За один день 12 котиків і кролик знайшли собі домівку. Але песики залишилися без нової сім’ї

8 червня в Києві на Русанівському бульварі вже не вперше пройшов сімейний фестиваль «Зустрінь друга». В той день звірятки моли можливо єдиний шанс у житті зустріти люблячу родину, а відвідувачі могли прийняти в свою сім’ю котика або песика. На фестивалі був навіть кролик, який в лічені хвилини знайшов собі сім’ю.

Вперше ZooFest “Зустрінь Друга” було організовано у 2018 році громадською ініціативою ГО Русановка – ZooДозор. Це організація, яка допомагає вирішити питання безпритульних тварин на острові Русанівка. Проте на фестивалі мали змогу знайти домівку тварини з усього Києва.

На жаль, майже всі маленькі учасники фестивалю – жертви людської жорстокості та байдужості. І в більшості не чекають від людей нічого доброго – тримаються за своїх опікунів і дуже бояться, що знову опиняться на вулиці. Не хочуть дивитися в камеру, хочуть сховатися, перечекати «негоду» й знову поїхати додому. Для них покинути звичну оселю – це знову залишитися напризволяще.

Моніку викинули на вулицю взимку. Коли опікун її побачила, мороз був -18С. Кішка металася по вулиці, кидалася до людей й під машини. Перелякана, переохолоджена вона ще сподівалась на чудо. І чудо сталось – її побачила Олена. І Моніка знову отримала право на щастя. На жаль, ненадовго. Як і більшість волонтерів, Олена наймає житло, а володарі нерухомості не завжди у захваті від домашніх тварин. Тоді житло доводиться міняти, й дуже важко знайти господарів, які погодяться здати квартиру волонтеру з тваринами.

Зараз поки що Моніка ховається від людей. Ховає мордочку у Оленині долоні, або просто забивається у куточок – щоб її не помітили, залишили і знову не лишили домівки й людської любові. Вона не сподівається, що знайдеться родина, яка буде любити саме її – і ніколи вже не зрадить. Проте сподіваємося ми, й сподівається Олена.

А це маленьке сонечко народилося вдома у Олени. Матусю цього кошеняти викинули на вулицю напередодні пологів. І їй теж тимчасово пощастило – вона змогла народити діточок в теплі й затишку. Проте зараз вони знову можуть опинитися на вулиці разом із своїм опікуном – адже свого житла у Олени немає.

Цим діткам пощастило менше. Так, вони не на вулиці, проте їх опікун – старенька бабуся, яка не завжди дає раду навіть собі. Вона принесла на Зоофест кошенят від трьох матусь. Двоє у бабусі було, а третій виводок їй підкинули цілком – і їх прийняла домашня киця. На жаль, схоже, що у бабусі киці не стерилізовані, й вона навіть навряд чи повністю розуміє, що воно таке і навіщо потрібно. Практично вона дає котикам лише притулок і їжу, але як слід доглядати за ними вона не в змозі. Деякі кошенята із затерплими оченятами, але жінка цього не помічає…

Ми розмовляли з новою хазяйкою, яка прихистила одне кошеня від бабусі – і їй вдалося вилікувати йому очі за один день тільки лише міцним чаєм. Тобто, великих проблем немає – поки що немає. Що буде з тими кошенятами, що лишаться у літньої бабусі – невідомо. Адже вдома в неї – двадцять п’ять котів та кішок (!). І менше їх навряд чи ставатиме – бабуся дуже добра, але вже старенька. Дякувати за те, що вона рятує котиків, але було б непогано дати притулок хоч якимось із її підопічних, а не просто сваритися сусідам, що хтось дав примісток живій істоті.

Можливо у цій бабусі було б менше підопічних, якби хтось їй допоміг зі стерилізацією. На досвіді власного мікрорайону знаю, що стерилізація коштує від 2 000 до 3 000 грн. Звичайно пенсіонер таке самостійно не подужає. Але коли така ж жінка у моєму дворі опинилася перед вибором, відправити нового песика, який підріс, на вулицю, або зробити операцію, усім мікрорайоном за два дні зібрали потрібну суму, а ветеринар найближчої клініки ще й зробив знижку. Тобто, можливо все, але гуртом…

Ще у бабусі, яка прийшла на фестиваль «Зустрінь друга»,  є песик. Котики до нього звикли й не бояться. Якщо хтось хоче прихистити котика, який може жити з іншими котами та собаками – візьміть у неї кошеня, то буде добра справа. А ще у неї найкрасивіші дітки мармурової масті – і хлопчики, і дівчатка. Руденькі, сіренькі – будь-які.

Цього милого хлопчика дістали з двигуна машини. Заліз туди й дуже кричав – опікунам довелося викликати рятувальників, щоб дістати його. Неймовірно лагідне кошеня – варто лише простягти до нього долоню, й він починає “місити” лапками, так хоче, щоб його взяли на ручки й почухали. Мабуть, єдине кошеня на зоофесті, котре дуже хотіло до людей. Відразу зрозуміло, що його люблять у його тимчасовій домівці, й воно вважає, що всі люди – добрі й лагідні.

Разом із ним ще кілька чорненьких кошенят – і в них та сама історія. Вагітну маму викинули на вулицю. Волонтери підібрали, дали їй народити в затишку, опікуються дітками й прилаштовують їх у сім’ї. Всі кошенята доглянуті й здорові – відразу видно, коли опікун відповідальний і освічений. Але, на жаль, таким важче за все – відповідальність нині коштує дуже дорого.

А от неймовірна Матільда зустріла своє щастя одразу. Але й не дивно – в її опікуна Еріки теж всі котики чисті й доглянуті. Видно, що її любили з першої хвилини, як взяли на ручки. І вона знала, що вона варта любові – зустріла свою сім’ю, яка теж закохалась у неї з першого погляду. Навіть якщо ти кошеня, та початок твого життя не був безхмарним – варто любити себе, й тебе полюблять інші.

На фестивалі у Еріки практично зразу всиновили двох кішечок – і не дивно, адже вони дійсно найдоглянутіші й найупевненіші. Вдома у Еріки тимчасово живе 34 котики й кішечки, і вона шукає домівку їм всім. В неї немає колишніх підопічних – долю кожного з них вона продовжує відслідковувати в їх подальшому щасливому житті в родині.

На Зоофесті були не тільки котики, але й багато песиків. На жаль, ніхто з них не зміг знайти домівку на фестивалі, і вони все ще в пошуках людей, яких зможуть любити.

Звичайно, зіркою фестивалю був Малиш, звичайний дворовий песик, який спочатку бігав Березняками, а тоді вирушив до Русановки і блукав там, аж доки не зустрів свого опікуна. Малиш – песик неймовірний, таких собак на світі дуже мало. Навіть людей таких небагато. Він любить усіх – людей, собак, котиків, цілуватися й обійматися. Любить кататися по підлозі й підставляти пузико, щоб чухали. Взагалі, щоб чухали всього Малиша, він теж любить.

На жаль, на всім собакам випала така доля. Хоч як і важно блукати вулицею, але терпіти людські знущання значно страшніше. І саме так почалося життя Айрона.

Юлія Трусанова, опікун Айрона, перед самим Різдвом побачила в фейсбуці пост від Київспецтранс – це люди, які вивозять з Києва сміття. На звалищі, в 20 кілометрах від Києва, викинули на лютий мороз троє цуценят. Волонтер почала слідкувати за постом і очікувано побачила, що ніхто не спішить туди їхати – це все ж таки двадцять кілометрів, ще й узимку. Але дівчина знайшла машину і людей, які змогли привезти цуценят до Києва – і почала шукати їм домівки. І начебто знайшли для всіх трьох, але Айрону не пощастило.

«Його взяла жінка, співробітник київських держструктур, – розказує «Активним Громадянам» Юлія. – Вона взяла його начебто для своєї мами в приватний будинок. Не на ланцюг, а для душі й у хату. Взяли ще зовсім маленьким, у два місяці. Спочатку посилали фото, начебто все добре, але вже за місяць пропали й перестали відповідати. Виявилося, що ще взимку, цуценям, Айрона таки посадили на ланцюг, і вже більше не відпускали. Його цькували, морили голодом і зовсім перетворили на залякане, нещасне створіння».

Вже перед Великоднем Юлія не витримала, сіла з подругою в машину, і просто поїхала навідати Айрона. І побачила нещасне цуценя, яке ціною великих зусиль врятували від загибелі, а тепер воно було голодне, напівживе й озлоблене, прикуте метровим ланцюгом до прогнилої будки.

Після всього, що йому довелось пережити, Айрон шукає сім’ю без дітей і бажано з людьми, які знаються на собаках. В нього було дуже важке дитинство, але була й щаслива зірка – він не загинув у лісі й вижив на ланцюгу. Це – справжній боєць для мужніх і сильних людей, які шукають собі друга.

В цьому розі на зоофесті знайшли свою нову домівку 12 котиків і один кролик. Всім новим володарям тварин «в придане» дали подарунки від спонсорів – перший час можна буде не турбуватися про гідну їжу для малюків. Всі улюбленці віддаються в сім’ї під договір з умовою стерилізації за віком, якщо вони ще маленькі. Дорослі тварини віддаються вже стерилізованими. Також опікуни слідкують за подальшою долею своїх підопічних.

Якщо ви хочете надати притулок комусь із безпритульних тварин, контактні дані волонтерів можна отримати в редакції.

Татьяна Ступникова