Громадські діячі шукають українським біженцям шлях додому

За даними Інституту демографії НАН України, через війну всього за кордон виїхали близько 5 млн осіб. Ця цифра не враховує тих, хто опинився на території росії. Третина цих людей – чоловіки. Хлопчиків віком до 18 років – 17%. І ще стільки із загального числа українських біженців складають чоловіки призовного віку. Лише 5% чи навіть менше – чоловіки пенсійного віку. Видання Bloomberg Economics з посиланням на економіста Олександра Ісакова зазначає, якщо не вдасться переконати жодну з 2,8 мільйона жінок працездатного віку повернутися, це коштуватиме Україні 10% її річного довоєнного валового внутрішнього продукту. А це – до 20 мільярдів доларів на рік.

Незважаючи на продовження війни громадські організації вже починають піднімати питання про повернення  українців додому. Інститут розвитку громадянського суспільства імені Голди Меїр разом з Ізраїльською медичною місією та Інститутом медицини праці імені Ю.І. Кундієва НАМН України провели 29 серпня 2023 року круглий стіл-дискусію на тему «Шлях додому: як країні повернути українців?».

Ще до повномасштабної війни громадські діячі просували законопроєкти, які б покращили ситуацію на ринку праці, як всередині країни так і для наших співгромадян за кордоном. Щоб це було легально і доступно. Під час круглого столу Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування розповів про недавно прийнятий законопроект про захист прав українців, які працевлаштовані за кордоном. Просувався цей закон аж сім років, а вже з жовтня скасовується система ліцензування посередницької діяльності по працевлаштуванню людей за кордоном. Також посилена відповідальність учасників ринку та заборонено брати з українців гроші при працевлаштуванні за кордоном.

«Чим довше триває війна, тим менше людей повернеться. Досвід війни у Югославії свідчить, що повернулися 30% тих, хто виїхав за кордон. Говорити про те, що у нас після війни буде стрімкий економічний зліт, немає підстав. Найближчі п’ять чи 10 років ми будемо найбіднішою країною Європи. 30% економіки знищено. Тому я очікую, що після закінчення військових дій до тих людей, що не повернуться в Україну, потрібно буде додати відсоток трудової міграції, бо  стикнемося з реальним підвищенням цін на комунальні послуги, ми стикнемося з падінням рівня життя і людям потрібно буде їхати за кордон, заробляти гроші, поки в Україні не відбудуються заводи», – зазначив Воскобойник.

На думку Олександри Решмеділової, політологині, кандидатки філософських наук, вже зараз треба ставити питання, як не втратити ще більше українців. А для утримання українців всередині країни потрібно враховувати проблеми внутрішньо переміщених осіб, які вимушені постійно мігрувати, бо наразі повністю безпечних регіонів в Україні немає. Багато з них по декілька разів вже вийшли із зони комфорту, можливо навіть не перебуваючи у цій зоні комфорту ніколи. Тому ними теж потрібно займатися на державному рівні, щоб затримати на батьківщині.

Наразі точно неможливо сказати, яка кількість українців опинилася за кордоном. Про це зазначив Олексій Позняк – кандидат економічних наук, завідувач сектору міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи. Звісно, можна апелювати цифрою 6,3 млн громадян, яку дає Комісаріат ООН у справах біженців, спираючись на дані, які надають їм різні країни. 11% наших громадян знаходяться у росії. Але експерти не довіряють цій цифрі, вона може значно відрізнятися.  За даними прикордонної служби України, останнім часом різниця між тими, хто виїхав, та повернувся в Україну, складає 1,7 млн осіб.

Олексій Позняк зазначив, що масовий виїзд з України фіксувався у перші три місяці повномасштабного вторгнення росії, а вже після було багато так званих “маятникових поїздок” – коли людина по декілька разів на рік виїжджала за кордон, а потім поверталася. Але у статистику кожна така поїздка рахується як виїзд/повернення окремої людини.

«Сьогодні є така проблема, що існує гострий дефіцит кадрів у роботодавців, з іншого боку, значна кількість внутрішньо переміщених осіб не можуть знайти роботу через професійну невідповідність. З урахуванням цих викликів пріоритетним напрямком є навчання і перенавчання для підвищення кваліфікації. Але з урахуванням того, що це доросле населення – навчання потрібно проводити у короткий термін», – зазначила під час дискусії Валентина Рибалко, директорка Донецького обласного центру зайнятості.

Під час круглого столу, стало відомо, що з’явився новий варіант для отримання роботи – ваучери. Вони направлені на допомогу внутрішнім переселенцям, а також, тим, хто старше 45 років та людям з особливими потребами, учасникам бойових дій. На сьогодні це 123 професії та спеціальності. Щоб отримати ваучер, потрібно заповнити анкету на сайті Державної служби зайнятості та дочекатися розгляду.

Допомогу при працевлаштуванні надають не лише державні структури. Наприклад, для цього створений хаб, який працює на 60 країн. Там можуть допомагати знайти роботу один одному не лише українці, а кожний бажаючий. На основі цього хабу нещодавно запустили соціальну програму для того, щоб допомагати внутрішньо переміщеним особам, ветеранам, вдовам, які залишилися з дітьми, вони могли себе по-новому реалізувати. Про це розповіла Анастасія Шевченко, генеральна менеджерка Lugera Ukraine.

«Ніхто не говорить про те, що внутрішньо переміщених осіб вже більше 8 мільйонів. Це дуже велика кількість людей, зосереджена в конкретних регіонах, де немає для них такої кількості роботи. У нас є велика прірва – вакансії на людей, які потрібні, не збігаються з тими людьми, які без роботи. Кожного дня нам приходить сотні резюме, я бачу скільки людей залишилося без роботи, а потреби з ринку, які до нас приходять, зовсім не відповідають фаховим навичкам  та наявним досвідом. 35-40% всіх абсолютно позицій стосуються зараз  продажу. Величезний попит на головних бухгалтерів, усіх решта бухгалтерів, фінансових спеціалістів, тому що багато їх виїхало. І зараз вже почалася конкуренція працедавців за людей.   Знайти вільну людину таких професій фактично неможливо», – розповіла Анастасія Шевченко.

У різних регіонах України вже діють ініціативи, які допомагають ВПО опанувати новий фах і заново знайти себе. Наприклад, на сьогодні, у Києві, у три рази більше вакансій ніж зареєстровано безробітних. Про це повідомила Тетяна Говорун, начальниця управління реалізації політики зайнятості Київського міського центру зайнятості. За її словами, на сьогодні роботодавці потребують співробітників у торговельну сферу, працівників на некваліфіковану роботу та на важку фізичну працю.

«Перед тим, як прийняти рішення, як ми будемо українців повертати, потрібно прийняти рішення – як їх стимулювати. Треба враховувати: одне діло, коли людина знаходиться півроку-рік у Європі,  а після двох років там вже йде читка асиміляція. Там вони вже стимулюють наших громадян різноманітними виплатами. Тому, в першу чергу держава повинна вибудувати політику відносно повернення громадян. Поки що це зробити ще не пізно. Але чим скоріше держава це почне робити, тим ефективніше будуть ці кроки. Людина повинна знати, куди вона буде повертатися. Їй потрібні гарантії», – сказав Руслан Світлий, директор Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації.

Еліезер Фельдман, засновник Інституту розвитку громадянського суспільства імені Голди Меїр, керівник Ізраїльської медичної місії в Україні, громадський діяч зазначив, що, можливо, держава не зможе самостійно створити сприятливі умови для повернення громадян. Але від держави наразі потрібно створити умови для того, щоб такі інституції могли створити інші.

«Наразі питання, чи реально хоче держава повернення своїх громадян. Україна повинна вивчити приклад інших держав, які цим займаються. Самий кращий приклад, це – Ізраїль, який за час свого існування повернув на територію своєї країни населення більше, чим в ньому народилося», –  сказав Фельдман під час круглого столу.

Читайте також:

Як через Громадські організації ЄС підтримує потерпілих під час війни українців