Війни немає, а тому на Шулявці на бомбосховищі з автономною системою життєзабезпечення планують звести ТРЦ

Кияни та мешканці столичного передмістя вже давно звикли, що забудовники з мовчазної згоди місцевої влади і повної бездіяльності правоохоронних органів будують там, де їм заманеться – над станціями метро, в рекреаційних зонах, парках та скверах, в охоронній зоні річок, та навіть впритул до кладовища (ЖК Старонаводницька, 22-24 з видом на Звіринецький цвинтар). Але, мабуть вперше кияни стикаються з тим, що в оренду під забудову Київрада віддала територію, під якою знаходиться стратегічно важливий об’єкт – бомбосховище з автономною системою життєзабезпечення.  І це в умовах, коли продовжується війна з нашим найближчим сусідом – Росією.

До редакції інформаційного агентства «Активні Громадяни» звернулися жителі вулиць Гарматної та Західної, що в Солом’янському районі столиці. Близько двох місяців тому орендар сусідньої з будинком за адресою вулиця Гарматна, 35, ділянки встановив паркан прямо впритул до вже існуючих помешкань.

За наявних у громади документів, ділянка підприємцям була надана для обслуговування неіснуючого магазину. Замість магазину роль такого собі «Летючого голландця», на який нині і оформлюються всі дозвільні документи, відіграє колишній гараж цивільної оборони, що тепер знаходиться за парканом забудовника. Невідомим спритникам ще у 1990-х роках, попри пряму заборону закону, вдалося його якимось чином приватизувати, а нині, уже зовсім інші люди, використовують будівлю як прикриття для захоплення нових земель.

«Документи на приватний магазин у орендаря ділянки є, але  магазину на ділянці не було та немає. Ви його бачите? І я – ні, – провела нам екскурсію навколо огородженої території голова ГО «Барви життя» Лідія Гончаренко, до якої звернулися за допомогою мешканці Солом’янського району Київа. –  Ми почали піднімати документи на все це. З’ясувалося, що договір-оренди на будівництво торгово-офісного центру був наданий Київрадою у 2004 році на землю під начебто існуючу будівлю магазину, який був благополучно введений в експлуатацію. Взагалі, ті, хто видавав документи на введення його в експлуатацію, виїжджали на місце?! Потім Постійна комісія Київради з містобудування, архітектури та землекористування Міщенко в порушення існуючих нормативно-правових актів без рішення Київради пролонгувала цей договір. А він вже оспорювався в судах! Правда, благополучно Солом’янська прокуратура злила увесь процес – згідно реєстру судових рішень видно, що прокуратура не надала належної доказової бази, щоб визнати цей договорі незаконним. Але, наразі прокуратура Києва оскаржила це в Верховному суді, і справа повернулася на розгляд до першої інстанції вже під контролем міської прокуратури та громади.  На 18 березня заплановане перше засідання».

Щодо самого гаража, то він є частиною колишнього штабу цивільної оборони ліквідованого у 2001 році Жовтневого району столиці. Окрім цієї будівлі, до комплексу також входять і підземні споруди бомбосховища з автономною системою життєзабезпечення. Власне на них бізнесмени зараз і планують спорудити багатоповерховий торговельний комплекс, залишивши при цьому місцевих мешканців без єдиного об’єкту укриття в районі.

«Ці всі ходи (бомбосховища – Авт.) мають дуже велику протяжність, – розповів нам отець Павло, настоятель церкви Святого Іоанна Хрестителя, що розташована неподалік від скандальної ділянки. – Ходи із бомбосховища йдуть прямо сюди – до церкви і далі. Коли ця церква будувалася і хід тут був відкритий, там навіть загубилася людина. Після цього прикрого випадку, довелося хід замурувати».

Власне, отець Павло і виступив одним зі сподвижників боротьби місцевих мешканців за право на збереження цієї території вільною від забудови та збереження бомбосховища, долю якого орендар так і не може пояснити громаді. Священник одним із перших забив на сполох, коли 18 лютого забудовники з допомоги працівників КО «Київзеленбуд» почали спилювати і вивозити із займаної ділянки дерева без жодної на те дозвільної документації. Разом з місцевими мешканцями церковники організували акцію протесту проти будівництва комплексу, разом ходили до мерії, прокуратури та навіть писали лист президенту.

Всі сили громади були кинуті на те, щоб привернути увагу до проблеми, адже у разі реалізації планів забудовника місцеві мешканці ризикують лишитися не лише без об’єкту цивільної оборони, а й без, в прямому сенсі слова, життєвого простору – відстань від крайнього до будівельного майданчика будинка, за адресою Західна, 4, до будівництва не перевищує й 3 м!

Звісна річ, що така активізація мешканців не могла залишитися не поміченою орендарем «магазину». 26 лютого на об’єкті вперше з’явилися спортивні молодики, що прикриваючи роботу спецтехніки намагалися залякати людей, що стримували її просування до церкви. До слова, забудовник тоді вперше вчинив спробу проникнути на територію самої церкви, зламавши паркан довкола. А ось 3 березня погрози уже набули і особистого характеру – на заваді планам забудови території не пощастило стати одному з місцевих мешканців, невідомі особи порізали колеса його автомобіля і розбили лобове скло.

Втім, таке загострення ситуації аж ніяк не зламало спротив громади, більше того в координації з громадською організацією «Барви життя» їм вдалося домогтися втручання в ситуацію прокуратури міста, що врешті дещо заспокоїло ситуацію і подальше будівництво поки було призупинено. За словами Лідії Гончаренко, прокуратура, на сьогодні залишається одним із найбільш дієвих контролюючих органів в державі. У переважній більшості випадків, лише після втручання органів прокуратури вдається, зупиняти незаконні будівництва, повертати викрадені у громади земельні ділянки, скасовувати незаконно видані дозвільні документи, інші ж органи влади, зараз фактично бездіють, залишаючи при цьому доволі риторичне запитання щодо доцільності свого існування за рахунок наших з вами податків.

Наостанок, отець Павло переповів нам історію церкви, що її сьогодні, серед іншого, боронить громада. Сама будівля була збудована і освячена Філаретом лише в 1993 році, майже на місці більш старої церковної будівлі, яка була зруйнована більшовиками у 1932 році. Зараз на цьому пролягає траса сучасної вулиці Західної. До цього трагічного моменту церква успішно функціонувала при старому Шулявському кладовищі і виконувала здебільшого ритуальну функцію – тут можна було замовити відспівування або віднести панахидку за близькими, що вже відійшли на той світ. Однак, з приходом радянської влади довколишня місцина стала місцем кривавого терору. Спершу, тут ховали жертв більшовицької різанини лютого 1918 року, коли лише за перші два дні перебування армії Михайла Муравйова в Києві було вбито або закатовано до двох тисяч мирних мешканців. Далі настала лиха година репресій НКВС. Ще донедавна, поруч з уже згаданим вище гаражем, височів димар, основа якого була занурена глибоко під землю. Місцеві подейкують, що це міг бути таємний крематорій НКВС-ників, оскільки вже до середини 1930 років кількість так званих бранців з квитком в один кінець уже значно перевищувала розміри самого кладовища і людей просто було нікуди ховати.

У післявоєнний час темні сторінки історії кладовища намагалися не згадувати, а сам некрополь ще деякий час був відкритим для поховань місцевих мешканців. Лише після 1961 року цвинтар остаточно закрили, а його територія потроху занепадала. Лише в 2002 році було прийняті спроби якимось чином впорядкувати цю територію, тоді з’явився і бетонний паркан і нова брама некрополя. Втім, на той час його межі вже було остаточно втрачено, а просто серед поховань з’явилося кілька гаражів.

Дмитро Перов