Масштабні паводки та вирубка лісів: досліджень нема, тому для чиновників зв’язок не доведено

Знову «плавають» садиби. Знову під водою поля, дороги, вулиці. За даними Державної служби з надзвичайних ситуацій України на кінець минулого тижня, внаслідок інтенсивних опадів на території Франківщині залишаються підтопленими 7 житлових будинків у смт. Букачівці Рогатинського району та 177 присадибних ділянок в інших 16 населених пунктах області. На Закарпатті підтоплено 45 житлових будинків,126 дворогосподарств, 818 га сільгоспугідь, 170 га пасовищ, пошкоджено шість мостових переходів, один міст зруйновано, інший – пошкоджено, спливли з водою 650 м. берегоукріплень. Слава Богу, жертв та постраждалих немає, евакуація населення не проводилася. У Іршавському районі вода переливається через автодорогу державного значення Мукачево-Рогатин на 150-метровій ділянці, тому поблизу селища Вільхівка організовано об’їзд. У Виноградівському районі схожа ситуація на автодорозі місцевого значення, тож поблизу селищ В. Комяти та Шаланки теж організовано об’їзд.

Фото з сайта Державної служби з надзвичайних ситуацій України

«Знову біда в Україні. Карпатський регіон після тривалих злив знов страждає від повені. 
Понад 150 господарств на Прикарпатті залишаються підтопленими, понад 240 – у Закарпатській області. Лише уявіть, що зараз відчувають сім’ї, чиї будинки підтоплені, і чия праця на землі, що пішла під воду, вже стала марною. Як жити, що робити. Ось у такі моменти і перевіряється якість держави. Підрозділи ДСНС без перепочинку відкачують тони води, але наступним має бути питання матеріальної допомоги постраждалим», – звернув увагу на стихію народний депутат Андрій Немировський («Солідарність») на свій сторінці у Facebook:

Чи впливають на повінь нещадні рубки лісу у Карпатах?

Розбиратися з подібною задачкою доводиться не вперше. Таке ж питання суспільство ставило перед спеціалістами та собою, наприклад, двадцять років тому. Щодо листопадової повені 1998 року, яка затопила Закарпаття. Збитки народного господарства області тоді склали понад 580 млн гривень, а збитки населення – близько 230 млн гривень (одна гривня тоді коштувала 50 центів). Було зруйновано понад 3000 житлових будинків, знесено або зруйновано 20 мостів, 150 км автомобільних шляхів, 25 кілометрів дамб. Не обійшлося, на жаль, й без людських жертв.

Тоді масштаби наслідків змусили уряд створити спеціальну державну комісію. Комісія попрацювала і назвала причини катастрофи та її масштабності. Серед природних – кількість опадів вищу за норму; несприятливу пору року ( листя, на якому б осіла частина вологи, з дерев вже опало) і одночасне з тим танення снігу у верхів’ях гір, і крутизна карпатських схилів; дощі, які лили всю осінь і все літо й наситили ґрунт так, що він вже не міг поглинути нових порцій… Серед антропогенних – запущеність гідротехнічного господарства, житлове будівництво на селенебезпечних напрямках, розорювання крутосхилів, перевипас полонин.

Фото з сайта Державної служби з надзвичайних ситуацій України

Виходить, винні й природа, й людина. Але хто більше? У експертному висновку державної комісії є фактично дві протилежні погляди. Перший – в аналітичній частині: “…Інтенсивні паводки спостерігалися на водозборах різної залісненості. Так, водозбір р. Ріки до Міжгір’я має 45% лісистості, Тереблі до Колочави – 64%, Чорної Тиси до Ясіня – 75%. Максимальні ж рівні води в цих ріках 5 листопада 1998 року незалежно від лісистості на 1,8-2,6 м перевищували передпаводкові показники. Навіть при суцільній залісненості стиглим буковим лісом на стаціонарі Свалява сформувався небувалий паводок, який спричинив руйнацію та винос обломкового матеріалу на бетонні споруди стаціонару… якоїсь закономірності щодо прив’язаності зсувів, селів та інших шкідливих явищ по відношенню до лісових чи нелісових ділянок або місць рубок, не простежується”. Тобто: рубки тут ні до чого, рубай – не рубай, однаково затопить!

А от далі, у переліку факторів та причин катастрофічних наслідків читаємо вже дещо інше: “На розміри наслідків паводка вплинули антропогенні втручання, невідповідне для гірських умов протягом майже 200 років ведення водного, лісового і сільського господарства… інтенсивна лісоексплуатація у післявоєнні (після Другої світової війни – авт.) роки, коли переруби досягли двох-трьох розрахункових лісосік, зрідження лісостанів на окремих площах – повноти 0,6; погіршення санітарного стану, особливо хвойних лісів, і зменшення їх водотрансформаційної функції». У примітці до цього пункту уточнено: «До 1960 рубки велися з недостатнім застосуванням екологічно безпечних технологій лісозаготівлі. Одночасно формувався склад лісових насаджень некорінних (неприродних) порід, тобто формувалися лісові монокультури, в основному ялини, які не мають достатніх захисних функцій у гірських умовах Закарпаття”.

Корифей української ботаніки Констянтин Ситник, аналізуючи наслідки повені 1998 року, писав тоді, що природні фактори спричинили небезпечну повінь не вперше. Заливало добряче і у 1700, 1730, 1864, 1887, 1895, 1900, 1911, 1913, 1926, 1927, 1933, 1941 роках. А тепер порівняйте цей ряд за частотою з списком тих повеней, які сталися у післявоєнний період, тобто через 10-15 років потому, як у Карпатах було оголено 20% покритої лісом площі. Це повені 1955, 1957, 1959, 1964, 1969, 1970, 1974, 1977, 1980, 1982, 1992, 1993, 1997, 1998, 2001 років. Помітили? – повені стали частішими. А також – потужнішими.

Я би тут розповів про щось свіжіше, ніж ці аналітичні документи 20-річної давнини. Але після повені 1998 року ні потужних дискусій, ні серйозних аналітичних робіт щодо повеней я вже не бачив – так, пара статей в Інтернеті з якимись лозунгами і все… Хоча повені відбувалися і, як бачимо, відбуваються, завдаючи нам збитків і заважаючи спокійно жити.

На третину – від людей, решта – від Бога!

А от про масові рубки пишуть багато. То впливають ці рубки на повені? Чи ми плаваємо внаслідок знахабнілих геть останнім часом кліматичних змін? Я спитав про це вчених та екоактивістів, спробував дізнатися і думку лісівників.

Оксана Станкевич-Волосянчук, професор Ужгородського університету: «Рубки впливають. Тією чи іншою мірою. У більшості випадків рубки є не єдиною причиною повеней. Важлива також якість лісу. Стан заплав. Це досить комплексне питання».

Неживий Юрий, адміністратор групи Український лісовод: «Простий приклад як впливають надмірні опади на ділянку з рослинами і на ділянку без рослин, дивіться на прикладі невеликого кімнатного досліду тут https://www.facebook.com/groups/1063372320361950/permalink/2030421366990369/. Загалом же впливають вирубки на повені – катастрофічно… Просто у нас вчені не можуть навіть такої елементарщини довести. Те, що ви побачили на ролику у ФБ за цим посиланням – то тільки один аспект, є ще і інші… Абсолютно очевидно, що паводок (затоплення) – це подія складної взаємодії різних факторів, частина яких залежить від людини конкретно, частина від людства взагалі, а частина від Бога та кліматичних явищ (наприклад – Всесвітній Потоп). Тому кожен має вирішувати ту проблему, на рівні якої він знаходиться. Якщо взяти паводок, то як мінімум 30% відповідальності за нього в середньому лежить на суцільній вирубці. Приблизно так само – на практичній безгосподарності людини. Ну і залишок – від Бога».

Vitaly Grishchenko (Віталій Грищенко, заступник директора з наукової роботи Канівського природного заповідника, Черкаська область): «Це можна елементарно продемонструвати наочно: вилити відро води на газон і на голу землю й подивитися, як розтікається вода».

Dmytro Karabchuk (Дмитро Карабчук, координатор проекту «Лісова варта» WWF-Україна): «На збільшення повеней впливають суцільні вирубки лісу (про розсіювання, відбивання/випаровування поверхнею крон, поглинання деревами і іншими рослинами до ступеню природного насичення, перевід поверхневого стоку у підземний і багато іншого – написано купу наукової літератури), але крім того впливають й знищені русла усіх річок, де дно стає нестійким через його рихлення гусеницями тракторів і ковшами бульдозерів. Каміння піднімається швидкою течією і руйнує все на своєму шляху (так само як і відходи лісозаготівлі тощо).

Отже, якщо на питання «чи впливає вирубка лісу на масштаби повеней», відповідь «так». На питання «чи тільки вирубка лісу впливає на величину повеней», відповідь «ні, не тільки». Якщо річка бере початок у горах і розглядається питання зменшення впливу на руйнування при річкової інфраструктури (дороги, мости і тощо) то основними факторами будуть вирубки, порушення ґрунтового покриву на схилах та руйнування дна річок.

Фото з сайта Державної служби з надзвичайних ситуацій України

Якщо питання «як зберегти від підтоплення поселення іще нижче» за течією, де у водозбір попадають додатково рівнини, то додаються наявність меліорації, населених пунктів із певною площею твердого покриття (асфальтні дороги, тротуари, інші за мощені території) тощо.
Є й інші фактори, які впливають на силу повеней: природна ємність русел і кількість опадів, наявність штучних споруд (греблі тощо).

Це питання дійсно досить комплексне і залежить від особливостей розташування водозбору (гори, рівнина) його стану (як природного так і антропогенного зміненого) тощо».

Петро Тєстов, екологіст, Київ: «Простіше всього звинуватити лісників, які зрубали ліс, а не свого сусіда який забудував заплаву. Вирубка лісів впливає, але це далеко не єдиний і не основний фактор. В ЄС давно вже зрозуміли, що діяти треба комплексно, ось документ: http://ec.europa.eu/environment/water/flood_risk/index.htm»

Roman Volosyanchuk (Роман Волосянчук, Senior Conservation Project Officer у IUCN ECARO себто працює у Східноєвропейському/Центральноазійському офісі Міжнародного союзу охорони природи):   «Тисменицький район в часи СРСР було добряче змеліоровано (та й інші теж), майже всі низини перетворено на поля, які моментально скидають дощову воду по каналах у річки – тому й різкі паводки. Річка Павлівка починається у лісі біля Рибного, через одне село від Ямниці, практично на окружній Івано-Франківська – до гір там майже як до Києва рачки, і недавніх великих суцільних зрубів я там не бачу (https://www.google.com/…/data=!3m1!1e3!4m5!3m4… ). Тож чи впливають тут вирубки? І ще би варто поцікавитися на предмет дотримання нормативів при забудові заплави у селі. А от якщо піде паводок на якійсь із Бистриць – то вже з гір і з великого басейну, де рубають, там можна пробувати щось ліпити лісникам».

Павло Луговий, випускник Національного лісотехнічного університету України: «На ваше зауваження: «лісівники вважають, що ці явища ніяк не пов’язані, або пов’язані дуже віддалено». Напевно, маєте на увазі українських лісників, бо лісники всього світу, вважають інакше. До речі, лісівники, це люди, котрі вирощують ліс, а не вирубують. Кожен день, кожного ранку, основний головний біль кожного лісничого – ЧОМУСЬ! – не посадковий матеріал, не зімкнутість насаджень, не лісові культури – як там вони, чи живі-здорові. А – куди сьогодні відправити лісовози на загрузку. Скажіть мені будь ласка: такі люди мають моральне право, називати себе, лісівниками? Правильна назва – лісоруби! Такими великими площами, як в Україні, суцільні рубки ні де не проводяться. На відміну, наприклад, від ЄС. Бог не створював ліси для того, щоб їх вирубувати суцільно і не створював русла рік для того, щоб по них їздили тракторами…

Пану Роману Волосянчуку також хочу відповісти. Річка Павлівка починається не в лісі біля Рибного, а витікає з території, на якій розміщений сміттєвий полігон міста Івано Франківськ. Під котрий вирубаний ліс, навколо нього теж ліси вирубані. Тому річка Павлівка і швидко наповнюється водою. І в басейні річки Павлівки, вище села Павлівка, ніколи жодних меліорації не проводили крім будівництва сміттєвого полігону».

Svitlana Slesarenok (Світлана Слєсарьонок), екологістка, Одеса: «Є ще таке поняття як зони затоплення. За часів мого дитинства в бабусиному селі ніхто не селився в заплаві річки, ніколи заплава не оралась, там завжди були сіножаті. Сучасний люд переселився впритул до води. А ще в зв’язку із кліматичними змінами прогнозується більша кількість екстремальних кліматичних явищ, тож ризики затоплення і зони затоплення зростають… Це для повноти картини…».

Тут би ще годилося додати коментар Державного агентства лісових ресурсів (ДАЛР), але… Але навіть на офіційні запити це відомство не відповідає. Ні на первинні, ні на повторні. «Активні Громадяни», наприклад, такі запити надсилали щодо небажання ДАЛР користуватися системою публічних закупівель Прозоро (читайте «Державні лісгоспи вирішили ігнорувати систему Prozorro і не економити державі мільйони гривень»). Пройшов місяць, а у відповідь на наші звернення – тиша.

Ось і з приводу реальних причин підтоплення сіл у Карпатах чиновники віддають перевагу мовчанню або киванню на несприятливі погодні умови – ну, майже на Бога. 

Олег Листопад