Три села під Києвом обкладені могильниками курей. Голові сільради «не пахло»

Українці радіють, що країна збільшує експорт курятини в країни Європейського Союзу та не тільки, а це поповнення бюджету. Українці обурюються, коли європейці не хочуть збільшувати квоту на нашу курятину. Але мало хто з українців замислюється, що в реаліях нашої неправової держави такі економічні досягнення перетворюються на екоцид в районі, де такі підприємства з’являються. А також – на постачання нам на стіл продуктів зі шкідливими речовинами від перегнивання трупів птахів у особливо великій кількості.  

Тиждень тому ми писали про неможливість нормального проживання мешканців Вишгородського району на Київщині, де в восени 2017-го співробітники компанії «Агромарс» (торгова марка «Гаврилівські курчата») вивезли і поховали відходи і тушки птахів в урочищі Каланча. Читайте наш матеріал «Як злили справу про отруєння селян під Вишгородом «Гаврилівськими курчатами»

Після виходу  цієї публікації в редакцію «Активних Громадян» звернулася колишня киянка Олена, яка змалечку мріяла втекти від смороду і галасу великого міста. Спеціально вибирала під Києвом район з найкращою екологією, де менше людей і більше природи. Чиста вода, чисте повітря, будинок своєї мрії. Але ідилія з природою протрималася недовго.

У лютому цього року компанія «Агро-регіон» завезла щось, схоже на землю або добрива, на поля навколо села Велика Стариця, що у Бориспільському районі. У таку пору року ніхто з селян на поля не ходить, та й не заважали нікому великі чорні звалища. Здалека декому здалося, що завозять чорнозем. Люди трохи дивувались, що для цього місцева влада навіть розчистила дороги, хоча взимку їх не чистять зовсім і навіть маршрутчики відмовляються їздити до села, а тут під звичайну землю – й розчистили! Місцеві навіть давали «експертну» оцінку такому явищу – возити чорнозем у такий спосіб дуже витратно. Проте господар – пан, що хоче, те й робить, якщо гроші зайві.

Звичайно, простіше було почекати, поки дороги підсохнуть, і жителі не розуміли, навіщо все ці складнощі. Аж поки не почалась відлига… 

Спочатку люди помітили, що стали себе гірше почувати – нудота, запаморочення, головні болі. Потім став відчуватися страшенний сморід, неначе село знаходиться посередині великої вигрібної ями. Самопочуття людей щодня ставало дедалі гіршим, сморід – сильнішим. 

Коли ми приїхали на місце, то побачили, що село в декількох містах оточене великими, на око у сотні метрі довжиною, завалами з курячих трупів, посліду, битих тухлих яєць і пір’їв. Пір’я збереглося краще за все, бо, як кажуть місцеві жителі, перегниває дуже довго. А в десяти метрів від гниючих куп зростає новий вражай кукурудзи та соняшника, озиму пшеницю вже зібрали…

Підійти до кучі без засобів особистого захисту майже неможливо. Ми не очікували, що буде настільки погано, то не взяли з собою ніяких респіраторів, або хоча б масок – довелося прикривати обличчя одежею, бо вже за сотню метрів від цих завалів дихати неможливо. Коли ми почали об’їжджати могильники – будемо називати речі своїми іменами, – було ще рано і досить прохолодно, тож ми змогли зробити кілька фото біля двох перших куч. Але потім визирнуло сонечко, і температура піднялась до +25С. В таких умовах до могильника неможливо навіть наблизитись – троє людей не змогли стримати напади блювоти, тож мали припинити огляд. 

Про таке зазвичай не пишуть, але потрібно зрозуміти, що в цих умовах живуть зараз жителі села Велика Стариця. Кожен день вони піднімаються з нудотою, живуть з нею до вечора, і з нею же лягають спати. А в селі багато дітей, багато хворих людей. 

Але не тільки тут відбувається отруєння людей. З’ясувалося, що такі самі незаконні могильники влаштували підприємці як мінімум ще в селах Мала Стариця та Гоголів. «А скільки тих куч по усьому району, ніхто і не знає, – розказала нам місцева жителька Наталя. – Намагалися зв’язатися з директором «Агро-регіону», проте на сайті є контакт лише старого директора, який вже не працює в компанії. Як ще можна поскаржитись на ситуацію, ми не знаємо».

Ситуація ще погіршилася, коли могильники почали заорювати в землю. «Як озимі убрали – то розтягнули ті трупи та послід по полях. Сморід став неймовірним, взагалі неможливо було дихати – вдома було ще гірше, ніж зараз поряд з могильником. Набрякало обличчя, очі сльозились, багато в кого були напади задухи», – розказує Наталя. 

З дощами в колодязі, які у мешканців Великої Стариці здебільшого мають всього 20-метрову глибину, вже потрапила рідина з пташиних могильників. А ніякого водоканалу у селі нема, і немає ніяких альтернативних джерел водопостачання. «І вже багато таких селян, що в минулому році були здорові, а зараз бігають по лікарях, намагаючись хоч якось покращити самопочуття. На жаль, неможливо усунути наслідки, не усунувши причину», – каже Олена.

В першу чергу жителі звернулись до сільського голови, Ляшенко Юрія Анатолійовича.

Він сказав, що на отруйника управи не знайде, представник «Агро-регіону» навіть розмовляти з ним не буде. А коли вже принесли колективну заяву, голова спочатку відмовлявся її реєструвати, в паніці тут же зателефонувавши до «Агро-регіону» з питанням «Що ж робити? Тут громада прийшла». «Видно, йому дали чіткі інструкції, тож зроблено не було нічого», – кажуть селяни. 

Ми теж завітали до сільського голови, щоб дізнатися як він допомагає людям, що обрали його на цю посаду. Так, всі вже давно звикли, що пересічні громадяни роблять для суспільства більше, ніж люди, яких ці громадяни обирають. Залишимо в стороні питання – навіщо ж тоді ті вибори?

Одразу ж голова заявив, що своєї згоди на зйомку не давав, але змирився, побачивши журналістський бейджик і ознайомившись з витягами з Законів України, які дають право журналістам за збір інформації законними засобами.

Зі слів Юрія Ляшенко виходить, що поліцію голова не викликав, бо «йому не пахло»; могильники находяться на землях самих селян, які селяни віддали в оренду – натякаючи таким чином, що самі селяни і мусять розбиратися з трупами курей. Правда, в процесі розмови визнав, що отруєння односельчан все ж є правопорушенням, проте для ліквідації могильників поки нічого не зроблено. Після розмови пан Ляшенко пообіцяв викликати поліцію до кожного могильника, та з ними скласти відповідні акти. Взяв телефон журналіста – на дзвінок чекаємо й досі, а могильники й досі на місці.

Також, зі слів представників громади, вони зверталися до депутата Сеньківської сільської ради Клушко Людмили Михайлівни («Сильна Україна»). Та отримали відповідь: «Нічого зробити не можу. Мені доводиться ще гірше, бо я з Григоровки, а там взагалі у нас газова камера». 

Дзвонили на «гарячу лінію» райдержадміністрації, теж безрезультатно. Кажуть, хотіли звернутися до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (www.consumer.gov.ua), та селом ходять стійки чутки, що це – лише можливість для держслужбовців заробити на хабарі від недобросовісних  підприємців. Лише чутки, проте люди розуміють, у якій країні живуть, тому до Держспоживслужби навіть не зверталися. Правда, після спілкування з нами відповідна заяву буде надана.

Наразі селяни збирають підписи під колективними зверненнями в усі органи влади, а «Активні Громадяни»  поки лише надали консультації, але надалі будуть підключаться до спілкуванню селян з можновладцями. Беремо цю справу під контроль.

Тетяна Ступнікова

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *