Аналіз води з Дніпра у Києві: перевищення нікелю, заліза та хрому

У 2020 році питання водопостачання та санітарії визначено одним із пріоритетних до вирішення на порядку денному Організації Об’єднаних Націй.

Згідно даних Центрального розвідувального управління США, щороку відсутність доступу до якісної питної води забирає більше  одного мільйону життів по всьому Світу.

Водночас, за даними міжнародного статистичного ресурсу worldometers, лише з початку 2020 року ця цифра сягнула 124 596 осіб. Україна за статистикою організації посідає 24-ий, останній ранг серед усіх країн за якістю питної води.

Ми звикли пов’язувати проблеми доступу до питної води з жаркими і засушливими регіонами Світу, проте проблема є набагато ширшою і вже завтра може торкнутися кожного з нас. Журналісти UA-Times вирішили довідатися наскільки гострою проблема може постати для киян.

Великий Дніпро

“Реве та стогне Дніпр широкий…”, – так описував найбільшу водну артерію України великий Кобзар. Це певно одна з найвпізнаваніших, на ряду зі словами Гоголя про “не будь-якого птаха, що долетить до середини Дніпра”, цитат, що пов’язується у багатьох з із центральною водною артерією столиці.

Втім, сам Дніпро вже давно не реве, а радше стогне. Стогне він нині від багатьох факторів – від дрібних побутових скидів до глобальної проблеми обміління колись повноводного водотоку.

У цьому контексті показовими є слова саме Гоголя. Вірніше монумент, що встановлений за їх мотивами. Скульптура “Рідкісний птах” Олексія Владимирова нині знаходиться всього лиш 200 м нижче за течією від найбільшої обмілини на Дніпрі, що розташована в межах Києва.

Дніпро в цій місцині почав активно міліти ще на початку 1970-х, після будівництва вище по течії дамби Київського водосховища (1962-1968 рр). А після будівництва Канівського водосховища (1972-1974 рр) ситуація взагалі стала критичною. Тоді ж, у 1974 цоці для вирішення ситуації на річці було терміново споруджено декілька допоміжних напівзагат, які частково перекрили течію, утворивши смуги у 500-700 м поперек русла з глибиною у 1- 1,5 м.

Однак, такі заходи лише частково вирішили проблему, оскільки будівництво загат лише сповільнило обміління річки. Понад чотири десятки років проблема залишалася “непомітною” через візуальний ефект повноводності.  Однак, уже в 2015 році про проблеми обміління Дніпра знову заговорили в повний голос. Того року вода вперше за тривалий час не заповнила береги в період весняного повноводдя – місцями відступивши від сталого урізу води на 20-25 м!

З 2015-го на цій ділянці спостерігається утворення нових островів і обмілин. А починаючи з 2018-ого процес обміління набув площинного характеру, утворивши величезні мілководні ділянки на відтинку від моста ім. Патона до Південного мосту. Сьогодні проблема залишається все ще не вирішеною – щороку води у Дніпрі стає дедалі менше…

Не пий, козенятком стенеш…

Втім, і та вода, що на сьогодні ще лишилася в Дніпрі, за показниками якості теж не може порадувати киян та гостей столиці.

Журналісти взяли декілька зразків води з Дніпра та доправили їх в лабораторию

Журналісти віддали декілька зразків води з Дніпра на аналіз до однієї зі столичних лабораторій і отримало невтішний висновок – вода у Дніпрі сьогодні мало придатна навіть для технічних цілей.

За результатами досліджень, вода в усіх трьох зразках має перевищення гранично допустимих концентрацій (далі – ГДК) небезпечних речовин одразу за декількома показниками. Зокрема, річкова вода насичена важкими металами, найнебезпечнішим, серед яких є нікель. При тривалому впливі на організми його сполуки можуть спричиняти ракові захворювання.

Залізо (показник 0,14 мг/дм3, ГДК  0,10 мг/дм3). У водах Дніпра перевищено максимально допустимий вміст заліза для питної води. Для прикладу, якщо взяти 100 л такої води, які зазвичай у побуті ми використовуємо протягом тижня – отримаємо еквівалент заліза, що дорівнює одному мобільному телефону.

Означена концентрація як розчиненого, так і дрібнофракційного заліза у воді призводить до появи металевого присмаку і жовтуватого відтінку.

Водночас, цей показник у досліджуваних пробах сягнув аж 0,14 мг/дм3. При постійному вживанні такої води можливе виникнення порушень в роботі шлунково-кишкового тракту та різноманітні алергічні реакції. При постійному вживанні можливе руйнування клітин печінки, порушення роботи серцево-судинної та ендокринної системи.

Результати нашого аналізу з лабораторії

Мідь (показник 0,014 мг/дм3, ГДК 0,001 мг/дм3). Попри свою невисоку концентрацію у воді мідь суттєво може вплинути на Ваше самопочуття, адже її сполуки досить швидко надходять у кровотік, а звідки стрімко поширюються по всьому організму.

Тривале вживання води з підвищеним вмістом міді може стати причиною сильних головних болів, запаморочень, слабкості та нудоти. Причина тому – повільне виведення сполук міді з організму. Ви перманентно відчуватимете симптоми отруєння, аж поки останній міліграмів металу не буде виведений з організму.

Хром (показник 0,0012 мг/дм3, ГДК 0,001 мг/дм3). Перевищення показників хрому у воді є відносно незначними – всього лиш 0,0002 мг/дм3. Однак, це сповна компенсується його активністю у взаємодії з людським організмом.

За відносно невеликий проміжок часу вода з перевищеним вмістом хрому може спричинити виразку шлунку, а також подразнення інших слизових оболонок організму.

Нікель (показник 0,007 мг/дм3, ГДК 0,001 мг/дм3). Нікель бере участь в багатьох обмінних процесах всередині людського організму.

Водночас, це один із найбільш токсичних елементів, особливо його розчинні сполуки, які найчастіше потрапляють в організм якраз разом з водою. Надлишок цього елемента в організмі порушує функції серцево-судинної системи, роботу шлунково-кишкового тракту та нервової системи.

Тривале вживання води з перевищеним вмістом нікелю призводить до хімічного отруєння нікелем – розладів слуху, зору, роботи центральної нервової системи. Окрім того нікель є потужним канцерогеном.

Фауна Дніпра

Будівництво потужних гідрооб`єктів на Дніпрі у другій половині ХХ століття не лише обмежило водність річки, зарегулювавши її течію майже на всій протяжності. Будівництво величезних гребель на Дніпрі унеможливило сезонну міграцію риби на нерест.

Так, на столичних берегах уже давно не побачиш ані білуги, ані стерляді, яких ще пам`ятають наші батьки.

За даними Національного науково–природничого музею НАН України, лише за останні 20 років у Дніпрі зникло пять окремих видів іхтіофауни. Це, окрім уже означеної групи осетрових та білуги, також такі риби, як севрюга, плотва, бобирець (різновид коропа) і лаврак.

Втім, вимирання окремих видів пов`язане не лише зі спорудженням гідроенергетичних об`єктів, свій вклад у знищення біологічних видів природного русла Дніпра внесло і суттєве зростання забруднення води. Так, місце звичних для нас плотви і коропа в річці сьогодні займають патогенні мікроорганізми, що чудово себе почувають у теплих стічних водах побутової каналізації.

Так, за результатами лабораторних досліджень, води Дніпра сьогодні насичують паличкоподібні форми, що характерні для забруднених і дуже забруднених водойм.

У зразку води, який UA-Times відібрало в районі Дарницького залізничного мосту, за результатами дослідження виявлено значну кількість мікробіоти, що не характерна для водного середовища рік. Це переважно “теплолюбиві” патогенні мікроорганізми, тобто такі, що здатні спричиняти тимчасові розлади здоров`я, як то діарея, зневоднення, запаморочення, блювота тощо. Чисельність останніх у відібраних зразках складала 320 тис. кл/мл.

Такий мікробіологічний склад води характерний для вод, забруднених побутовими стоками. За звичайних умов – при коливанні добової температури води та опусканні її нижче показника у +20С, більшість з цих мікроорганізмів стає нежиттєздатними. Однак, в теплих стічних водах насичених поживними органічними рештками, такі організми почувають себе напрочуд чудово і входять у фазу активного поділу швидко збільшуючи показник своєї концентрації у воді.

Так, зокрема, води Дніпра в межах Києва містять значну кількість ентеробактерій, що вказує на суттєвий вплив господарсько-побутових скидів на склад води. У період проведення досліджень вміст кишкової палички тут склав 880 тис. кл/л, що перевищує ГДК більше, ніж у 70 разів, чисельність ще одного патогенного мікроорганізму – сальмонели склав 90 тис. кл/дм3.

Дмитро Перов , засновник Громадської організації «Зелена хвилина»