Знищив браконьєрську засідку – врятував лося, сарну або звичайного туриста

Днями київські активісти демонтували так звану «сідушку», нелегально споруджену на одному з дерев в Голосіївському національному природному парку столиці. З цієї «сідушки» природогуби вправлялися у стрільбі по живим мішеням. Тепер – не будуть. А за тиждень до того екологи знищили подібну браконьєрську засідку у регіональному ландшафтному парку Міжрічинський (Чернігівська область).

Демонтаж засідки у Голосіївському нацпарку

Демонтаж засідки у Межирічінському регіональному парку

Я у цих рейдах участі не брав, але подібні браконьєрські сховки не раз бачив. Зокрема, у тій частині національного природного парку «Гуцульщина», яка залишається в управлінні Кутського держлісгоспу. Лісники тоді демонтували ці сховки тільки після статей у центральній пресі і добрячого прочухана від київського начальства.

Ці засідки робляться так: до дерева кріпиться висока міцна драбина, збита з двох повалених стовбурів молодих дерев, а на самому дереві збивається поміст з дощок, з якого браконьєр вбиває тварин. Такі засідки дуже важко помітити у гущавині листя, тому краще виявляти їх на початку весни, коли сніг зійшов, але дерева ще стоять голі.

 Браконьєрська «сідушка» у Кутському держлісгоспі

Вежі смерті

Але часто любителі постріляти геть не ховають свої засідки. Навпаки, будують їх у вигляді капітальних дерев’яних, а то й металевих вишок. Як правило, ставлять їх в лісі на узвишшях посеред невеликих галявин, або на кордоні поля і лісу, поруч зі стежками, якими пересуваються тварини. Висота таких споруд –  4-8 метрів. Поруч з вишками часто закладають годівниці або солонці. Біля деяких вишок встановлені ліхтарі – для полювання вночі.

Якщо така споруда стоїть у звичайному лісі – то це може комусь і не подобається, але – законно. А от якщо вишка стоїть на заповідній території, то це – грубе порушення. Екологи називають такі споруди вежами смерті, тому що шансів врятуватися від обстрілу, який ведеться з сучасної зброї з такої споруди, тварина практично не має.

В національних парках, біосферних заповідниках і регіональних ландшафтних парках полювання заборонене з 2010 року, у заказниках і пам’ятках природи – з 2017 (завдяки Закону про праліси). Це дало можливість тваринам знайти прихисток від розстрільних команд хоча би на шести відсотках (стільки займають усі заповідні об’єкти разом узяті) території України, бо решта (крім населених пунктів) – це мисливські угіддя (охоплюють 80% площі нашої країни).

Але і на цих нещасних шести заповідних відсотках спокою звірині часто не дають. Керівники державних та комунальних лісгоспів, власники мисливських господарств саботують виконання екологічних законів. У багатьох заказниках, регіональних ландшафтних парках та навіть національних парках й після ухвалення нових законів залишалися/залишаються старі та будувалися/будуються нові мисливські вишки. Так, в заказнику «Ржищівський» в Київській області таких вишок ще півроку тому було  понад 50. Зараз їх немає, але домогтися їх знесення було непросто.

Одна з вишок у заказнику «Ржищевський»

 «Згідно ст. 20 Закону України “Про мисливське господарство та полювання” полювання в заборонених для цього місцях не дозволяється, а значить, є браконьєрським. Тому будь-яка мисливська вишка в об’єктах ПЗФ є браконьєрською, а значить підлягає демонтажу», – зазнала «Активним Громадянам» експерт «ЕкоПраво-Київ» Галина Лєвіна. – Важливою обставиною, яка змусила законодавців заборонити полювання у національних та регіональних парках, є безпека відвідувачів цих рекреаційних установ. Відпочивальників, туристів мисливці просто можуть сплутати з дичиною і вбити. Статистика свідчить: щорічно мисливці України вбивають на своїх полюваннях понад 30 людей – як учасників полювання, так і абсолютно сторонніх осіб».

З Держекоінспекцією – співпраця, з обладміністраціями – суди, з лісівниками – коли як

Попри сміливі і потрібні рішення Верховної Ради про заборону полювання у природно-заповідному фонді, виконавча влада виконувати законі не поспішала. Як це часто буває, ініціативу довелося проявити громадськості. Громадські організації «Київський еколого-культурний центр», Українське товариство охорони птахів, «ЕкоПраво-Київ», Дружина охорони природи «Зубр» та «Жива планета» ініціювали Всеукраїнську громадську кампанію по боротьбі з мисливськими вишками в об’єктах природно-заповідного фонду (ПЗФ). Активістам вдалося переконати керівництво Державної екологічної інспекції (ДЕІ) включитися у цю роботу. Активісти стали знаходити мисливські вишки в заповідниках і повідомляти про це в екоінспекцію. Інспектори через приписи змушують лісгоспи і мисливські господарства демонтувати такі споруди.

У  2018 році Державна екологічна інспекція України домоглася демонтажу 350 мисливських вишок в національних парках, регіональних ландшафтних парках, заповідних урочищах і заказниках. Непогано попрацювали природоохоронці Волинської, Черкаської, Київської, Чернівецької, Харківської та Запорізької областей. Хоча спротив був часто просто шалений. Замість того, щоб виконувати закон, чиновники кришували панські полювання в заповідних об’єктах.

Галина Лєвіна розповіла «Активним Громадянам», що директор Департаменту екології Кіровоградської ОДА Олександр Ковтунов відмовлявся привести положення про заказник «Голоче» у відповідність до Закону про природно-заповідний фонд і прибрати з документу пункти, які дозволяють полювання. Громадським активістам довелося звертатися до суду, після чого Кіровоградська ОДА таки внесла необхідні зміни у положення про заказник «Голоче». Довелося воювати і з чиновниками Чернівецької та Тернопільської ОДА, які так само не хотіли міняти положення про, відповідно, заказник «Зубровиця» та заказники «Серетський» і «Семіківський». Втім, і цього разу екологісти перемогли бюрократів.

Намагалися активісти і напряму працювати з Державним агентством лісових ресурсів та його підрозділами. Прикладів порозуміння наразі небагато, але вони таки є. Понад півроку активісти засипали листами і розповідали на особистих зустрічах начальнику Київського облуправління лісового господарства Олексію Бойку про саботаж законодавства щодо полювання у заповідних об’єктах, що розташовані у державних лісах Київщини. Підлеглі ж пана Олексія, у свою чергу, говорили що вони усі приписи виконали і усі вишки прибрали. Врешті-решт активісти домовилися організації поїздки разом з начальником управління і особисто показали йому кілька критичних точок. Мені також довелося брати участь у цьому заході. Ми побачили вишки у заказниках «Ржищівський» та «Урочище Мутвицкьке». Частину з них лісівники за наказом шефа демонтували тут же на наших очах, частину пообіцяли знести або перенести протягом місяця.

Ліквідація вишок у заказнику «Урочище Мутвицьке»

Подальші перевірки, проведені активістами, засвідчили що цього разу усе було зроблено як слід. Згодом були ліквідовані вишки у заказнику «Черненський». Але Київська область поки що єдина, де заповідні об’єкти повністю очищені від мисливських вишок. Роботи ще дуже багато, зокрема, за даними активістів, є серйозна проблема у регіональному ландшафтному парку «Міжріченський» (Чернігівська область).

У цьому році співпраця з ДЕІ продовжується. 16 січня Черкаська екоінспекція разом з громадськістю знищила дві мисливські браконьєрські вишки в заказнику «Степанківський». «Вважаю одним із основних пріоритетів в роботі Держекоінспекції попередження вчинення правопорушень на території природно-заповідного фонду, – сказав «Активним Громадянам» начальник управління екологічного нагляду (контролю) у Черкаській області Олександр Позняков. – Основним є незаконне полювання із застосуванням спеціально обладнаних місць (мисливські вежі, сідали та інші). Тому, в Держекоінспекції Центрального округу постійно проводяться профілактичні заходи по виявленню та знищенню таких пристроїв та засобів. Для досягнення мети проводяться не тільки постійні рейдові перевірки, а також і профілактична роз’яснювальна робота із місцевим населенням. Для цього на допомогу ми залучаємо із об’єднаних територіальних громад небайдужих до питань довкілля громадян, які допомагають нам виявляти на території області правопорушення на території ПЗФ. Порядок завжди буде там, де є бажання його навести і підтримувати. За нас самих ніхто цього робити не буде».

Вогонь і сокира як останній аргумент

Паралельно з тими активістами, які застосовували переважно методи переконання та умовляння, існує група громадян, які називають себе «народними месниками» і які просто-напросто палять вишки, незаконно зведені на заповідних територіях.

Вираховують ці споруди за слідами – сучасні мисливці ледачі і їдуть на полювання зазвичай на яких-небудь джипах. А необхідність підвозити до вишки сіно і коренеплоди (цим, зрозуміло, займається обслуга – єгері, сторожі), виказує вишку накатаною за будь-якої погоди колією. Вирахують вежі і через розташовані неподалік мисливські будиночки, лісові кордони та інші браконьєрські кубла, де після вбивства диких тварин стрільці п’ють горілку і паряться в лазні.

Досвідчені екотажники («Екотаж як метод боротьби за виживання людини і природи. Наскільки законно і ефективно») знають, як краще провести свою роботу та в курсі, що на вишці може висіти фото або відеокамера. І ніколи-ніколи нікому-нікому не розказують, коли, куди і для чого вони збираються. Але фото прибраної вежі все ж таки зроблять на згадку.

Олег Листопад