Екоактивісти ідуть до Зеленського, вимагати відмови від мисливських резиденцій. Порошенко цього не зробив

07.06.2019

3 740

10 червня об 11-00 біля Адміністрації президента України (АПУ) відбудеться екологічний пікет. Організатори – Київський еколого-культурний центр, Форум порятунку Києва, ЕкоПраво-Київ вимагатимуть від нового глави держави без зволікання видати наказ про перетворення «панських полювань» на повноцінні національні парки. Наступна вимога – передати парки від сумновідомої ДУСі (Державного управління справами) до профільного природоохоронного міністерства.

«Зараз в розпорядженні АПУ знаходяться три мисливські резиденції – «Залісся» й «Білозерка» у Київській та «Синьогора» у Івано-Франківській областях, де раніше челядь президентів України організовувала полювання і п’янки за державний рахунок, – говорить один з організаторів пікету Володимир Борейко. – Десять років тому президент України Віктор Ющенко підписав три Укази*, якими президентські «панські полювання» закривалися і на їхньому місці створювалися національні природні парки (НПП). Однак ні прислужники Януковича, ні прислужники Порошенка, як люди патологічно жадібні, не виконали ці Укази.

Олені у резиденції «Залісся»

Президент Зеленський всім обіцяв, що епоха жадібності з його приходом закінчиться. Тепер ми перевіримо, наскільки справи нового Президента України будуть відповідати його передвиборним обіцянкам. Чи виконає Зеленський Укази свого попередника Ющенка щодо перетворення «панських» чи то «президентських» полювань на національні парки? Або все залишиться як і раніше і ці мисливські кубла команда нового президента буде використовувати для полювань і розпутства»?

І «позолочені» унітази…

Необізнаний з деталями читач зниже плечима: у чому проблема? Он – оголошення про екскурсії у «Залісся», наприклад. Для усіх бажаючих. Чому такий шум? Диявол, як завжди, криється у деталях.

Санвузол у «готельному комплексі» «Залісся»

Кілька місяців тому я зустрівся на міжнародній конференції з директором «Залісся» Василем Грициком. І поцікавився, коли в його установі припиняться полювання та будуть знесені мисливські вишки. Василь Іванович обурився: «У нас немає полювань, хіба Ви не знаєте, що закон забороняє таку діяльність у національних парках. А вишки не мисливські, а спостережні».

Я би хотів повірити пану Василю, але маю іншу інформацію, зокрема, про пострілі, які лунають за парканом «Залісся». Так-так, уся територія резиденції оточена здоровенним парканом. У 2011 році на його зведення витратили 7 млн гривень. Потрапити за огорожу можна лише у супроводі когось із працівників парку. Тож що там коїться у неприйомні дні, а особливо – ночі… Хто там буває і чим займається? Хто і на що має право?

Для початку давайте розберемося, чим усе ж таки є ці установи. «Активні громадяни» вже писали, що президент України має купу державних резиденцій: «Спадщина нового президента – 12 резиденцій, на які в рік ми витрачаємо більше 100 млн гривень».

Об’єкти нашого нинішнього дослідження хоча й теж перебувають в управлінні Державного управління справами, і несуть у назві слово «резиденції», мають інший статут. Ось рядок з офіційної відповіді ДУС на наш запит: «державні організації «Резиденція «Синьогора» та «Резиденція «Залісся»… не є державними резиденціями».

Крім цих трьох начебто національних парків, які екоактивісти вперто називають «мисливськими господарствами», до складу ДУС входить ще один – Азово-Сиваський. У 2019 році на утримання усіх чотирьох «нацпарків» заплановано витратити понад 82 млн гривень. У тому числі із загального фонду – 44,88 млн, із спеціального фонду 37,4 млн. Про це свідчить паспорт відповідної бюджетної програми. Цікаво, що у паспортній графі «показники ефективності» є пункт «Частка збережених видів тварин у загальній кількості зникаючих видів тварин, занесених до Червоної книги».

Але чомусь мова йде лише про тих, що «зафіксовані на території Азово-Сиваського національного природного парку». Чому нічого немає про інші три «парки»? Та тому, що там немає… наукових відділів. Тобто навіть порахувати червонокнижних тварин там нікому. Хоча проведення наукових спостережень – базова функція НПП. Не виконують тут належним чином і рекреаційну функцію, бо екскурсії – це лише частина рекреаційних послуг, які можуть надаватися парками.

Я спробував додзвонитися у «Залісся» за вказаним на сайті телефоном, але отримати інформацію про вартість екскурсії та про її детальний маршрут так і не зміг – мабуть вибрав неурочний час, номер не відповідав. Тому даю тут посилання на рекламне оголошення сайту ДУС – може вам пощастить більше, тоді поділіться враженнями. А я поки поділюся своїми – ще з тих часів, коли екскурсій не було. Просто група екоактивістів та народних депутатів наполегливо «напросилася» на відвідини цього парку.

Це сталося у квітні 2014 року, коли ДУС очолив Сергій Аверченко, колишній народний депутат України. Він дозволив нам оглянути і територію, де розташовані мисливські вишки, і побувати всередині так званого «готельного комплексу», кіч якого нас шокував (меблі у стилі чи то «ампір», чи то «кошмар»; сантехніка під позолоту тощо). Оглянули ззовні і будівлі, в яких проживали секретарі компартії ще за радянських часів, коли приїжджали сюди полювати разом з кубинським лідером Фіделем Кастро і іншими «шанованими» гостями.

Голова ДУС Сергій Аверченко слухає спроби директора «Залісся» Віктора Камінецького пожартувати щодо мисливської вишки, яка стоїть у них за спинами, 2014, квітень

Тоді Аверченко згодився, що укази президента треба виконувати і що ці мисливські резиденції треба передати у Міністерство екології та природних ресурсів (Мінприроди) та відкрити їх для науки й широкого організованого відпочинку та просвіти. Але буквально через місяць пана Сергія… замінили. Ми ще тоді подумали: чи не тому, що пішов проти високочиновної мисливської мафії, яка облюбувала Залісся для своїх кривавих забав.

Ще через два місяці і ще двох призначених-звільнених голів, ДУС очолила довірена особа нового президента Петра Порошенка – Сергій Березенко.

Тоді нам з Володимиром Борейком вдалося домовитися про зустріч з новопризначеним головою ДУСу. Зустріч відбулася, але говорив з нами не сам пан Березенко, а його заступник. Він нам довго розповідав про унікальне обладнання урядового зв’язку, про необхідність мати державні резиденції для прийому високих гостей тощо. Ми ж говорили про демократію та закон, про охорону природи.

Врешті-решт пан заступник пообіцяв, що «Білоозерку», де ніякого урядового зв’язку, слава Богу, не було, без зволікань передадуть у Мінприроди. У «Заліссі» – відгородять ту частину території, де урядові споруди, а віддадуть тільки решту. А «Синьогору» – відмовився віддавати категорично. Пробували ми домовитися і про передачу «Азово-Сиваського», але теж марно.

Начебто, можна було радіти – усе ж 50% бажаного ми отримали. Та, виявилося, що то були лише обіцянки. Як й інші заяви Березенка щодо готовності продати ті численні господарства, що входять до складу ДУС (санаторії, горілчаний завод тощо). Попередній список об’єктів ДУС, які підлягають відчуженню, почав формуватися ще за наказом в.о. президента Олександра Турчинова, але далі справа не пішла.

За останні п’ять років було кілька кампаній – спроб домогтися виконання указів президента про створення на базі мисливських по суті господарств ДУСі справжніх національних парків. Але усі вони розбилися об небажання президентського оточення. При тому, що сам Порошенко ніколи не був ні у Білоозерці, ні у Азово-Сиваському; рідко бував у Синьогорі (пару разів на Різдво з родиною). У Заліссі він один раз провів нараду зі своїми однопартійцями (за оренду було заплачено з партійної каси). І пару разів у Заліссі була Марина Порошенко з дітьми – гуляли, каталися на конях.

Для чого ж друзям і підлеглим Порошенка так було чіплятися за ці псевдопарки? У мене є ідеї, підтверджені різними неофіційними джерелами, але краще зробіть припущення самі.

Зараз важливо інше: як себе поведе що до цих резиденцій новий глава держави. Повноважень для вирішення питання у нього тут якраз більше ніж досить: тут ні виборів у Верховну Раду, ні формування нового Кабінету Міністрів чекати не потрібно.

Олег Листопад