Науковці знищили унікальну гідрогеологічну станцію, щоб всупереч закону забудувати державні землі
09.11.2020
СК «ВОСХОД» суддя А. Івченко безкоштовно передав до ГО, яка багато років протиправно та безоплатно його використовувала
17.11.2020

Чому насправді палала старовинна дача в Пуші-Водиці та кому це вигідно

Унікальна дерев’яна дача 1915 р. на минулому тижні стала об’єктом поки що невдалого підпалу

6 листопада видання “Хмарочос” опублікувало інформацію про умисний підпал чергової пам’ятки архітектури в курортній зоні Пуща-Водиця. Кількома днями пізніше столичні чиновники виступили із традиційною заявою, що винних знайдуть і покарають. Але, чому ж насправді спалахнула історична споруда і як з цим пов’язане терористичне угрупування “ДНР”? Питання вивчали журналісти “Активних громадян”.

Дайте землі!

Приблизно з таким формулюванням ще минулого, 2019 року, на стіл Голови Постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування (далі — Земельна комісія) Олександра Міщенка лягла заява (клопотання) про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Юнкерова, 35 у приватну власність. Цей маленький, але такий важливий в нашій історії папірець міг би загубитися за десятками і сотнями інших аналогічних прохань про виділення земельних ділянок в столиці (тим паче, що зацікавленій особі у цьому проханні надалі було відмовлено), якби не одне Але.

Унікальна дерев’яна дача 1915 р. на минулому тижні стала об’єктом поки що невдалого підпалу

Втім, про все по порядку! Будинок житловий початку ХХ ст., а саме таке лаконічне найменування має мистецький витвір архітектора Едуарда Брадтмана в Державному реєстрі нерухомих пам’яток України, був занесений туди ще в жовтні 2014 року. Зробили це владні посадовці на підставі Наказу Мінкультури № 869. Згідно його тексту, пам’ятка розташовується в дачному селищі Пуща-Водиця, що в Оболонському районі міста Києва та має адресу: вул. Миколи Юнкерова, 37а.

На момент внесення до Реєстру будівля вже перебувала у власності такого собі ТОВ “Пуща-Парк”, питання набуття права власності якого на майновий комплекс, куди входить і пам’ятка, має відразу кілька цікавих деталей.

Всю владу… профспілкам!

Після широкої націоналізації майна громадян після 1917 року історична дача творіння архітектора Брадтмана переходить у власність держави, а ділянку, на якій розташований будинок, об’єднують ще з кількома сусідніми. Згодом, ця територія стає відправною точкою для створення тут санаторію “Імені 1-ого травня”.

У 2012 році аналогічна доля підпалу спіткала дерев’яну дачу Каплєра — тоді пам’ятка згоріла до тла

Тоді (з початку 60-х і до середини 90-х рр минулого століття) історична дача лише формально перебувала у власності держави, володіння і користування, а від так і фактичне розпорядження тут здійснювали галузеві профспілки. Що ж, ця ситуація була доволі поширена на той час і не обмежувалася виключно просторами Пущі-Водиці. Втім, саме така “неясність” щодо кінцевого розпорядника майна і зіграла злий жарт в нашій історії.

З приходом 1990-х років і початком процесу стрімкої децентралізації на місцях, місцеві директори, начальники і завгоспи отримали до цього небачених подих свободи. І в той час, як держава, що займала 1/6 земної суші, поволі і невпинно скочувалась до своєї загибелі, колишні нуменклатурники і партійники на місцях вже не відчували аж ніякого контролю згори і дістали привілею діяти самостійно.

Сьогодні коти — єдині мешканці пам’ятки

У 1990 роках Федерація незалежних профспілок уже формально і юридично закріплює саме за собою право розпорядження всім державним майном, що перебуває у володінні галузевих профспілок країни.

Один будинок, три адреси і два власника

Далі, як розумієте, почалася велика епоха великої приватизації, за якою, уже нова держава — Україна лише спостерігала осторонь. Цікаво, що саме наш сьогоднішній об’єкт — дачу руки архітектора Брадтмана, цей процес дивом оминув! Певний час вона навіть ще використовувалася за призначенням, але… І ось ми повертаємося до того самого “Але”!

У 2004 році ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», що належить Федерації профспілок України продає ВСЕ майно колишнього санаторію “Ім. 1-го травня”, за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 37 Товариству “Кармен-Інвест”.

АЛЕ, на цей момент уже було проведено одразу декілька поділів майна колишнього санаторію. Так, ще в квітні 2001 року за тією ж адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 37 створено Київський психоневрологічний інтернат.

Надалі, у 2006 році, між ТОВ “Кармен-Інвест” і ТОВ НВФ «Укрсервісбуд» укладено договір купівлі-продажу нежилих будівель, відповідно до якого ТОВ «Кармен-Інвест» продало ТОВ НВФ «Укрсервісбуд» у власність нежилі будівлі за адресою Юнкерова, 37.

 

А ось уже 17 липня 2013 року було укладено договір купівлі-продажу між уже TOB «Патра» та TOB «Пуща-Парк», при цьому предметом договору визначені нежитлові приміщення за адресою: місто Київ, вул. Юнкерова, 37, частка яких у праві власності, згідно даних Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень, складає 1 (одна ціла).

Тобто, ТОВ “Патра” фактично продала ВЕСЬ комплекс будівель колишнього санаторію на Юнкерова, 37, навіть не звернувши увагу, що за цією ж адресою уже містяться Київський психоневрологічний інтернат та ТОВ НВФ «Укрсервісбуд», яке своїх приміщень нікому не продавало!! Ось юридична оцінка цього “непорозуміння” надана Вищим адміністративним судом України влітку 2017 року: “… На той час майно знаходилось у спільній частковій власності, проте реєстрація проведена як на окремий об’єкт нерухомого майна”.

Як результат — всі три огороджені бетонними парканами зони, на які тепер поділена вся територія колишнього санаторію “Імені 1-го травня”, мають фактичну адресу — вул. Юнкерова, 37.

Ділянка вільна від капітальної забудови

Тож, уже маємо, як мінімум три формальних власників за адресою однієї пам’ятки архітектури. Втім, повернемося до нашого(-их) ”Але”, адже їх тут, як ви вже встигли помітити, одразу декілька.

Згідно даних Містобудівного кадастру пам’ятка має адресу: Юнкерова, 35

 

Як говорять віртуози фокусного мистецтва — “… і поки Ви уважно слідкуєте за моєю рукою, із капелюха вилазить… кролик!”. Тут, щось подібне — поки ми спостерігаємо за судовим баталіями “хто, кому, коли, як, а головне — скільки передав будівель у власність?”, будівля-пам’ятка за адресою, трясьця, Юнкерова, 37 продовжує своє вільне плавання у владних кабінетах та бюрократичних папірцях. І ось історична дача “припливає” у Містобудівний кадастр столиці (основну геоінформаційну базу даних, при прийнятті рішень з питань володіння, користування і розпорядження землею в м. Києві) під абсолютно іншим номером! Тепер, окремо стояча будівля на розі вул. Юнкерова і 6-ї лінії має адресацію: вул. Юнкерова, 35!!

І що Ви думаєте відбувається далі?! — Правильно! — колесо Сансари зробило свій повний оберт, вищезгадане клопотання про виділення земельної ділянки під будівництво, за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 35 лягає на стіл Голови Земельної комісії — Міщенка. А ось тут — найцікавіше, маніпуляція, про справжню ціль якої здогадаються не всі: Земельна комісія відмовляє в погодженні проекту рішення!

У Системі «Майно» пам’ятка відмічена вже за адресою: Юнкерова, 37а, але в іншій частині ділянки

Чому?? Та просто тому що у п. 5 Проекту “Особливі характеристики ділянки” зазначено, що ділянка: “Вільна від капітальної забудови”. 

І тут наче потрібно радіти і святкувати перемогу добра над злом, але ж ні — зарано. Шляхом нескладних логічних вишукувань приходимо до більш, ніж очевидного висновку, який би міг поєднати всі ланки цієї історії.

Для чого це потрібно?

По-перше, і головне — єдине, що сьогодні заважає отримати ділянку під “новоспеченим” будинком № 35 — це наявність самої будівлі-пам’ятки. Адже зазначивши в супровідних документах наявність споруди на земельній ділянці, що сьогодні має охоронний статус, суб’єкт подання був би приречений на відмову у виділенні землі за цілим рядом найбільш цікавих цільових призначень, що їх може отримати ділянка. Наприклад: ”Для будівництва багатофункціонального житлового комплексу з елементами соціальної інфраструктури”. По-друге, зазначивши в поданні стару адресу будинку, за яким він і перебуває в Реєстрі — суб’єкт подання знову ж таки наразився б на очевидну відмову, оскільки ввівши таку адресу в пошуку ще однієї бази даних міської влади — Інформаційно-аналітичної системи “Майно” (далі — Система “Майно”), ми відразу бачимо відмітку — пам’ятка.

У Системі «Майно» пам’ятка відмічена вже за адресою: Юнкерова, 37а, але в іншій частині ділянки

Саме тому було важливим зробити “підлог” не самих дозвільних і погоджувальних документів, а прив’язки до них, що, погодьтесь, мистецтво більш витончене. Давайте просто зараз зазирнемо до Системи “Майно”. Що ми бачимо — будинок по вул. Юнкерова, 37, як і 37а — пам’ятки! Але де вони просторово зображені, в ОФІЦІЙНІЙ БАЗІ?? — На території Київського психоневрологічного інтернату!

І якщо щодо відміченої на карті будівлі № 37а таке твердження є хоча б частково справедливим (це дійсно історичний будинок, але іншого призначення), то будівля відмічена на карті під № 37 — це взагалі НОВА капітальна споруда інтернату, яка не має жодної історичної цінності!!

Система «Майно» показує пам’ятку на іншій ділянці за 300 м від її реального розташування

По-третє, на даний момент і досі залишається не вирішене питання прав власності на окремі будівлі колишнього санаторію, що знаходились під єдиною адресою Юнкерова, 37, зокрема, Прокуратура міста Києва здійснювала вже декілька спроб повернути ці об’єкти в державну власність і кожного разу адресна прив’язка об’єкту була саме: вул. Юнкерова, 37. Перейменування, чи то “перенумерування” будинку швидко б вирішило “зайві питання”, що могли б виникнути у потенційних покупців або інвесторів проекту, тим паче, якщо сам будинок при цьому випадково згорить, а земельна ділянка довкола буде: “Вільна від капітальної забудови”…

ТОВ “Пуща-Парк”

Не менш цікавим є і поточний номінальний власник історичної дачі, власне, на ім’я якого Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі — Департамент) і був направлений припис щодо неналежного утримання об’єкту культурної спадщини.

Ще в 2014 році ТОВ «Пуща-Парк» було укладено охоронний договір на пам’ятку архітектури за адресою: вул. Юнкерова Миколи, 37, літ. А. Відповідно до умов договору ТОВ, серед іншого, зобов’язувалося провести реставраційно-реабілітаційні роботи та пристосувати пам’ятки “під сучасні потреби”, все це підприємці мали здійснити протягом 2015-2016 років.

Водночас, згідно інформації Департаменту, станом на сьогодні жодна науково-проектна документація щодо проведення робіт, спрямованих  на збереження й охорони пам’ятки, на погодження до Департаменту не надходила.

З огляду на означене, Департаментом було направлено припис з відповідними пам’яткоохоронними вимогами, зокрема щодо приведення прибудинкової території до належного стану та надання до Департаменту охорони культурної спадщини для розгляду науково-проектної̈ документації щодо проведення робіт, спрямованих на збереження пам’ятки та створення належних умов для її використання, а також підготовлено матеріали щодо накладення на ТОВ «Пуща-Парк» фінансових санкцій.

Згідно даних відкритих джерел, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Пуща-Парк» (код ЄДРПОУ 38827238) на сьогодні є дончанин Руслан Браславський. Минулоріч Руслан Георгійович балотувався у народні депутати від «Батьківщини» Юлії Тимошенко по одномандатному виборчому округу 90 (м. Біла Церква, Київська область).

У пресі наявні непоодинокі згадки про ймовірну причетність Браславського до численних рейдерських захоплень підприємств, прикриття фінансових махінацій і співпрацю з одіозним суддею Вищого господарського суду України Артуром Ємельяновим.

Читайте також: «Науковці знищили унікальну гідрогеологічну станцію, щоб всупереч закону забудувати державні землі»

Дмитро Перов , засновник Громадської організації «Зелена хвилина»

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *