Що Порошенко наплутав зі «сліпим трастом»?

14 квітня у самий розпал передвиборчої кампанії зі сцени перед чашою Національного спортивного комплексу «Олімпійський» чинний президент України Петро Порошенко відповів на питання журналістів про офшори та власні бізнес-інтереси. «Я перший президент, хто передав свій бізнес в довірчу власність», – зазначив гарант Конституції.

«Активні Громадяни» вирішили довідатися, що саме означає ця «довірча» власність та кому насправді передав свій бізнес кандидат Петро Порошенко.

Вперше, фраза про створення так званого «сліпого трасту» пролунала з уст голови української держави ще 14 січня 2016 року на відкритій прес-конференції для журналістів. Тоді Порошенко, який в період передвиборчої компанії у 2014 році обіцяв виборцям продати  свої активи, повідомив, що за його прямої ініціативи був створений «сліпий траст». Туди і був переданий бізнес президента, як було наголошено, задля уникнення конфлікту інтересів. Траст був створений з особливою умовою – неможливість розірвання договору з ініціативи будь-якої із сторін до моменту завершення президенських повноважень власника.

Однак, згідно даних з відкритих джерел, бізнес Порошенко перейшов у «сліпий траст» не повністю і набагато раніше офіційної заяви. Так, у серпні 2014 року, в період найбільш запеклих боїв на Сході України, на Британських Віргінських Островах Порошенком створена Prime Asset Partners Limited, куди і було передано активи корпорації «Рошен». Втім, згідно статті 103 Конституції, президент України не може створювати підприємства та вести власний бізнес. Певно саме тому у своїй власній декларації за 2014 рік Порошенко не задекларував створення свого нового підприємства.

Попри це майно корпорації «Рошен» і надалі належить Порошенко, зокрема, згідно даних інформаційної агенції «Уніан». Цікаво, що з відкритих джере відомом – минулоріч корпорація вивезла в Україну майно закритого у Росії ТОВ «Липецкая кондитерская фабрика «Рошен» на майже 12 млн грн.

То чому ж Петру Олексійовичу довелося створювати компанію за 5000 км від рідної землі і для чого насправді потрібен це «сліпий траст»?

Цивільний кодекс України (далі – ЦК України) зазначає, що право довірчої власності є особливим видом права власності, що виникає внаслідок закону або договору управління майном. Згідно ч. 1 ст. 1030 ЦК України предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно.

Однак, згідно ст. 2 Господарського кодексу України (далі – ГК України) підприємства є не об’єктом, а суб’єктом відносин, а отже, не може бути предметом такого договору. Частково це питання мало б вирішити прийняття в Україні закону «Про довірчу власність», активне обговорення якого точилося у Верховній Раді ще в березні 2016 року. Однак, цей закон так і залишився на папері. Водночас, 6 лютого 2018 року був прийнятий Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який, хоч і вкрай недолуго, проте визначив регулювання відносин щодо управління компаніями, в частині можливості самостійного визначення порядку прийняття рішення учасниками товариства та визначення інших питань внутрішньогосподарського управління. 

Справа в тому, що першопочатково означений нормативний акт не був самостійним. Основною ідеєю його прийняття було розширення положень Закону України «Про довірчу власність» в частині правого регулювання відносин з корпоративного управління, коли в довірчу власність переходить саме компанія (в нашому випадку корпорація), а не окреме її майно.

Зрештою, враховуючи все вищезазначене і повертаючись до висловлювання першого обличчя держави: «Я перший президент, хто передав свій бізнес в довірчу власність», слід зробити два основних зауваження:

1) згідно чинного законодавства України, компанію, як сукупність корпоративних прав з управління і фінансового забезпечення її діяльності, передати неможливо, оскільки вона не є окремим майном;

2) Інститут довірчої власності корпоративних прав, про що власне і йшлося у висловлюванні Порошенка, не притаманний державам Континентального права, тобто державам Європи, в тому числі й України. Це класичний правовий інститут Англо-саксонської правої сім’ї, основними представниками якої є національні законодавства Великої Британії і США. На Британських Віргінських островах, де Порошенком і була створена компанія, поширюється юрисдикція британського права, окрім положень податкового законодавства – острови є однією з найбільших офшорних зон Світу.

З огляду на означене, керуючись законами формальної логіки, судження Порошенка було б справедливим в наступному формулюванні: «Я – перший президент України, хто передав свою частину бізнесу – корпорацію «Рошен» в сліпий офшорний траст за законодавством Великобританії».

Дмитро Перов