькими священиками, але ж ніхто церков не закривав. Та в КНУ захотіли бути святішими за Папу Римського. Замість лікувати головний біль (забезпечити захист усіх учасників практики від сексуальних домагань відповідно до сучасних норм та практик), керівництво університету вирішило відрубати голову – закрити практику.

На фото: Польова практика з ботаніки. Тема – прибережна та водна рослинність. Канівське водосховище, Канівський район Черкаської області. Заняття веде доцент кафедри вищих рослин Лариса Кучерява. 1986 р.

Ці наміри певний час були лише обґрунтованими підозрами. Але отримали доволі чітке підтвердження, коли після одної з останніх наукових рад Навчально-наукового центру «Інститут біології та медицини» (ННЦ ІБМ, у недалекому минулому – біологічний факультет, біофак), член цієї ради радісно заявив першокурсникам на лекції: «Ну що, дострибались? Не буде вам практики!». Стурбовані студенти подалися в деканат за підтвердженням цього сумного вироку, але протокол наукової ради їм надати відмовилися, чим лише утвердили студентів та усю екологічно-біологічну спільноту у вірності припущення.

Тож хоча поки нема документального підтвердження хижим намірам бюрократів, позбавити майбутніх екологів та інших спеціалістів набуття досвіду в вузі, побоювання залишаються. Високу вірогідність існування таких планів підтверджує недавня історія біологічного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Біологічний факультет, випускники якого працюють у всіх провідних установах Національної академії наук та в багатьох закордонних наукових центрах, 10 років тому був перетворений на Навчально-науковий центр «Інститут біології». До складу центру увійшли крім власне факультету Ботанічний сад ім. Фоміна, Канівський природний заповідник та інші установи.

Про заповідник варто сказати окремо. Саме у ньому і проходять польові практики, про які йдеться. До 2009 року заповідник був повноцінною юридичною особою зі своїм рахунком, печаткою тощо – як й інші українські заповідники. У ході реорганізації його позбавили такого самостійного статусу, хоча закон цього робити не дозволяє: у статті 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд» чітко сказано: «Природні  заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки загальнодержавного значення, а також регіональні ландшафтні парки є юридичними особами». У іншій аналогічній ситуації – із заповідником «Розточчя», який підпорядковується Львівському лісотехнічному факультету, ліквідувати заповідник як юридичну особу бюрократам не вдалося. Колектив «Розточчя» не побоявся вступити у конфлікт із керівництвом вузу і звернувся до суду. За підтримки громадських організацій, зокрема Київського еколого-культурного центру та ЕкоПраво-Київ суд було виграно, і «Розточчя» залишається повноцінною природоохоронною та науковою установою, має широкі можливості для розвитку та прямої співпраці з українськими та міжнародними організаціями. Тоді як Канівський заповідник мусить усе узгоджувати і вирішувати лише через керівництво Інституту біології, до складу якого його примусили приєднали.

На фото: Польова практика із зоології безхребетних. Тема – безхребетні ґрунту. Учбовий розкоп. Дослідна ділянка в садибі Канівського природного заповідника (не заповідна зона).

Та  на цьому нищівні пертурбації колись знаменитого своїми досягненнями і випускниками славного біологічного факультету не закінчилися. На сайті колишнього біофака це пафосно написано: «Заснований у 2009 році ННЦ «Інститут біології», об’єднавши в своєму складі біологічний факультет Університету та низку науково-дослідних установ, продовжив традиції своїх попередників. Могутній науково-педагогічний потенціал Інституту дозволив йому у 2016 році відновити медицину як напрям освітньої діяльності (університет ім. Св. Володимира – нинішній КНУ — мав медичний факультет ще за часів царату, коли профільних медичних університетів ще не існувало. При факультеті існував анатомічний театр, його студенти проходили практику в лікарнях та клініках Києва  – Авт.), що стало підставою його реорганізації у ННЦ “Інститут біології та медицини». 

У реаліях реорганізація вилилася у переорієнтування з підготовки спеціалістів для фундаментальних біологічних дисциплін на комерціалізований напрямок штампування косметологів та тому подібних начебто медичних кадрів. За цим явно проглядається бажання заробити на навчальному процесі, залучити якомога більше контрактників, у тому числі й із закордону. Навіщо Києву, де й так працюють два потужних профільних медичних університети, ще й такий біомедгібрид – не розумію. Як можна підготувати фахового медика на факультеті, який не має ні свого анатомічного театру, ні клініки?

Заради вигоди були злити в одну кафедри екології та зоології, а потім і кафедри ботаніки та фізіології рослин. Втім, на фоні впертих чуток про бажання ректорату університету злити цілі факультети, наприклад, геологічний та географічний, ще виглядає дитячими пустощами.

Зрозуміло, що якість підготовки фахівців з ботаніки, зоології, екології, фізіології рослин та багатьох інших так потрібних в наш час дисциплін (чого варті лише зміни клімату і потреба їх моніторінга та пропонувати заходи адаптації до них) – впала. А закриття практики цю якість погіршить ще більше.

«Такі дії призведуть до неминучого падіння рівня підготовки спеціалістів Інституту біології та медицини, а у подальшому позначиться на якості кадрів природоохоронних установ тощо», – написали у своєму колективному листі до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, міністра освіти та науки Лілії Гриневич та міністра екології Остапа Семерака лідери низки українських неурядових організацій. І це факт. Якісна освіта є критично необхідною для наявності в державі експертів із зоології, ботаніки, екології. Без належної польової практики така освіта не матиме потрібної на сьогодні якості.

У світі, зокрема в ЄС, куди ми так прагнемо, постійно росте розуміння значення біорізноманіття для життя і здоров’я людства. Свідченням цього є резолюції Генеральної Асамблеї ООН (№ 60/202 від 8 березня 2006 року, 61/203 від 19 січня 2007 року, 64/203 від 14 грудня 2009, 65/161 від 11 березня 2011 року тощо), міжнародні угоди та конвенції: Конвенція про біологічне різноманіття, Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори (СІТЕС), що перебувають під загрозою зникнення, Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (вона ж «Бернська конвенція», про важливість виконання якої ми писали у матеріалі «Мінприроди не підписало наказ про заборону вивезення диких птахів та тварин. Вивезення триватиме мінімум ще рік), Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин, Конвенція про охорону водно-болотних угідь міжнародного значення, головним чином, як середовище існування водно-болотних птахів тощо. Окремі положення вищезазначених міжнародних договорів стосуються зобов’язань Договірних Сторін забезпечити підготовку кадрових ресурсів з відповідною кваліфікацією у сфері збереження біорізноманіття.

На фото: Польова практика із зоології хребетних. Після огляду тварина була повернута в природу. Буферна зона Канівського природного заповідника.

Угода про асоціацію з ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії і державами-членами цих об’єднань включає й природоохоронний сегмент, складовими якого є адаптація законодавства до європейських природоохоронних документів, зокрема, Директиви 92/43/ЄC «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори» та Директиви 2009/147/ЄC про захист диких птахів.

Забезпечення виконання національного законодавства щодо охорони та відтворення рослинного і тваринного світу, ведення державних кадастрів тваринного і рослинного світу, Червоної та Зеленої книги України, забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України щодо збереження дикої фауни і флори, кваліфікована участь України у реалізації міжнародних ініціатив в рамках міжнародних ініціатив, таких, як Глобальна таксономічна ініціатива, Глобальна стратегія збереження рослин, Стратегія щодо інвазійних чужорідних видів тощо, вимог Угоди про асоціацію України та ЄС – неможливо без належної наукової підтримки з боку кваліфікованих зоологів та ботаніків.

На фото: «Косіння» – метод збору комах, що мешкають у траві. Буферна зона заповідника

Таким чином, курс Національного університету ім. Шевченка на скорочення викладання зоологічних і ботанічних дисциплін та навчально-польових практик зоології і ботаніки, ліквідацію профільних кафедр є порушенням як національного так і міжнародного законодавства.

Автори листа до керівництва держави просять адресатів втрутитись і домогтися збереження на базі Канівського природного заповідника навчально-польової практики для студентів 1 курсу та виробничої практики для студентів 2-3 курсів з програм підготовки «Біологія» та «Екологія», а також відновлення викладання дисципліни «Зоологія» в повному обсязі протягом двох семестрів.

Олег Листопад, Фото з архіву автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *