Свідок: росіянам не дали машину, вони з «Градів» розстріляли будинок (Відео)

Село Перемога, Броварський район, Київська область. У період місячної окупації російськими військами у лютому-березні 2022 року тут була дещо інша ситуація, ніж в інших окупованих військами рф районах. Командир частини армії рф спочатку намагався не допустити військових злочинів. Але потім все ж почалися пограбування осель мирних мешканців, катування та розстріли людей. Зґвалтування теж були, проте нібито за це командир наказав розстріляти ґвалтівника на місці. А якщо люди добровільно не віддавали своє майно окупантам (від автомобіля до спідньої білизни), до їх хат підганяли установку реактивної системи залпового вогню «Град» і… результат на відео.

«Їм сподобалася машина – Skoda Octavia. А батько не віддав їм. Вони три рази приходили, а він казав: “Не віддам машину і все”. А потім через два-три дні почали просто з “Граду” накривати і все. Саме цю вулицю. І до нас попало п’ять снарядів у сарай. Два біля хати. Сарай загорівся тоді», – розповів місцевий мешканець.

«Їм не було сенсу лупити сюди «Градами». Вони ж знали, що тут мешкає літній чоловік. Так?», – уточнює журналістка.

«Вони все знали. Їм було без різниці. Вони просто тому, що їм не віддали машину, почали мститися», – вважає мешканець Перемоги.

Журналістка розповідає, що ці машини залишили родичі дідуся, які покинули селище Перемога в перші дні окупації. Вони спочатку намагалися виїхати на машинах, але одна з евакуаційних колон була розстріляна російськими солдатами. Тому люди вирішили залишити машини і виходити пішки через ліси та поля.

«Ті, хто залишив машини, вони (російські солдати – Редакція) колеса різали і стекла вибивали, акумулятори… Ну таке – псували машини», – зазначив хлопець.

Перед записом відео молодий чоловік розповів, що у перший день окупації російські солдати вбили двох їх сусідів, тому люди не стали виїжджати на своїх автівках.

«Вони їхали в евакуаційному коридорі. «Зеленого коридору» не було, виїжджали на машинах. Їх пропустили, а потім по ним почали стріляти. По першій та по останній машині. А вони їхали у останній машині», – розповідає чоловік про загиблих.

«Тому люди не хотіли виїжджати на своїх машинах?», – перепитує журналістка. 

«Так. Ми також тоді хотіли виїхати. А ті ідуть у крові, перемотані (люди, які намагалися виїхати раніше – Редакція). Ми назад», – зазначив молодий чоловік. 

Жителька Перемоги розповіла, що майже два тижні вона з донькою прожили у льоху, тому що до них у город російські солдати привозили установки “Град” та звідти, прикриваючись будинком мирних мешканців, обстрілювали позиції української армії.

«З 28 лютого і до 13 березня ми знаходилися в окупації. Ось там одна дірка у даху, це від уламків. Я зараз вам уламки принесу. Ми тут знаходилися весь час, спали у погребі», – розповідає жінка.

«А чому спали у погребі?», – запитує журналістка.

«У нас з 2 березня три рази на добу заїжджало по два “Гради” та один танк. Російські. Вони стріляли. Вони нас іноді попереджали. Мене попередили, коли мені замінували город. Ось уламки. Мінували протипіхотними. Тому що вони мешкали он там, де будинок згорів через один будинок. Оцей уламок у мене був в даху, оцей – у мене на дворі… Спали у погребі з дитиною 10 років. Тому що ось поле вкінці нашого городу. Вони ставили там техніку та стріляли по нашім позиціям у Русанів, у Гоголів – все летіло туди. У церков. Церков наша розбита.  Ось вона. Вони влучили туди тричі. Там теж стояла техніка.   Тут навпроти в будинку мешкав їх командир. Вже не одного разу до нас приходила Служба безпеки України (після звільнення Перемоги – Редакція), брали покази, нас розпитували… В будинку теж є дірки невеликі та на даху. З цього боку чоловік вже затягнув, бо протікало трохи. Приходили (російські солдати – Редакція), виламали ці двері. Винесли усе з будинку», – розповідає жінка.

«Що означає “Винесли усе з будинку”?», – уточнює журналістка.

«Ми знаходилися у сусідки, так як відразу, коли російські військові зайшли до нашого села, вони відразу обрізали усю електрику. Пошкодили якісь газові труби. Тобто у нас не було комунікацій. Ми знаходилися у сусідки (у сусідки була грубка – Редакція)  і дочка каже: “Відкриті двері, пішли”. Ми підходимо сюди, вони вибили тут двері. Та завантажили подушки, крупи, масло – все, що було з продуктів», – розповідає жінка.

Я заходжу: “Що ви робите?”.

А вони кажуть: “Ми будемо тут жити”.

Я кажу: “Ні, я тут мешкаю з дитиною”.

Стою, плачу, прошу “Будь ласка”.

Вони: “Ладно, ми візьмемо, що нам потрібно”.

Один стоїть з автоматом, сміється. Наставив на мене зброю. Російський солдат, наставив на мене зброю, каже: “Ми будемо робити все, що захочемо. Ми прийшли вас рятувати від ваших”.

Я запитую: “Від кого, від наших?”

“Від ваших українських нацистів”.

Я відповідаю, вибачте, ми тут не потребуємо вашого захисту. А вони відповідають: “Все, сидіть мовчки, виходити можна лише коли ми вам дозволимо з 10.00 до 17.00. В інший час по своєму двору не ходить. Тому що можемо стріляти”. Російські солдати нам кажуть.

Не одного разу, коли я переходила від сусідки суди через зламаний паркан, російські солдати йшли по вулиці, стріляли у повітря та кричали: “Тварина, у льох!”. Це щоб ми по вулиці не ходили. Звичайно, біжиш до погреба. Одного разу, коли ми сиділи у погребі, вони зайшли зі зброєю. У мене дитина. Дитина плакала постійно. Через паркан перестрибували, ці двері знову ламали. Я потім сильно не зачиняла їх.

Я вже росіянам кажу: “Взіли вже, що хотіли. Що вам ще потрібно?”.

Вони кажуть: “Нам потрібна постіль, ковдри. Нам потрібно десь жити. Відчиніть нам той будинок, нам потрібно десь спати”.

Я кажу: “Це не мої проблеми”.

Стою, лячно, але я кажу: “Це мій дім. Як би ви себе почували, якби до вас додому так прийшли. У вас також  є діти, ви теж живі”.

Ладно, розвернулися і пішли. Кожні два дні вони змінювалися. То були росіяни перший день. Потім були якісь, я так зрозуміла, білоруси. Тому що немає акценту. І у них балу буква О на техніці. Російська мова, але без “чо”, “а”, як вони розмовляють.

І вони розповідали: “Ми стояли два місяці на кордоні. Потім нам дали команду. Ми не знали, куди їдемо. Ми не знали навіщо ми йдемо”.

Потім до нас прийшли буряти. Вузькоокі, темні та брудні.  Нам сказали, що тут поруч жив командир і сказали тому нас не чіпати. Не бити, нічого, щоб він не бачив ці злочини. У тому кінці села, у нас 100% у селі є зґвалтування і вбивства. Молоду дівчину убили. Її зґвалтував якийсь чеченець, кажуть. Ніхто ж не прийде і не скаже, мене зґвалтували. А по факту, він її зґвалтував, вбив і закопав. Потім кажуть, що його росіяни і застрелили через це», – розповіла жінка.

Відео цієї розповіді доступно лише за посиланням.

Під час окупації Перемоги, тут було вбито більше десятка місцевих жителів. Багатьох було закатовано. За накази катувати мирних жителів Перемоги та розстріл п’ятьох із них, російським майорам із 15-ї окремої мотострілецької бригади російської армії Олександру Васильєву та Максиму Краснощокову Офіс Генерального прокурора України повідомив про підозру.

Читайте також:

Свідок: росіяни з «Граду» розстріляли 5-поверховий будинок під Києвом (Відео)

Свідок: мешканця Бучі розстріляли за мову та підірвали три хати його родини (Відео)

Свідок: Розстріл солдатами росії евакуаційної колони з дітьми із Макарова (Відео)