Свідок: Бабуся просила «Вбивайте мене, не чіпайте дітей!» (Відео)

Внаслідок війни жителі сіл багатьох областей України залишилися без житла. Їхні трагічні історії різні, але вони про одне – окупаційні війська російської федерації не зацікавлені в тому, щоб українці залишалися у своїх будинках, у своїх містах та селах. Ці історії є доказами того, що мета  не просто змінити владу у Києві. Ціль була і залишається – зачистка території від українців.

Мешканка села Перемога на Київщині розповіла, як вона залишилася без будинку завдяки приходу російського миру та як російські солдати поводилися з її родиною.

«Фотографії є, як тут було…», – розповідає, не стримуючи сліз, мешканка Перемоги.

«Сюди снаряд прилетів?», – запитує журналістка.

«Снаряд».

«А ви тут були?», – запитує журналістка, маючи на увазі, під час влучання снаряду у будівлю.

«Ні. Ми евакуювалися першим коридором. І коли ми вже, десь, мабуть, через тиждень, після того, як поїхали, нам зателефонувала сусідка і сказала, що хати немає. Я кожного дня телефонувала тим, хто тут залишився: “Шо там?”, запитувала. Було все добре. Потім мовчання, а потім сказали, що все згоріло повністю. То вже ми накрили там парника. А то все було просто… Он, подивиться, що у нас залишилось», – майже плаче хазяйка колись охайної та квітучою оселі.

«Дивіться, снаряди (уламки від снарядів – Редакція), осколки… І ще вчора сусідка на грядці знайшла. Тут вивалилася цегла всередині… Можете зайти в хату, подивитися», – запрошує на згарище жінка.

«А вони спочатку це все пограбували, а потім була пожежа?», – уточнює журналістка, тому що місцеві мешканці розповідали про масштабні пограбування помешкань селян.

«Звичайно. Ми тут, коли ще були, вони (російські солдати – Редакція) тут спочатку ходили, ходили, заглядали, заходили у двір, говорили. Там у льох заглядали, які перші були. Перші прийшли шість чоловік з автоматами, вони були більш спокійні, нормальні. Росіяни, видно, центральна частина росії. Перевірили у нас телефони, ми вийшли усі по одному з погреба. Мама ще інвалід у мене, плакала: “У нас не стріляйте, стріляйте в мене, дітей залиште”. Нас було шість людей тут. Потім вони нормально сказали: “Мирні жителі” напишіть на заборі, до вас більше ніхто не буде заходити.

Кажуть: «Ми прийшли вас звільняти».

“Від кого? Ми нормально живемо”.

«Може у вас їжі немає?» (запитали російські солдати – Редакція)

Коли вони зайшли до мене у погреб, там просто все завалено було їжею.

“Може у вас дров немає?” (запитали російські солдати – Редакція)

Як дров немає – повно. У мене все є, у мене все було повністю. Ми чотири роки будували будинок з ранку до ночі. А потім ходили ті удмурти, чи хто вони… Ходили, ходили… І ми тільки виїхали, вони відразу до нас посилилися. Мені здається, що вони… У нас було на другому поверсі віконце, виходило на поле. Або вони звідти стріляли, або облаштували там пункт спостереження. І на гаражі, чи облаштували спостережний пункт, чи стріляли звідти, бог його знає», – каже хазяйка.

«Проходте…», – запрошує у сгорилий будинок, на сходинках показує посуд – все, що залишилося після росіян. Цей посуд увесь брудний, але селяни його дбайливо відмивають, бо більше нічого з їхнього майна не залишилося після березня 2022 року.

«Ми вивезли 40 причепів сміття. Вся техніка (яка не була вкрадена російськими солдатами – Редакція), погоріла.  Дуже багато у нас було речей. Ми все купували, тому що мали тут жити. От сюди влетів снаряд. Тут усе повністю обвалилося. Двері були заблоковані зсередини цеглою (яка впала після удару – Редакція). Тут ми вже все вигребли. Оця стінка, бачите, вона прогоріла. Нам її потрібно повністю зносити всю», – зазначила хазяйка.

Мешканка іншої вулиці цього села Перемога теж пережила перші дні окупації, а коли поїхала, її будинок пограбували російські солдати, а потім спалили. Ми приїхали до неї  на початку червня. Жінка разом з дітьми вже розібрали свою хату по цеглі. Все склади акуратно на кучу, маючи надію, що знову відбудують свою домівку.

«Скрізь далі нормальні хати. А тут був епіцентр. Тут вони ховалися. Ой, таке робили… Ми повинні були тікати. У нас же ж і дівчата молоді… Тільки було тікати», – розповідає жінка.

«Вони ж нікого не чіпали?», – запитує журналістка.

« (важко зітхає) Ну, не займали, але якби не повтікали, то займали б. А ми повтікали… 8 числа (8 березня 2022 року – Редакція) побігли у кінець села, там кума мая живе. Вони туди не їздили (російські солдати – Редакція), там поле. Вони ховалися по-під хатами. Танками оце, по-під нашими спідницями ховалися.  Вони ж не воїни були, вони ж таке… Наркотики при нас, п’яні.  Це жах, особливо оці (показує вузький розріз очей – Редакція)», – розповідає жінка.

«Буряти?», – запитує журналістка.

«Так», – каже жінка.

«А вік який був у них. Молоді?», – запитуємо далі.

«Так, наче мої внуки», – зазначає жінка.

«І зовсім не мали поняття, що це мирні люди?», – запитує журналістка.

«Ми писали на воротах: “Мирні жителі”, “Діти”. Ніхто не реагував. Воно п’яне і наркотики. Воно не розуміло», – відповідає жінка.

«А де ж вони брали ці наркотики? У аптеках?», – запитує журналістка.

«Я ж не знаю. Можливо із собою привезли. Які аптеки?! Вони з собою», – зазначає жінка.

«Аптеки грабували, – коментує журналістка і запитує: – А там у вас у полі поставили танк і поставили “глушилку”?».

«Так. Отут стояв БТР. А там де біліє – то вже садиба людей, там поставили у кущах машину, що ловить сигнали. Сховали… Ой, Боже, це пережити, не дай Боже», – закінчила розмову з нами жінка. 

Під час окупації Перемоги, тут було вбито більше десятка місцевих жителів. Багатьох було закатовано. За накази катувати мирних жителів Перемоги та розстріл п’ятьох із них, російським майорам із 15-ї окремої мотострілецької бригади російської армії Олександру Васильєву та Максиму Краснощокову Офіс Генерального прокурора України повідомив про підозру.

Читайте також:

Свідок: росіянам не дали машину, вони з «Градів» розстріляли будинок (Відео)

Свідок: Як російські солдати катували та вбивали мешканців Старого Бикова (Відео)

Свідок: «Чому не любите росіян?», – запитали і підірвали будинок (Відео)