Таємничий аркуш та строки давності: як забудовник намагався втримати шматок у Нацпарку

«13 – взагалі щасливе число», – говорить Михайло Погребиський. Але ще вчора відомий столичний екоактивіст не був настільки впевненим у своєму нумерологічному прогнозі. 13 серпня 2019 року відбувся другий раунд вирішального бою за клаптик заповідної території Національного природного парку «Голосіївський» – урочище Бичок. «Активні громадяни», що ось уже рік відслідковують цей резонансний процес (читайте, наприклад: “Виграний двобій за урочище Бичок. На суді стало відомо про два договори на одну ділянку” ), теж вирушили на місце подій.

«Сьогодні ми всі зібралися тут, щоб поставити остаточну крапку у справі захисту заповідного урочища Бичок», – звернувся до громади, що зібралася на ганку Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, київський активіст  Погребиський. – «Боротьба за урочище Бичок, за частину Національного парку, за його цілісність є такою ж важливою на сьогодні, як боротьба за територіальну цілісність на Сході України.  Так, як наші хлопці боронять державу від лап країн-агресора, так само ми захищаємо Національний парк від забудовників і Київської міської ради, яка не маючи жодних повноважень розпоряджатися заповідними землями, роздає ці ділянки під забудову».

Судове засідання, яке закінчилося безпрецедентним рішенням, розпочалося із більш ніж півгодинною затримкою. Люди, що прийшли підтримати екозахисників на суд, встигли ще посперечатися з персоналом, який вимагав надати документи, що підтверджують особу кожного присутнього. І справа не в тому, що люди не хотіли надавати про себе будь-які фактичні відомості – у них просто вилучали паспорти, з обіцянкою їх повернути після засідання. Так, зазвичай вилучення паспорта секретарем або помічником судді – звична для наших реалій ситуація, це роблять для більшої зручності при оформленні протоколу засідання. В даній ситуації, з огляду на плутані пояснення помічниці судді, щодо доцільності здійснення вказаних маніпуляцій, технічні працівники Верховного суду просто не обізнані з положеннями Закону.

Відповідно до п. 19  Постанови Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» громадянин повинен надійно зберігати паспорт. У пп. 22 і 23 Постанови визначена повна заборона вилучення  у  громадянина  паспорта за винятком осіб взятих під варту  або засуджених до позбавлення волі. У такому випадку, паспорт дійсно може вилучатися судом, з умовою повернення його власникові при звільненні з-під варти чи від відбування покарання. Згідно зі ст. 201 Кодекс України про адміністративні правопорушення незаконне вилучення посадовими особами паспортів у громадян є правопорушенням, що тягне за собою настання як адміністративної, так і дисциплінарної відповідальності.

Після з’ясування всіх бюрократичних моментів і вилучення паспортів у присутніх – судове засідання таки розпочалося. Першим слово тримав постійний представник ТОВ «Авеста-буд» Андрій Тунік. Адвокат компанії-забудовника наголошував на пропуску адміністрацією заповідника строку позовної давності у захисті власних порушених прав. При цьому Тунік сам не заперечував у суді того факту, що вирубуванням дерев на зайнятій ТОВ «Авеста-буд» ділянці були порушені права Нацпарку, якому і належить ця територія.

В обґрунтування своєї позиції Андрій Володимирович звертався до такого собі Проекту землеустрою земельної ділянки, що був підготований фахівцями компанії «Ліга експерт» та пояснювальної записки до нього. Документ містив, бажані для забудовника, умови передання йому земельної ділянки, зокрема відмежування цієї землі від території Нацпарку. Водночас, на одному із аркушів документу була зроблена помітка «11.11», що, на думку Туніка, вказувала на дату ознайомлення з положеннями проекту тогочасного керівництва Нацпарку, а від так і прийняття його положень (згода з їх змістом). Касатор, яким в цьому процесі виступало ТОВ «Авеста-буд», наполягав на відмові і задоволенні позову НПП «Голосіївський» щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 8000000000:90:119:0063, укладеного забудовником із Київською міською радою та, відповідно, скасування рішень першої та апеляційної інстанцій, що стала на сторону Національного природного парку та екоактивістів.

Мила бесіда юриста Київради і забудовника. Про що домовляються цього разу?

Така позиція була різко розкритикована як представником НПП «Голосіївський» – Юлією Рибіцькою, так і прокурором Оксаною Савицькою. Пані Рибіцька зазначила, що представлені касатором доводи не були основними протягом розгляду справи у всіх трьох інстанція і ось, коли всі аргументи закінчились – представник забудовника вирішив заявити строк позовної давності, наявність спливу якого, на її думку, теж доволі умовною, адже НПП є спеціальним суб’єктом, що наділений лише повноваженнями з охорони природних ресурсів, він не розпоряджається земельними ділянками фактично, а здійснює лише охорону тваринного і рослинного світу, що там мешкає. Відтак, Нацпарк звернувся до суду на момент порушення його прав, а саме – вирубки зелених насаджень і саме з цього моменту може відраховуватися строк позовної давності.

Масла у вогонь підлив і представник прокуратури. Оксана Савицька вкотре звернула увагу суду на те, що «аркуш паперу», на який посилається адвокат забудовника – не є документом у розумінні державних стандартів діловодства. Адже згідно останніх, дата на документі чітко має засвідчувати день, місяць і рік його складання або підписання. Натомість, позначення «11.11» є незрозумілою абревіатурою, з якої не можливо встановити ні часу її зазначення, ні конкретної дати (року) якого вона стосується. Від так, такий доказ є неналежним і не може підтверджувати конкретні обставини справи.

На цьому дебати сторін і закінчилися. Судова колегія на чолі з Юрієм Чумаком направилася до нарадчої кімнати. Після нетривалого обговорення присутній громаді оголосили вступну і регулятивну частину рішення: «Касаційну скаргу ТОВ «Авеста-буд» залишити без задоволення… рішення є остаточним та не підлягає оскарженню».

Останні слова суддівської промови уже обривали радісні вигуки активістів – більш ніж трьохрічна історія боротьби за збереження заповідної території урочища Бичок підійшла до логічного завершення – горезабудовник втратив будь-які права на територію ділянки заповідного лісу. Fiat Justitia!

Дмитро Перов

Відео Михайло Шевирьов

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *