«Просто піти – мало!». 10 справ, які провалив генпрокурор Луценко

В понеділок, 12 листопада націоналісти повернулись під стіни Генеральної прокуратури України, щоб нагадати генеральному прокурору Юрію Луценку про невиконані обіцянки. Зібрались декілька десятків осіб з громадської організації «С14»,  Правового сектору та ветерани «Айдару», інші представники громадськості. «Головна ціль протесту – щоб Луценко в останній період показав суспільству, що він на цій посаді був недарма. Це буде сильне рішення», – повідомив кореспонденту «Активних громадян» один з організаторів акції очільник «С14» Євген Карась. 

«Ми прийшли за результатом. Сама відставка Луценка – це втеча від відповідальності, – заявив вже біля входу в Генпрокуратуру, оточену кордоном поліції, лідер «С14». – Сьогодні ми зібрали підбірку проколів прокуратури за останні роки. Це 10 історій, по яким ми не чули жодного результату».

Зокрема, мова йде про такі резонансні справи:

«Справа Шкутяка» – провальна, на думку експертів, програма оновлення кадрів прокуратури шляхом звільнення недоброчесних прокурорів, фактичні доходи яких не відповідають їх реальним видаткам. Відповідальним за таку програму було призначено АТівця Петра Шкутяка, а керівником та ідейним натхненником виступив сам Луценко.

«Справа золотих злитків Януковича» – комплекс процесуальних заходів щодо повернення незаконно вивезених близьким оточенням екс-президента України та ним самим золотих злитків загальною вагою в 500 кілограм.

«Справа прокурора Кулика» – справа щодо можливого незаконного збагачення колишнього військового прокурора Костянтина Кулика, що, згідно даних проекту «Радіо Свобода» #Точно, лише за час проведення розслідування проти нього офіційно заробив в органах прокуратури 1 240 394 гривні. Справа й досі розслідується.

«Побиття націоналістів на акції «Україна без Кучми» – силовий розгін протестного руху проти політики тогочасного президента України Леоніда Кучми 09 березня 2001 року. Тоді, нагадаємо, постраждало більше сотні активістів. Попри те, що одним із лідерів опозиції на той час був сам Юрій Луценко – жоден винуватець інциденту й досі не покараний.

«Розправа по Бузині» – справа щодо вбивства письменника та журналіста Олеся Бузини, якого 16 квітня 2015 року застрелили у дворі власного будинку. Три роки по тому справу так і не почали розглядати по суті, що на думку активістів, є проявом процесуального затягування справи і її фабрикування проти обвинувачених представників націоналістичних рухів України.

«Справа податківців Клименка» – серія резонансних кримінальних проваджень, відкритих навесні 2017 року проти співробітників Державної фіскальної служби України. Результатом роботи Генпрокуратури тоді стало оголошення п’ятдесятьом колишнім податківцям підозри. Однак, на сьогодні, за наявною інформацією в відкритих джерелах, жоден із них не перебуває під вартою, а місцезнаходження 20-ти з них взагалі невідомо.

«Справа Балабуха» – справа щодо ветерана АТО, бійця 72-ї ОМБр Дмитра Балабуха, який 10 лютого 2018 року на зупинці громадського транспорту наніс смертельне поранення шеф-кухарю одного із столичних ресторанів Роману Юрченко. За словами активістів, це був самозахист проти людини «яка володіє навичками змішаних бойових мистецтв». Після розголосу та втручання активістів, покарання для Дмитра було зменшено з можливих 15 за умисне вбивство до 9 років. Захист подав апеляцію і має надію, що Дмитра таки виправдають.

«Справа Лусваргі та інших іноземних найманців» – справа бразильського найманця, що воював на боці терористичних угрупувань на Донбасі і через процесуальний «прокол» прокурорів опинився на свободі і вільно розгулював середмістям столиці. Справа Тімура Тумгуєва – кавказця, що за інформацією активістів, воював проти Росії у Сирії, та був виданий Службою безпеки України по запиту Росії її спецслужбам.

Однак, особливу увагу громадськості привертають інші дві справи – київського мажора Станіслава Толстошеєва, який 9 січня 2016 року на своєму автомобілі збив на смерть літню жінку на ринку Лівобережний,  та мера Харкова Геннадія Кернеса.

«Показовою є справа мажора-убивці Толстошеєва. Ходив з сигаретою, вживав алкоголь… Після суспільного резонансу довкола ситуації група прокурорів у справі призначила перевірку здоров’я юнака, що, однак, показала вкрай незадовільний стан здоров’я підозрюваного. Означені обставини начебто унеможливили причетність останнього до скоєного ним у стані наркотичного сп’яніння наїзду на літню жінку. [За висновком експертизи, – Авт.] Він не то що пити-курити не міг, ледь пульт в руках держати міг», – обурюється Карась такими даними експертизи по Толстошеєву. У активістів виникає питання, якщо Луценко знав про такі результати експертизи по резонансному ДТП, то чому прокурори по страві не звільнені?

«Справу Кернеса?, – продовжує Карась. – Хворіти сімнадцять разів? Я вже розумію, що це вже все… [мова йде про неявку жодного з прокурорів по цій справі на засідання під час розгляду справи в суді, – Авт.]. Люди, які відпустили Кернеса, взагалі не відчувають, що ходять по одній землі разом з нами і з вами. Це історія непокараності. Ми згадуватимемо Луценку ці речі, коли він стане міністром, депутатом, да ким завгодно! Хоча б ці 10 справ – це ті речі, за які ми будемо його питати, щоб наступний прокурор знав, що так більше не буде. Він піде у відставку. Це станеться зараз, через місяць, п’ять – неважливо, але, що буде після нього і що буде з цими справами, які він завалив?».

Майже за дві години акції до протестувальників не вийшов жоден з представників Генпрокуратури. Представники поліції з оточення будівлі нам прокоментували свою присутність на акції так: «С14» висловлюють недовіру прокурору Луценку. Наша функція – недопущення провокацій». 

«Не ми одні ще тут будемо», – з посмішкою відреагував на це Карась. І в цьому аспекті він безумовно правий: вже на 14 листопада під Генпрокуратурою запланована широкомасштабна акція громадськості проти незаконних забудов.

Уже підвечір, коли вже готувався цей матеріал, з’ясувалося, що співробітниками Служби безпеки України було затримано Ігоря Павловського – особу, яку громадські активісти пов’язують зі скандальною справою замовного нападу на Катерину Гандзюк. Співпадіння?..

Дмитро Перов

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *