Іноземці зробили додаток для смартфонів, щоб виявляти греблі та інші перешкоди на річках України

Від радянської влади на наших річках залишилося багато гребель, а потім і у нові часи достатньо з’явилося,  які наразі екологи радять демонтувати. Це, на їх думку, покращить якість води і збільшить біорізноманіття в наших регіонах. До того ж дослідження Інституту гідробіології Національної академії наук України (НАНУ) засвідчили, що уповільнення течії річок є одним з головних факторів цвітіння води. Про те, як сьогодні це явище робить море і прісні водойми непридатними для купання та використання як джерел водопостачання, ми писали у статті «Купайтесь у Дніпрі поки можна, бо море вже «зацвіло». Причини: фосфатовмісні порошки і неконтрольовані скиди у воду».

Прибрати греблі на Дніпрі або Дністрі – справа непроста, понад те, не факт, що в принципі можлива у найближчі роки, а то й десятиліття. А от звільнити малі та середні річки – завдання, яке державі у співпраці з громадськістю цілком під силу. Про це йшла розмова на недавній дискусії експертів Всесвітнього фонду природи-Україна (WWF Україна) та широкого кола природоохоронних активістів.

«Річкові екосистеми є одними з найвразливіших, – зазначила координаторка прісноводного напрямку WWF-Україна Ольга Денищик. – Будь-яке порушення зв’язків усередині прісноводних екосистем здатне нівелювати усі важливі функції блакитних артерій Землі. Масштаби втручання людини в їх природний стан вражають. За даними останнього дослідження WWF, лише третина з 246-ох найдовших річок світу залишаються вільноплинними».

Витоки річки Фонтанка, м. Татарбунари Одеської області. Фото Максима Яковлєва 

«На річках Європи зафіксовано близько одного мільйона різноманітних перепон. Якість води, яку люди використовують для пиття, у побуті та вирощування городини погіршується. Наразі Європейський континент забезпечений прісною водою лише на 60%. Громадські активісти б’ють у набат аби достукатися до Європарламенту та змусити уряди країн виконувати основні вимоги Водної Рамкової Директиви ЄС, – продовжує Денищик. – В Україні нараховують більше трьох тисяч річок та потічків. Та ніхто не знає, яка кількість з них залишилися вільними».

Пані Ольга розповіла, що WWF-Україна намагався оцінити ситуацію: «Поширили нашу пропозицію повідомляти про «зайві», непотрібні, старі або незаконні греблі. Пообіцяли, що наші юристи та інші фахівці допоможуть оцінити ситуацію та нададуть консультації, як звільнити річку. Знаєте скільки відгуків ми отримали? Аж… 14! З них половину – завдяки Державному агентству водних ресурсів, яке поширило наш заклик серед своїх підрозділів. Це були найпрофесійніше відгуки. Бо назагал після перевірки та оцінки анкет, багато відсіялися як безінформативні (часто це були просто ремствування на загальний справ стан у охороні довкілля, а то й узагалі «все у нас у державі погано»). Врешті-решт ми таки знайшли вартий нашої уваги приклад – у Львівській області. Чудова співпраця, притомний мер містечка, усе обговорили – як і коли буде демонтовано геть непотрібну дамбу. А потім мер нам і каже: «Ну, ви ж нам допоможете потім побудувати нову дамбу, трохи нижче за течією? Ми були просто шоковані таким завершенням наших перемовин».

Ольга Денищик

Сьогодні  WWF-Україна усе ж знайшла гідних партнерів – у Одеській області, але поки що не поспішає повідомляти деталі: «Коли проект буде реалізовано, запросимо журналістів, активістів, фахівців водного господарства, депутатів та чиновників – усіх зацікавлених».

Координатор з розвитку мережі Зелених шляхів в Україні Сергій Підмогильний зазначив, що особисто сплавлявся практично усіма придатними для водного туризму річками України. Таких лише близько сорока. Це величезний капітал, оскільки кожен такий водний маршрут не лише дозволяє українцям та гостям країни ефективно відновлювати сили та пізнавати нове, а й стимулює розвиток бізнесу з виробництва обладнання та спорядження, транспортних перевезень, готельного сільського та «зеленого» господарства тощо.

«Нерідко, ще учора прохідна для байдарок та каяків річка раптом виявляється перегородженою. Інколи це ініціатива місцевих органів влади, інколи – бізнесменів, які вирішують заробити як традиційними, так і дуже несподіваними способами. А інколи просто місцеві або  зальотні рибалки (точніше – браконьєри) влаштовують загату, щоб легше було добувати рибу», – розповів пан Сергій.

Про те, як виявляють греблі у Європі і що з ними потім роблять розповів професор Петро Парасєвіч (Piotr Parasiewicz), який встигає працювати одночасно і у польському Inland Fisheries Institute та американському Rushing Rivers Institute. За словами професора, греблі допомагають європейцям не тільки виробляти доступну у будь-який (на відміну від сонячної та вітрової) енергію, а й зберігати воду. Адже зараз кліматичні зміни призвели до того, що опади випадають дуже нерівномірно у часі. Місячна норма виливається за день, і якщо цю воду не утримати, то вона просто стече у море. Якщо після, дослідження ситуації ухвалюється рішення греблю не руйнувати, то тоді розробляється спеціальний план мінімізації наслідків дії цієї споруди на життя річки і навколишньої природи.

Експерти дискусії

Оскільки професор говорив дуже загальними фразами, «Активним Громадянам» довелося задати кілька уточнюючих запитань з метою зрозуміти що ж саме, які такі «компенсуючи заходи» включаються до подібних планів. Професор розповів, що, наприклад, приділяється увага вирівнюванню температур над і під греблею – адже зазвичай вниз скидають воду з придонної частини водосховища, що посилює прогрівання води у водосховищі з усіма відповідними наслідками. Часто і на європейських річках екологам доводиться пропонувати, а то й вимагати побудови рибоходи. Чомусь мені здавалося, що думати про те, як рибі мігрувати, у наших цивілізованих сусідів почали давно.

Активну участь у дискусії узяли присутні у залі активісти. Вони задали чимало практичних питань
голові Громадської ради при Державному агентстві водних ресурсів (ДАВР) України Лілії Гричулевич. Говорячи безпосередньо по темі, пані Лілія зазначила, що в принципі більшість гребель таки відомі відповідним державним органам, є їх опис. Але не усі вони – на чиємусь балансі, тобто немає з кого спитати про їх стан і взагалі про доцільність існування. З питаннями більше конкретними  пані Лілії узявся допомагати співробітник Держводагентства Павло Гвозденко. «Створені басейнові ради, куди кожен може звернутися і надати рекомендації, задати питання», – так він відповів на скарги про бездіяльність влади.

Про інший бік, а саме небажання владних органів, чути ці скарги, розповів  корсунчанин Олег Собченко. З його слів стало відомо, що у минулому році не могли навести лад на нині постраждалій від хімічного отруєння річці Рось (читайте матеріал «Еколог Микола Сорока: «На річці Рось йде мова вже про вторинне забруднення». Зокрема, пан Собченко розповів, як на догоду одному з великих енергопідприємств влада відмовилася зробити необхідний санітарний попуск, що призвело до різкого погіршення ситуації нижче за течією.

 «Треба зменшити апетити тих, хто заробляє на виробництві електроенергії, змінити пріоритети. Першочерговим пріоритетом має бути природа. Другим – питне водопостачання. Потрібно дбати про рекреацію, а вже аж потім про виробництво електроенергії», – сказав пан Олег «Активним Громадянам».

Що робити?

Для початку, кажуть у WWF-Україна, усе ж порахувати перешкоди на річках! У їх виявленні відтепер може допомогти громадянська наука (civil science) і такий інструмент, як спеціальний додаток для смартфонів та планшетів з відстеження перешкод на річках – The Barrier Tracker. Над його розробкою працювали Всесвітній фонд природи WWF, World Fish Migration Day Foundation, Technical University of Denmark та інші. Віднедавна додаток доступний державною мовою України.

Як працює?

Робите шість простих, прописаних в додатку кроків – і у загальну базу даних потраплять фото перешкоди (греблі, дамби тощо), інформація про її тип, розмір, робочий/неробочій стан, наявність рибоходів тощо та місце її розташування (геолокація).

Щоб збирати дані за допомогою The Barrier Tracker, не обов’язково вирушати у тижневу експедицію річками України. Користувачі можуть, наприклад, під час прогулянки позначити перешкоди вздовж річки, раніше не зареєстровані у системі.

Усі функції додатку, окрім мапи, працюватимуть і за відсутності покриття. Тож користувач зможе зберегти зібрану інформацію в додатку, а коли інтернет-з’єднання відновиться – вказати місце розташування перешкоди на водоймі за допомогою Google Maps й надіслати дані модераторам.

Завдяки зібраній у єдиному форматі інформації експерти проаналізують ситуацію в країні та окремих її регіонах та зможуть розробити та реалізувати ефективний план із управління перешкодами для збереження та покращення здоров’я водойм.

“З’явився новий інструмент, що дозволить дізнатися більше про річки України, а в майбутньому, сподіваюся, стане у нагоді для управління річковими басейнами. Тепер кожен може змінити життя українських річок на краще. Ми очікуємо, що додаток буде популярним передусім серед волонтерів та екосвідомої молоді”, – зазначила Ольга Денищик.

Для зручності користування, всі зібрані мітки перешкод на річках, зареєстровані в додатку, згодом буде розміщено на окремій онлайн-мапі, яка буде у вільному доступі.

Проаналізований зібраний матеріал допоможе в роботі науковцям та експертам, а державні органи зможуть ухвалювати більш виважені рішення щодо управління, демонтажу, адаптування чи встановлення гідротехнічних споруд на річках. Отже, завантажуйте – і до річки!

https://wwf.panda.org/uk/materials/hotnews//?346614/barriet-tracker

Олег Листопад

Ілюстрації роботи трекера – із сайту WWF-Україна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *