Без ТСК Верховної Ради та мітингів справи нападів на громадських активістів закриваються

12 березня відбулося засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України (далі – ВРУ) для проведення розслідування відомостей щодо нападів на Катерину Гандзюк та інших громадських активістів (далі – ТСК). Предметом розгляду присутніх став звіт вищого керівництва правоохоронних органів держави, серед яких заступник прокурора міста Києва Анатолій Корж та начальник Головного управління Національної поліції у місті Києві Андрій Крищенко, щодо перевірки відомостей за фактами нападів на громадських активістів в столиці. Частина звіту заслуховувалася за зачиненими дверима без присутності представників ЗМІ.

Комісія знайомиться одразу з декількома справами. В цей день була запрошена і борець із рейдерами на Лісовому масиві Києва Валентина Макарова, зухвалий напад на яку відбувся ще в далекому 2015 році, але нападники знаходяться на волі. «Активні Громадяни» писали про цей напад в статті «Борец с рейдерами Валентина Макарова: «Прокуратура всячески тормозит дело по факту попытки моего умышленного убийства». Тоді, нагадаємо, жінка ледь не загинула через численні травми отримані під час нападу, а для відновлення життєвих функцій знадобився значний час.

Чомусь ця справа, а також інші напади на активістів без контролю народних депутатів швидко не розслідуються. Так у справі Макарової з моменту відкриття відповідного кримінального провадження помітних зрушень у розслідуванні так і не відбулося. Кілька разів на рівні місцевого слідчого відділу провадження навіть намагалися закрити під приводом (вдумайтеся!) відсутності складу злочину. Відповідні постанови слідчого ледь невбита активістка змушена була скасовувати. Наразі нова хвиля активізації розслідування припала на період створення і початку повноцінної роботи ТСК, створення якої домоглися інші активісти, які в тому числі і гучними акціями вимагають від правоохоронних органів наказати замовників вбивства Катерини Гандзюк.

Чому роботи цієї комісії має такий суттєвий вплив на перебіг справ активістів і чого очікувати надалі, уже безпосередньо після оприлюднення результатів її роботи?

На сьогодні Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України є одним з найбільш впливових тимчасових парламентських органів держави. Предметом її діяльності, є здійснення розслідувань з певного кола питань, від імені усього парламенту, тобто від кожного з народних обранців особисто. Чинне законодавство України не дає чіткої відповіді на запитання щодо виключного переліку питань, з приводу яких Комісією може бути ініційоване відповідне розслідування. Частина 3 Статті 89 Конституції лише не прямо зазначає, що ТСК утворюються з метою проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес. Водночас, законодавець визначає чітку умову створення такої комісії – за її створення має виступити не менш як одна третина від конституційного складу Верховної Ради України, що автоматично відносить питання їх розгляду до рангу таких, що становлять значний суспільний інтерес.

Обсяг повноважень ТСК, на сьогодні, чинним законодавством також остаточно не визначений. Однак, це радше свідчить не про відсутність конкретного способу впливу такої комісії на роботу інших органів державної влади, а щонайбільше – правоохоронних органів, та, зокрема, органів слідства, а про невичерпний перелік способів впливу, що може бути застосований на розгляд комісії у тій чи іншій справі. ТСК в першу чергу є спеціальним слідчим органом, що на відміну від слідчих органів правоохоронних структур звітує безпосередньо не перед службовими особами свого керівництва, а перед народними депутатами, тобто виборними особами, що згідно Конституції, безпосередньо представляють волю народу України, який є єдиним джерелом влади

Проте, які реальні рішення може прийняти ТСК, та як це може вплинути на хід розслідування конкретних справ? ТСК за результатами своєї роботи готує звіт, що далі подається на розгляд ВР. Висновки цього звіту, відповідно до ч. 4 ст. 88 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», можуть бути направлені для їх вивчення і реагування до Генеральної прокуратури України, Президента, Прем’єр-міністра України, відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Окрім того, пропозиції щодо вирішення посталої проблеми, сформовані за результатами роботи комісії, оформлюються проектом окремого нормативного акту – це може бути як проект постанови ВРУ, що вирішує внутрішні організаційні питання роботи парламенту, так і окремий законопроект, що в разі його підтримки набуде загальнообов’язкової сили закону.

Таким чином, ТСК має досить широкий спектр впливу на суспільні процеси, зокрема і вирішення питання активізації розслідування нападів на громадських активістів. І мова тут не лише про публічний авторитет членів таких комісій, під впливом якого іноді приймаються досить вольові для бюрократичної машини рішення. ТСК, в першу чергу, може впливати на події, що відбуваються в державі, силою писаного слова, як то передання зібраних доказів та нововиявлених обставин до компетентних органів за належністю для їх подальшого ефективного реагування, чи то створення, зміна, доопрацювання та зрештою перетворення уже існуючого законодавства відповідно до вимог часу та актуальних викликів життя. І все це надалі буде відбуватися під контролем членів ТСК.

Дмитро Перов