Біля музею в Пирогові і братської могили побудують висотки

фото: Михайло Погребиський

В ситуації, коли правоохоронні органи не діють, а місцева адміністрація нездатна або не хоче професійно виконувати свої обов’язки, дуже легко вирубується ціла лісова смуга в історичному районі столиці. Так і сталося в понеділок, 20 січня, в буферній зоні “Національного музею народної архітектури та побуту України” у Пирогові, про що громада Києва дізналася з мережі Фейсбук.

“Зараз на полі 102 га вже відбувається геофізична розмітка, з варварським знищенням трав’яної і деревної рослинності унікальної екосистеми найменшої по площі в Європі лісостепової природної зони…. Беззаконня І КОРУПЦІЯ ПРАВИТЬ УКРАЇНОЮ!!”, – зазначила, наприклад, місцева мешканка Марина Таращук.

Аби приховати сліди начебто законної рубки на місці майбутнього будівництва трудящі будівельного підряду влаштували вогнище з порубаних дерев, чим значно пошкодили трав’яний покрив. Як кажут екологи, де зараз попелище раніше можна було зустріти до 12 видів рідкісних червонокнижних рослин.

Хто це допустив?

Забудовні інтереси щодо буферної зони “Національного музею народної архітектури та побуту України” дрімали ось уже два десятиліття. Відносно зручна інфраструктура та живе природне середовище приваблювало потенційних інвесторів, однак отримати всі необхідні дозволи на будівництво не давав статус буферної зони музею національного рівня.

фото: Михайло Погребиський

Втім, уже за мерства Віталія Кличка вдалося знайти “вирішення” проблеми і згідно наказу №1379 від 26 грудня 2018 року Департамент містобудування та архітектури КМДА надав містобудівні умови і обмеження сільськогосподарському ТОВ Агрокомбінат “Хотівський” для проектування житлового комплексу з об’єктами соціального та громадського призначення. Загальна площа ділянки забудови становитиме 16 га зеленої зони.

Згідно з Генпланом Києва і проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, функціональне призначення цієї земельної ділянки визначено як середньо- і малоповерхова забудова.

Містобудівні умови і обмеження, видані Агрокомбінату “Хотівський”, визначають максимальну висоту будівництва у 30 м. Однак, такі показники прямо суперечать Генплану, що визначає верхню позначку середньоповерховоъ забудови у 22 м (8 поверхів).

зображення: http://abzac.in.ua/

Більше того, згідно Генплану територія довкола Музею взагалі віднесена до зони малоповерхової забудови, тобто висота будівель тут загалом не може перевищувати 8 м! Але кому ці норми потрібні?..

Захоронення монахів-відлюдників

Невідповідність обмежень висотності будівництва з виданими дозвільними документами – це далеко не єдиний “сюрпризи”, який можуть чекати на потенційних інвесторів проекту.

На сусідньому з вирубкою дерев схилі мы побачили давнє братське поховання монахів. Певно через його наявність ця територія тривалий час і не забудовувалася. Поховання складається з дерев’яного хреста і кам’яного надгробку, на якому висічена інформація про похованих: “Братская могила 60 казненных иноков монастыря св.Николая в 1712 году. Возраст 18-30 лет. Погребены заживо”.

Радіоактивний могильник

Втім, якщо моральні перестороги столичних забудовників не лякають,  від слова, уже давно, то екологічній безпеці майбутніх мешканців, а проект вочевидь позиціонуватися саме як еко-житло, можна було приділити трохи більше уваги.

За 750 м від запланованого будівництва розташований могильник радіоактивних відходів «Радон». Пункт захоронення радіоактивних відходів Київського державного міжобласного спецкомбінату “Радон” – такою є повна назва сховища, був збудований у 1962 році як частина державного спецкомбінату зі зберігання та утилізації радіоактивних відходів.

Спочатку до могильника звозили лише відходи дослідного ядерного реактору НАН України, що й до нині розташовується на столичному проспекті Науки. Втім, з часом територія сховища була збільшена, а відходи сюди звозили і з інших регіонів України.

Згідно інформації з відкритих джерел, “Радон” профільований на зберігання тритію – радіоактивного ізотопу гідрогену, що використовується в промисловості та воєнному озброєнні. На території сховища він зберігався у вигляді розчину в спеціальних металевих цистернах на глибині до 10 м. Чому зберігався?.. У 1995 році на підприємстві сталася локальна техногенна аварія – внаслідок розгерметизації ємностей частина розчиненого тритію потрапила у праву притоку Дніпра, річку Віту,  що протікає неподалік.

Витік тоді вдалося локалізувати, а над резервуарами встановили додаткова захисне накриття. Проте, поточний стан сховища залишається загадкою – підприємство є режимним об’єктом, доступ до сховищ є обмеженим.

фото: Siren

Нещодавно столичному блогеру з нікнеймом Siren вдалося зафіксувати на берегах річки Віти в районі сховища випромінювання в 69 мікроренген на годину (при максимально допустимій нормі у 50).

Нагадаємо, що ще у 2016 році за пропозицією Голови Постійної комісії київської міської ради з питань екологічної політики Костянтина Ялового частину радіоактивних відходів, що залишаються на підприємстві, було заплановано передати спеціалізованому державному підприємству “Вектор”, що знаходиться в Зоні відчуження. Однак, за браком фінансування ці плани так і не були втілені в життя.

Дмитро Перов , засновник Громадської організації «Зелена хвилина»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *