Олег Перегон: «ЄСПЛ постановив, Україна порушила ст. 3, 6 і 11 Конвенції прав людини, коли ми захищали парк у Харкові у 2010 році»

18 червня 2018 року Європейський суд з прав людини зобов’язав державу Україна виплатити по 6 тисяч євро чотирьом учасникам протесту проти вирубки дерев у парку ім. Горького в Харкові в травні 2010 року у якості компенсацію моральної шкоди. Судові процеси з цього приводу тривали дев’ять років. «Активні громадяни» розпитали учасника тих подій, голову координаційної ради Громадської організації «Зелений Фронт» Олега Перегона про деталі цієї справи.

– Олеже, я добре пам’ятаю, як тоді, у 2010 році, разом із сотнями інших природоохоронців та правозахисників підписував звернення на вашу підтримку, пам’ятаю як ми наче за зведеннями з фронту стежили за твоїми щоденними/щонічними дописами у електронних розсилках. Що саме тоді відбувалося?

– Понад дві тисячі харків’ян встали на захист Центрального парку культури та відпочинку міста Харкова і більше двох місяців захищали дерева парку від вирубки. Врешті, частково містяни перемогли владу, адже квартали забудови так і не з’явилися в парку, але дорога, яку з тих пір місцеві мешканці називають «Дорогою смерті» була збудована.

Рубки почалися під гаслом побудови зручної автотраси для гостей футбольного чемпіонату «Євро-2012». Але харків’яни побачили, що насправді наш лісопарк нищать, щоб зробити зручний під’їзд до елітного готельного комплексу та житла і для побудови цього житла. Жодного публічного обговорення будівництва не було. В. о. міського голови Харкова Геннадій Кернес і голова Харківської ОДА Михайло Добкін стверджували тоді, що дорога будується згідно з Генеральним планом міста від 2004 року, що всі відповідні дозволи є та що проводилися громадські слухання, як вимагають не тільки національні закони, але й положення Оргуської конвенції. Але Мінприроди доручило відкликати висновок про погодження проекту, бо ніякого обговорення не було і було багато порушень. Харківська влада не послухала міністерство і вирішила усе одно зрубати 503 дерева. Хоча реально їх зрубали більше. 20 травня почали рубати – без дотримання техніки безпеки, територію не перекривали.

Автор фото DW

Тоді, власне, й виник наш «Зелений Фронт», як стихійний громадський рух. Спочатку лісорубам перешкоджали дві людини, потім – сім, потім – 20, а коли в парку рано-вранці 2 червня 2010 року, було знесено наметовий табір, побиті його захисники та спиляні дерева – навіть ті, на яких сиділи альпіністи, в таборі знаходилося близько 200 осіб.

Автор фото WorldProNews

Люди ставали на шляху техніки, залазили на дерева, обнімали їх. Але це не зупиняло лісорубів. Коли ж людей стало багато і рубати стало складно, то на майданчик прийшла міліція і люди у цивільному. Згодом таких осіб назвуть тітушками.

– А дозвільні документи у лісорубів були?

– На всі питання про законність вирубки особисто заступник начальника Дзержинського РВВС підполковник Шкуропатський відповідав: «Всі документи на вирубку є, вони в райвідділку міліції, вирубка законна». Однак пояснити, чому на місці вирубки у виконавців немає навіть лісорубних квитків, пояснити не зміг. Також він не зміг відповісти на питання, чому місце рубки не огороджене, хоча дерева падали і на стежки, якими гуляли люди і їздили велосипедисти. Харків’яни протистояли вирубці, стаючи прямо під деревами. 21 травня пролилася перша кров – бригадир лісорубів разом з кількома підручними напали на двох активістів організації «Ми – харків’яни» – Євгена Соловйова та Юрія Кальченка, які були змушені звернутися в лікарню невідкладної допомоги.

Наступного дня екогрупа «Печеніги» з’ясувала, що вирубується значно більше дерев, ніж передбачено рішенням міськвиконкому. Це обурило людей. А тут ще працівники КП «Харківзеленбуд» хотіли завести на територію вирубки бульдозер для корчування пнів – люди це сприйняли як намагання знищити докази скоєного злочину. Перед технікою вони стали живим щитом, а до вечора з порубаних стовбурів була споруджена справжнісінька барикада. Перша, до речі, за сто років.

«Печеніги» провели колосальну роботу – сфотографували і задокументували всі зрубані дерева – їх виявилося понад 600. А крім того виявили безліч знищених гнізд, мертвих пташенят і дорослих птахів, які до останнього намагалися захистити своє потомство – це ж, нагадаю, був кінець весни.

На активістів нападали постійно. Так, 25 травня в лісі о в 4 ранку (!) з’явилися лісоруби у супроводі понад сотні співробітників міліції з кількох райвідділів. Вони оточили територію. Захисників парку, які намагалися захистити дерева своїми тілами, витягали та били правоохоронці.

Автор фото tsn.ua

27 травня влада підключила молодиків специфічної зовнішності – бритоголових «пацанів». Одночасно на людей пішов екскаватор. Знову постраждалі, знову лікарня. 28 травня – знову прийшли «братки», та ще й супроводі міліції. На бейджиках було нашкрябано «Муніципальна охорона». Частину з них вдягнули у форменні жилети.  Почався силовий розгін учасників акції протесту. Більше  десяти захисників парку були затримані.

 31 травня, 1-2 червня бритоголові щоранку о 4-5 годині штурмували позиції екоактивістів. Міліція мовчки спостерігала, як б’ють і калічать захисників парку, нападають на журналістів. 2 червня лісоруби спиляли останні дерева, провівши фінальний штурм. Людей топтали, давили мотузками і ланцюгами, якими вони себе приковували до дерев, пиляли дерева, на яких були люди. А міліція – затримувала постраждалих! Багато активістів було травмовано. Люди подавали скарги до прокуратури і міліції, але правоохоронці відмовилися порушувати кримінальні справи.

«На 46-й секунді мене відривають від дерева» – пише у коментарях Максим Дудник.

– Чим зараз займається «Зелений фронт»?

– Продовжуємо боротися з екологічними проблемами в місті – в залах судів, на пікетах, суботниках та інших акціях. Учасники «Зеленого фронту» – пересічні харків’яни різних політичних поглядів, які хочуть захистити зелені зони рідного міста від свавілля влади і чиновників. «Зелений фронт» підтримують також громадські організації, в основному правозахисного і екологічного характеру.

– Як вдалося виграти справу про захист прав постраждалих?

– Від самого початку акцію підтримувала Харківська правозахисна група (ХПГ) Української гельсінської спілки, за що величезне їй спасибі. Згодом юристи ХПГ допомогли подати скаргу до ЄСПЛ (Європейський суд з прав людини) одинадцятьом учасникам протесту. Я дуже пишаюся своїми земляками, своїми друзями, які знайшли у собі сили і терпіння, мужність і завзятість виступити на захист своїх прав. Адже спочатку  їм довелося пройти усі кола пекла в українських судах, усі інстанції. Усе це тривало дев’ять років! І ось ЄСПЛ 18 червня зобов’язав Україну виплатити по 6 тисяч євро чотирьом учасникам протесту проти вирубки дерев у парку ім. Горького в Харкові в травні 2010 року, як компенсацію моральної шкоди. А також визнав за доцільне присудити п’яти заявникам спільно суму 16,6 тисяч євро, яка покриває судові витрати (рішення суду англійською тут)

– Що спонукало суд до такого рішення?

– Суд визнав, що держава несе відповідальність за жорстоке поводження, якому піддавалися учасники протесту – так оцінили дії міліціонерів. Крім того, держава не захистила громадян, хоча ми неодноразово викликали міліцію на місце подій і попереджали її про напади на нас. Зазвичай співробітники міліції були присутні на місці події, але мовчки дивилися, як б’ють і калічать людей. Фактично, поліція сприяла нападам, зокрема, заарештовуючи харків’ян, які намагалися чинити опір тітушкам.

ЄСПЛ постановив, що Україна порушила ст. 3 Конвенції прав людини (відсутність належного розслідування подій з боку правоохоронних органів);  ст. 6 (відсутність права на справедливий суд) – це щодо тих активістів, яких не тільки затримали, а ще й впаяли їм адмінвідповідальність; ст. 11 (право на мирне зібрання).

А ще суд сказав владі, що використовувати тітушок – це неправильно. Офіційно це звучить як «суд висловив стурбованість щодо доцільності використання приватних охоронних структур для розгону осіб, що беруть участь в мирних зібраннях».

Так що це не просто перемога чотирьох, це перемога усіх нас, небайдужих. Усіх, хто захищає право на чисте довкілля, на вільні зібрання, на мирні акції. Тепер подібні справи від України будуть розглядатися у ЄСПЛ значно швидше, бо є прецедент, що для європейського судочинства має величезне значення.

Олег Листопад