Вирок Верховного суду: Мінюст України порушує закон «Про звернення громадян»

Кожний, хто спілкується з нашими чиновниками за допомогою Закону України «Про звернення громадян», мабуть не один раз стикався з тим, що можновладці не надають запитувану в рамках законодавства інформацію, або не розглядають скарги в присутності скаржника. Звісно, представники органів влади «авторитетно» надають посилання на пункти цього закону, або на інші нормативно-правові акти, які, на їх думку, дозволяють їм це робити. Але Верховних Суд  України 20 лютого цього року постановив, що ніякі локальні нормативно-правові акти не можуть залишати без дії статті Закону «Про звернення громадян».

Така ситуація сталася з юристом с Полтавської області Василем Гайдаром, який не зміг добитися від Міністерства юстиції України захисту своїх прав спочатку на отримання запитуваної у Міністерстві юстиції України інформації, а потім і на розгляд скарги належним чином. Пан Гайдар направив  скаргу у Міністерство юстиції України, зокрема  на неправомірні дії заступника Мінюста Павла Мороза і через місяць отримав письмову відповідь від міністерства за підписом того ж Мороза, що розгляд скарги вже відбувся і вона не була задоволена.

«Заступником Міністра юстиції П.Морозом в порушення ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» розглянуто мою скаргу, в якій я оскаржував його ж дії та надано відповідь за своїм підписом.  Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів – суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, – написав  пан Гайдар суть питання у відповідному зверненні до НАБУ, НАЗК, Національного агентства України з питань державної служби, Національну поліцію тощо . – Тобто, Заступник Міністра юстиції України Мороз П.О. вчиняючи неправомірні дії пов’язані з самостійним розглядом скарги на його ж неправомірні дії, мав реальний конфлікт інтересів між службовими повноваженнями та приватним (майновим і немайновим інтересом), який полягає в умисних діях направлених на уникнення можливого притягнення до дисциплінарної відповідальності (незалежно від її виду, пов’язаної або не пов’язаної з грошовим стягненням). Крім того, Мороз П.О., вчиняючи такі незаконні дії, не міг не знати межі своїх повноважень, які він перевищив, а також не міг не знати, що ініціювання перед КМУ притягнення до дисциплінарної відповідальності заступників – це виключне повноваження Міністра».

Далі Василь Гайдар звернувся з позовом до Верховного суду, щоб домогтися розгляду як належно його першої скарги до Минюста, а також  провести службове розслідування відносно дій Мороза,  відсторонити цього чиновника від виконання повноважень за посадою на час проведення службового розслідування, а також притягнути до відповідальності, шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення по статті 172-7 КУпАП та направлення його до суду. Верховний суд залишив без змін рішення нижчих інстанцій стосовно того, що Минюст мусить належним чином розглянути скаргу позивача.

Суд вищої інстанції в постанові в рамках цієї справи також виклав свою позицію, що:

26… порядок та строки розгляду звернень громадян врегульовано Законом №393/96-ВР («Про звернення громадян»), який є спеціальним щодо цих правовідносин.

  1. Локальні нормативно-правові акти з питань порядку та строків розгляду звернень громадян застосовуються до цих правовідносин в частині, що не суперечить спеціальному Закону №393/96-ВР.
  2. Локальні нормативно-правові акти, якими врегульовано інші питання, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які склалися між сторонами у площині дотримання відповідачами порядку розгляду скарги позивача, поданою в порядку звернення громадян.
  3. Верховний Суд звертає увагу, що розгляд скарги позивача та надання відповіді на скаргу було здійснено особою, дії якої оскаржено, що заборонено приписами частини другою ст.7 Закону №393/96-ВР.

30.2. Врегулювання цього питання будь-яким локальним нормативно-правовим актом у іншій спосіб, суперечить приписам спеціальної норми, а саме частини другою ст..7 Закону №393/96-ВР, та не підлягають застосуванню.

І це все оскарженню не підлягає.

Цікаво, що наполегливий запитувач інформації боровся за свої права з березня 2016 року. І здобув перемогу над чиновниками не тільні для себе, але і для усіх активних громадян, які наразі можуть посилатися на цю постанову Верховного Суду України від 20 лютого 2019 року у справі №816/1346/16

Інф. «Активні Громадяни»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *