Тінь Врадіївки: керівництво не збирається у відставку, рядові показують середній палець активістам

30 червня 2013 року інформаційний простір України сколихнуло повідомлення про події у селі міського типу Врадіївка, що на Миколаївщині. Тоді стало відомо про трагедію Ірини Крашкової, місцевої жительки, яку жорстоко побили, зґвалтували і ще живу намагалися спалити двоє міліціонерів – капітан Євген Дрижак і лейтенант Дмитро Поліщук. Резонансу історії тоді додало те, що це був далеко не перший випадок безчинств з боку правоохоронців – за рік до того в селі так само зґвалтували і вбили 15-річну школярку Аліну Поркул, а винних так і не знайшли. Головні фігуранти зґвалтування Ірини Крашкової намагалися уникнути відповідальності, зокрема колеги Євгена Дрижака дали на його користь виправдувальні показання, начебто в ту ніч Євген був у райвідділку і його територію не покидав. Однак, ця інформація надалі так і не була підтверджена, а місцеві мешканці ледь не вчинили власне судилище над злочинцем у погонах. Протестні акції з вимогою покарання винних пройшли тоді по всій Україні і, як вважають експерти, стали початком підйому  українців на протест під назвою Майдан.

Мина шість років і Україну знов наповнюють протести проти свавілля людей у пагонах. Цього разу причиною народного гніву є вбивство п’яними поліцейськими 5-річного хлопчика Кирила Тлявова з міста Переяслав-Хмельницький. 

У вівторок, 4 червня Голосіївський районний суд міста Києва обрав міру запобіжного заходу у вигляді арешту для двох підозрюваних – колишнього ДАІвця Володимира Петровця та колишнього «беркутівця» Івана Приходька. Між пораненням дитини та арештом пройшов майже тиждень і, як і у Врадіївці, без обурення людей правоохоронні органи не збиралися карати своїх працівників. З якими доказами підійшли до засідання у Голосіївському райсуді читайте в матеріалі: «Блог: Дело подготовлено к развалу. Убийцы мальчика нет, как и заказчика Гандзюк»

Того ж дня у самому літописному Переяславі, місцевий літопис якого у 1187 році вперше згадує назву Україна, люди вийшли на акцію спротиву. Місцеві так само як і шість років тому врадіївчани вимагали звільнення, а не відсторонення керівництва місцевої поліції. Так само як і шість років тому у людей назбиралося безліч питань до представників у погонах, так само люди вже не добирали слів у спілкуванні з тими, хто був у поліцейській формі…

Преамбулою до народного виступу у вечір вівторка стало потужне фаєр-шоу від активістів С14 та Правого сектора. «Кожного ката чекає розплата», – викрикували націоналісти гасло, яке ми вже не один раз чули останні шість років біля райвідділків тепер вже поліції та під самим МВС.

За декілька секунд площу перед місцевим райвідділком заповнив густий дим фаєрів, а на підмогу місцевим правоохоронцям поспіли спецпризначенці зі щитами «беркуту» і в протигазах – один зі спецпризначенців зазнав поранення пальця ноги. Лише після цього на вулицю почали масово стікатися місцеві мешканці.

Як з’ясувалося, виною такої, на перший погляд пасивної поведінки з боку місцевих, є елементарна боязнь поліцейських. «Тут всі всіх знають і управи на них не було й не буде», – розповіла одна місцева жінка, махаючи в сторону поліції. В ході проведення акції протесту від місцевих також стало відомо, що як і у Врадіївці – тут далеко не перший випадок вбивства людей правоохоронцями. 10 років тому, зі слів місцевих, в цьому ж райвідділку був закатований 20-річний хлопець, якого правоохоронці підозрювали у торгівлі наркотиками. От зневірені у можливостях «центру» люди і віддають перевагу мовчазному співчуванню жертвам поліцейського свавілля, аніж спротиву ситуація, яка склалася у їх райвідділку.

Невдовзі після початку акції райвідділок поліції стандартно був відділений від протестувальників живою стіною зі спецпризначенців, до якої активісти понесли свіжі квіти, лампадки, іграшки… Слід також зауважити, що на момент прибуття «Активних Громадян» на місце подій, до початку акції нічого ні в самому райвідділку, ні поблизу нього не нагадувало про трагедію, що тримає в шоці усю Україну з 31 травня.

Першою версією, що її висунуло слідство, був нещасний випадок – начебто хлопчик, граючись, перечепився об коріння дерева і впав на камінь. Цю версію обурені місцеві мешканці попросили прокоментувати Нєбитова Андрія Анатолійовича, керівника кримінальної поліції та в.о. начальника ГУ НП в Київській області, що вийшов до громади майже через півгодини після початку акції. З перших реплік Нєбитов приголомшив присутніх: «справа не знаходиться в провадженні Національної поліції… слідчо-оперативна група виїхала на місце, опитала свідків… був вилучений і долучений до матеріалів справи камінець…». Один з присутніх іронічно вигукнув: «То Ви камінь затримали? Камінь судити будете?». В цей момент з вікна райвідділку висунувся один з поліцейських і показав громаді непристойний жест, після чого у вікна установи знову полетіли петарди.

Загалом, в.о. начальника ГУ НП в Київській області повідомив, що наразі справа передана до Державного бюро розслідувань, ведуться слідчі дії, зброя, з якої стріляли ймовірні винуватці злочину, розшукується, підозрювані затримані і будуть поміщені в СІЗО.

Напередодні 3 травня Голова управління Національної поліції у Київській області Дмитро Ценов заявив, що подає у відставку у зв’язку з подіями у Переяслав-Хмельницькому.  Трохи пізніше, очевидно, оговтавшись і оцінивши ситуацію, Ценов повідомив, що просить не відставки, а лише перевести та направити його «у найтяжчу точку нашої держави – у місця проведення ООС». У четвер з’явилася інформація, що Ценов залишається на керівній посаді. «Сьогодні зранку командуючому ООС генералу Олександру Сирському представив нового керівника поліцейських сил в зоні проведення Операції об’єднаних сил генерала Дмитра Ценова», – написав у Facebook перший заступник голови Нацполіції В’ячеслав Аброськін.

І тут ми знову бачимо паралелі з Врадіївкою 2013 року – керівництво поліції не йде з органів, а лише переводиться кудись подалі. Голосні фрази про фронт, тут не варто сприймати всерйоз, адже спочатку «відставка», тоді «переведення», можливо «фронт» невдовзі також стане «тилом». Всі керівні посади, при цьому, зберігають за собою верхні чини – міністр та його заступники, а речові докази по справі все шукають і з кожним днем ймовірність їх виявлення невпинно тане…

До речі, щодо міністра. Аваков в день вбивства 5-річного Кирила на своїй публічній сторінці у Facebook написав пост про важливість виборів і про те, як він зі своїми колегами не покладаючи рук трудиться над забезпеченням чесних і відкритих виборів до парламенту: «У нас достатньо сил, засобів та досвіду провести парламентські вибори на найвищому рівні. Сподіваюся на підтримку кожного з вас! Працюємо!»

А чи вистачить сил та досвіду, а головне мужності у головнокомандувача поліцейських кашкетів притягти до відповідальності своїх колег – покаже час. Головне завдання громадськості – це контроль цього процесу.

Вчора, 5 червня 2019 року, у Переяславі попрощалися із хлопчиком Кирилом Тлявовим. Редакція «Активних громадян» приносить щирі співчуття родині загиблого.

Дмитро Перов