Хто він, перший вітчизняний активіст?

9 березня найвидатнішому українському поету Тарасу Шевченку виповнюється 205 років. Мало хто знає, але окрім поетики та художнього ремесла Шевченко брав активну участь і в громадсько-політичному житті.

Шлях Шевченка, як борця – поборника збереження і дотримання прав людини, повалення абсолютної влади, розпочався 1846 року, коли на той час уже 32-річний Тарас Григорович переїздить до Києва. Тут він долучається до Кирило-Мифодіївського братства, таємної політичної організації радикального спрямування, заснованої з ініціативи видатного українського історика Миколи Костомарова. Окрім того, Шевченка приймають на роботу до Київського університету – основного на той час осередку вільних ідей в Україні. Згодом цей університет отримає ім’я славного поета.

«Шевченко стояв на позиціях заперечення і невизнання поневолення народу; засуджував систему російського законодавства та судочинства, що захищала інтереси панівних класів. Він закликав до боротьби за національне й соціальне визволення, соціальну рівність, політичні свободи, що ґрунтуються на вселюдській справедливості, до самоуправління народу й колегіальної форми реалізації влади, ліквідації національного гніту і утвердження державної самостійності українського народу, справедливого життя всіх людей на Землі», – писала в своїх роботах кандидат історичних наук Людмила Протосавіцька.

Саме працюючи над програмними документами Кирило-Мифодіївського братства, Кобзар розкриває свої громадсько-політичні погляди на світ. Шевченко належав до народно-демократичного крила організації. Частка «народно-» не випадково розміщена попереду – це безпосередня вказівка на того, кому і має насправді належати влада в державі. На думку Шевченка, в майбутній українській державі влада має належати громадам.

У розумінні Тараса Григоровича, сама держава мала бути поділена на окремі штати, на чолі кожного з яких мав бути обраний президент. Штати мали ділитися на області, а ті в свою чергу – на повіти. Повітами мала управляти громада, від якої до управи повіту мало бути обрано 10 незалежних депутатів-делегатів. Управа була виборним органом, а старшини, що стояли на чолі управи мали щомісяця заслуховувати представника громади щодо дотримання вимог закону на місцях та про інші проблемні ситуації.

Погляди Шевченка будувались на основі природних потреб людини, на захисті пригніченого населення. Сам Кобзар вважав, що лише сама людина – смілива і освічена у своїх правах, може захистити себе від владного свавілля: «…безмовний муж одвік приречений ходить в ярмі тяжкому».

Свій протест Шевченко висловлював в уїдливій сатирі адресованій тогочасному імперському режимі у таких віршах як: «Сон», «Кавказ» та інші. Однак, відкритий протест митця не обмежувався виключно літературним проявами. Коли у 1847 році Миколу Костомарова разом з іншими учасниками братства заарештувала царська охранка, Шевченко писав листа на ім‘я царя Миколи І з вимогою відпустити науковця. Однак, невдовзі і сам Шевченко був заарештований та зісланий в Оренбурзьку фортецю. Перебуваючи на засланні Шевченко неодноразово вчиняв акції непокори. Його передчасне звільнення – теж результат прояву активної громадської позиції. Його друзі відомі літератори та науковці шляхом неодноразових звернень до царя-імператори таки домоглися у 1857 р. звільнення Шевченка.

Після свого звільнення він продовжував творити, однак не забував і про допомогу людям. У своїй третій великій подорожі Україною Кобзар-активіст проявив себе як меценат-просвітник. Згідно архівним матеріалам, Шевченко навчав людей грамоті і правам, допомагав з організацією шкіл і сам виступав в ролі викладача.

Своє життя Тарас Григорович поклав на служіння українському народу, він був борцем за його права і за його Волю.

В День 205-річчя Великого Кобзаря портал «Активні громадяни» вітає всіх активістів, небайдужих громадян, які щодень боряться за свої власні права, за права багатьох з тих, хто поки сидить вдома, хто поки ще «ліг спати», але невдовзі вже «прокинеться».

«Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Дмитро Перов

Дмитро Перов