Генпрокуратура будується на території заводу «Арсенал» в порушенні законів

21 липня 2019 року стало переламаним моментом в політичній історії України. Вперше з часів здобуття Незалежності політична сила отримала такий величезний кредит довіри від виборців. 73,22% голосів, що стали абсолютним рекордом президентських перегонів за всю історію України, доповнилися 43,18% голосів відданих за партію «Слуга народу» уже на виборах до Верховної Ради. Таким чином, президентська сила отримала повний контроль над 2 з 3 незалежних гілок влади в Україні – законодавчою та виконавчою, а враховуючи те, що суддів, згідно положень чинного законодавства, і надалі призначатиме саме президент – цілком можливим є варіант повної концентрації влади в руках партії «нових обличь».

Саме ініціативи «Зе-команди» з повного оновлення влади, залучення нових «незаплямованих» громадян до вирішення проблем у державі стали каталізатором успіху виборчої кампанії-2019, наголошують експерти. Те, що відбулося з мапою електоральних вподобань по всій країні вони називають не інакше як «електоральний майдан» або «електоральною революцією».

Однак, чи готова така «революційна» влада вже зараз гідно приймати виклики, що їх підкидає реальне життя (читай: барижно-корупційна дійсність) в Україні?

22 липня 2019 року із розслідування наших колег з інформаційного ресурсу Bihus.info стало відомо про серію незаконних земельних оборудок в самісінькому центрі столиці. Предметом уваги ненаситних забудовників на цей раз стала територія знакового для багатьох поколінь киян військово-промислового заводу «Арсенал». Попри скрутні часи, підприємство й надалі виконує замовлення Міноборони і постачає зброю на фронт. Більше того, за своєю організаційно-правовою структурою «Арсенал» є казенним підприємством, тобто таким, що працює не на комерційній основі і основне завдання якого – це постачання стратегічно важливої продукції для потреб держави.

Попри це, ще 3 травня цього року стало відомо, що центральний адміністративний корпус підприємства було реалізовано з молотка. Виною тому – борги підприємства перед ПАТ АБ «Укргазбанк». Цікавим є те, що власником істотної частки банку на сьогодні залишається держава. Відповідна інформація розміщена на офіційному веб-сайті Національного банку України. Попри це, складається ситуація, за якою державний банк чомусь (!) розпродає майно державного підприємства, за борги, які воно не може покрити та й не повинно, оскільки за своїм статусом є неприбутковим і фінансується (дотується) з боку держави, яка в особі ПАТ АБ «Укргазбанк» робить все можливе, щоб звести більш ніж 200-річне підприємство на той світ.

Далі – більше. На території підприємства, що відповідно до чинного Генерального плану міста Києва належить до земель промисловості, буде здійснюватися житлове комерційне будівництво. Та ще й яке – замовником робіт виступає сама Генеральна прокуратура України! Ділянку під №             8000000000:82:033:0011 прокурори мали у користуванні з 2017 року.

До наших днів вона використовувалася як парковка для елітних позашляховиків представників державного обвинувачення – ставити їх біля входу до Генеральної прокуратури, що знаходиться за якихось 300 м від прохідної заводу «Арсенал», було незручно та й привертати зайву увагу своїми статками після Революції гідності прокурорам особливо не хотілося.

Але, як то кажуть, мовою юристів tempus vulnera sanat (лат. – «час лікує рани»). Постреволюційну владу Майдану змінила влада революції уже електоральної, а про вимоги 5-річної давнини щодо відміни кортежів, суспільної відповідальності прокурорів та їх покарання за незаконне збагачення вже мало хто пам’ятає.

Певно саме тому, взявши всі означені обставини до уваги, Генеральна прокуратура України вирішила більше не займати цінну ділянку автомобілями і швиденько, зруйнувавши при цьому чергову пам’ятку історії, звести тут будинок для власник працівників. Чому б ні – якщо «все мовчить, бо благоденствує»?

Швидкість прийняття рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки просто вражає: поки кияни місяцями чекають зі своїми зверненнями на ремонт дверей або вкручену лампочку в під’їзді – прокурори за тиждень отримують готове рішення цілої міської ради столиці.

Шкода лишень, що саму ділянку в просторі «відсунути» не можна, хоч за підписом Віталія Кличка, хоч за підписом самого Володимира Зеленського. Ділянка № 8000000000:82:033:0011 знаходиться в межах відведення земель промисловості транспорту, зв’язку, енергетики, оборони, а отже житлове будівництво на ній неможливе. Таким чином, рішення міської ради є незаконним, оскільки зміна цільового призначення земельної ділянки суперечить положення Генплану, що відносить дану територію саме до земель промисловості.

Також на ділянки не розроблений Детальний план територію, а без його наявності і взагалі ні про яке законне будівництво не може йти мова. Але ж до кого тоді звертатися по допомогу – до прокуратури? Звісно, є Державне бюро розслідувань, однак з часів свого заснування ця установа жодного разу так і не притягла до відповідальності жодного із співробітників прокуратури.

Тим часом єдину вцілілу історичну будівлю на Кловському узвозі, уже за прокурорською традицією, почали з вражаючою швидкістю розбирати. Буквально за тиждень з 29 липня по 5 серпня колишня будівля військово-інженерного відомства, 1913 року побудови позбулася даху та двох фронтонів. Не спинило хамовитих варварів ні зареєстровані обмеження у використанні земельної ділянки – охоронна зона навколо об’єкта культурної спадщини, ні протести самих «арсеналівців». Працівники заводу, що, проживають поруч і все життя віддали підприємству, 2 серпня вийшли на акцію протесту. Людей обурює перспектива опинитися у «бетонному мішку» з висоток, на який уже невдовзі може перетворитися колишня територія промислового гіганту. Втім, підрядна організація ТОВ “Спецмехбуд 21”, що і виконує роботи з демонтажу старовинного будинку, чимось таки наслідує замовника робіт – у п’ятницю людей уважно вислухали, а в суботу і неділю роботи продовжились.

У понеділок «Активні Громадяни» прийшли на будівельний майданчик, щоб побачити реальний стан справ зі знищення історичної спадщини і, за можливості, спіймати підрядника на «гарячому». На час нашого візиту про будівельні роботи на Кловському узвозі, 19 нагадував лише покинутий самоскид з якимись дошками, самі будівельники забачивши журналістів, поспішили зникнути в невідомому нам напрямку. Але щастя нашого перебування на землі державної власності передчасно обірвав охоронець – чоловік наголосив на тому, що об’єкт є стратегічним і нам спершу потрібно взяти дозвіл в адміністрації на Московській, 8, а вже потім ловити будівельників (!).

Але ж вся іронія долі в тому й полягає , що адмінкорпус  за вказаною адресою уже давно продано, а замість міфічної адміністрації там нині гуляє вітер і розбиті шибки… Хоча, можливо, мова йде не зовсім про дозвіл у традиційному його розумінні. Можливо малося на увазі вище благословення Бога вітру Борея? Що ж, питань більше ніж відповідей, а скандальне будівництво поволі продовжується.

Перефразовуючи газету «Киевская мисль», що виходила у друк якраз в періоди побудови того історичного будинку, що його нині руйнує Генеральна прокуратура України, хочеться все ж задатися одним цікавим питанням: «если революционная власть ничего не может сделать с прокурорами (ориг.: военными), которые не считают нужным соблюдать законы, то зачем вообще нужна такая власть?»

Дмитро Перов