30 років у професії — це сотні альбомів, концерти, фільми та радіоефіри

Він ніколи не прагнув бути в центрі уваги. Світло софітів завжди належить співакам: артисти приймають оплески, публіка отримує емоції — але рідко хто замислюється, хто створює той простір, у якому голос стає мистецтвом.

Олександр народився в Києві у 1970 році — в сім’ї, де музика не просто звучала, а визначала сам спосіб життя. Його мама — Світлана Пашинська, талановита співачка і викладачка фортепіано; бабуся — солістка легендарних українських капел «Думка» та «Трембіта». Можна сказати, що музика була вписана в його генетичний код.

Та доля відвела йому не роль співака. Його шлях — це шлях людини, яка створює середовище, простір, об’єм звучання; людини, яка чує те, що приховане від звичайного слухача.

У 1993 році, після роботи в Будинку звукозапису, Олександр приходить на радіостанцію Radio ROKS Україна. Це був час, коли українська музична сцена народжувалася заново, а радіоефіри формували нові смаки й відкривали нові імена. Саме там він уперше усвідомив, що звук — це не просто запис, а енергія, яка впливає на людей. Саме тоді він зрозумів: звукорежисура — його покликання.

Його професійна освіта — це ціла галерея імен, що стали легендами української звукорежисури: Юрій Вінник, Леонід Більчинський, Володимир Лещенко, Михайло Дидик. Вони передавали не лише технічні знання, а й філософію звуку — так, ніби йшлося не про апаратуру, а про тонку музичну матерію. Саме цей досвід став фундаментом для десятків майбутніх проєктів, студій, фільмів, концертів і міжнародних нагород.

Федоренко працював у студії звукозапису  «Комора», співпрацював із Володимиром Лещенком, а згодом —  студія «Аудіо Україна»,  пізніше – із студієюКиївського державного вищого музичного училища імені Р. М. Глієра, разом із Михайлом Дідиком.

Саме тут він створював записи з цілою плеядою українських артистів: Іво Бобул, Дмитро Гнатюк, Павло Дворський, Віктор Шпортько, Леонід Сандуленко, Василь Волощук, Раїса Кириченко, Оксана Білозір, Катерина Бужинська, Алла Кудлай, ансамбль «Кобза», гурт ManSound та багато інших.

Паралельно він працював із провідними українськими композиторами — Ігорем Покладом, Остапом Гавришем, Леонідом Попернацьким, Володимиром Бистряковим, Геннадієм Татарченком, Олександром Злотником, а також із цілою творчою школою української композиторської традиції.

За десятиліття роботи Олександр допоміг зберегти голоси Раїси Кириченко, Дмитра Гнатюка, народних артистів України. Їхні студійні записи сьогодні входять до золотого фонду української музичної історії.

У 2004 році Олександр засновує власну студію звукозапису в Києві. Тут створювалися саундтреки, кінопроєкти, дубляж, телевізійні програми. Дуже швидко студія входить до п’ятірки найкращих в Україні. Саме тут було записано альбом «Мелодії душі» Олега Слєпцова у форматі Surround 5.1, після чого Олександра запрошують до роботи в кіновиробництві.

Олександр Федоренко активно працює  і  як концертний звукорежисер, забезпечуючи живе звучання зірок української естради, співпраця з Народним артистом України Іво Бобулом розпочалася ще у 2005 році – сольні виступи у Палаці «Україна», головномуконцертному майданчику країни. Далі були виступи у Лісабоні , Відні , Валенсії, Римі , Сполучених Штатах Америки, також Олександр працює концертним звукорежисером з Павлом Дворським, Катериною Бужинською, Наталею Валевською, Леонідом Сандуленко, Алою Кудлай та іншими народними артистами України.

Олександр співпрацює з багатьма продюсерськими центрами, студіями звукозапису, радіостанціями, серед них Американський лейбл «Sweet Rains Records» (з 2017 року)

На радіо Davidzon Radio 620 AM (Нью-Йорк) створює і веде авторську програму «Український час — мелодії української душі», де звучатьукраїнській пісні та розповіді про них. Олександр цікаво розповідає про створення записів: слухачі дізнаються про студійне і концертне закулісся працю звукорежисера, намагається пропагувати якісні записи та твори хорошого смаку та глибокого змісту.

Водночас він відкриває студію звукозапису в Нью-Йорку, працює з американськими й українськими артистами, гастролює, бере участь у фестивалях і культурних подіях.

Його діяльність стає своєрідним мостом між Україною та світом, між сучасністю та традицією.У Нью-Йорку він не розчиняється в індустрії — навпаки, залишається представником українського звуку.

У 2025, ювілейному для звукорежисера, році до списку українців, чиї імена вписані в історію міжнародної премії Global Music Awards, додалося ще одне — Олександр Федоренко, творчій діяльності якого саме у цьому році виконалося 30 років.

2025 рік. Global Music Awards — одна з найавторитетніших міжнародних премій у світі — відзначає роботу Олександра Федоренка. Запис композиції Антоніо Вівальді «Зима» (Allegro non molto) у виконанні камерного оркестру Kyivska Kamerata отримує Срібну медаль у номінації «Класична музика».

Це визнання не лише його особистої майстерності, а й усієї української школи звукорежисури. Це момент, коли Україна зазвучала у світі як країна високої музичної культури.Global Music Awards (GMA) — одна з найавторитетніших незалежних міжнародних премій у галузі музики, яку часто називають «золотим стандартом творчої якості». Ця нагорода визнає не популярність, а майстерність. Тому для звукорежисера вона єеквівалентом міжнародного сертифіката про те, що його робота відповідає світовому рівню.

Світ починає чути Україну не лише через новини, а через мистецтво.
І художня якість — у тому числі звуку — відіграє ключову роль.

Щиро вітаємо Олександра Федоренка з престижною міжнародною нагородою Global Music Awards та 30-річчям творчої діяльності.