Екологи беруться навчити президента та парламентські партії «зеленої політики». Поки з цим у лідерів проблеми

Які погляди нового президента України Володимира Зеленського на довкілля? Які були його передвиборні обіцянки? Чи варто їх порівнювати з ідеями французького лідера Еммануеля Макрона? Чи означають зелені кольори кампанії кандидата, що він «зелений» політик? Чого, зрештою, можуть очікувати екологи від новообраного Президента України?

Експерти ресурсно-аналітичного центру (РАЦ) «Суспільство і довкілля» спробували поставили самі собі ці питання і спробували на них відповісти. Вони відзначають у своїй аналітичній записці, що передвиборна програма Зеленського двічі згадує про екологічні проблеми в контексті прийдешніх поколінь: «Перша така позиція про те, що екологія країни – це інвестиція в майбутні покоління (хоч таке неоковирне використання терміну «екологія» не личить сучасному політичному лідеру).

Друга – про те, що подолання екологічних проблем – це внесок у майбутнє країни. Серед конкретних екологічних пріоритетів Володимир Зеленський виділив у своїй програмі збереження Карпатських лісів, охорону річок від забруднення, сортування і переробку сміття та відмову від пластику (так, саме «відмову»).

Протягом усієї передвиборної кампанії екологічні питання були підняті перед «командою  Зе» лише один раз (журналістами каналу ICTV) і стосувалися бачення реформування сфери відходів. На жаль, відповідь на це питання була зведена до необхідності оголошення року без сміття та просвітницької роботи серед населення.  Це може свідчити про відсутність конкретного бачення у Володимира Зеленського реформування цієї сфери.

У своїй програмі Зеленський також згадує про те, що Україна має стати світовим екологічним продовольчим супермаркетом. Що це означає на практиці, ми можемо лише здогадуватися – можливо мова йде про розвиток органічного виробництва (що було б логічним тлумаченням у контексті його позиції про виснаження чорноземів).

Карпатські ліси, які президент Зеленський обіцяє залишити недоторканими

Водночас, багато актуальних екологічних питань залишаються «невідомими рисами» екологічного портрету майбутнього президента. Ми не знайшли згадок ні про зміну клімату (про яку постійно говорить Макрон, з яким так люблять порівнювати Зеленського його прихильники ), ні про збереження живої природи, ні про розвиток заповідних територій, ні про розвиток зеленої енергетики чи транспорту. Тому, очікувати від майбутнього очільника держави розуміння екологічної проблематики “на рівні Макрона” немає підстав. Втім, екологічний портрет президента Зеленського ще лише малюється».

Голова правління РАЦ «Суспільство і довкілля» Наталія Андрусевич уточнює, що, на жаль, «блякла» екологічна складова була притаманна усій цьогорічній передвиборчій президентській кампанії. Хоча президент повинен демонструвати лідерство у стратегічному баченні розвитку країни в усіх сферах, у тому числі екологічній. Так, президент Франції, звертаючись до громадян Європейського Союзу, говорить про зміну клімату, як один з трьох основних викликів для Європи та обов’язок «віддати борг» своїм дітям.  

Дискусія щодо екологічності  політиків – як президента та інших кандидатів на цей пост, так і перспектив отримати «зелений» парламент, відбулася 21 травня під час заходу “Зелений порядок денний на виборах 2019: місія можлива?”, який проводили Програма розвитку ООН та “Суспільство і довкілля”. Відразу скажу, що попри доволі оптимістичні виступи доповідачів цієї зустрічі, у мене особисто склалося враження, що і президента, і депутатів наступного скликання Верховної Ради нам ще доведеться «озеленювати» і « озеленювати». Виховувати у них екологічну свідомість.

Перед виборами президента представники коаліції із 17 неурядових екологічних громадських організацій провели кампанію «Екологічний порядок денний для кандидатів у Президенти України». Вони сформулювали список найпріоритетніших екологічних проблем/питань (запитували про євроінтеграцію у сфері довкілля, захист природних ресурсів, реформування дозвільної системи, використання коштів екологічного податку тощо) і запропонували кандидатам у президенти підтримати цей порядок денний.

З п’яти найрейтинговіших кандидатів цей порядок денний підтримали аж… двоє. Причому ні вже обраний президент, ні його конкурент у другому турі не знайшли часу ні зустрітися з організаторами кампанії щодо екопорядку, ні хоча би заочно приєднатися до підтримки цієї екоініціативи.

 «Двоє з п’яти лідерів президентських перегонів висловили позицію щодо нашого порядку денного. Багато це чи мало? – спитала учасників одна з організаторок кампанії «Екопорядок денний» і лідерка руху Save Dnipro Ірина Черниш. –  Не беремося оцінювати. Але це точно краще, ніж відсутність теми довкілля у риториці кандидатів. Ми не зупиняємося й продовжимо разом з партнерами формувати запит тепер вже до політичних партій, політичних експертів та лідерів думок, щоб усі громадяни мали чіткі відповіді на те, як їхній політичний вибір впливатиме на стан навколишнього середовища, якість життя та добробут».

Як сама кампанія «Екопорядок денний», так і аналіз екологічних складових програм кандидатів у президенти попри завершення президентських виборів не втратили своєї актуальності. Тому що попереду у нас – вибори до парламенту. Усі найрейтинговіші кандидати у президенти вже заявили про свої наміри очолити списки партій, які будуть боротися за місця у новому парламенті. Та й сама методика проведення аналізу програм та проведення кампанії «Екопорядок денний» легко адаптується для аналогічної роботи щодо претендентів вже на парламентські крісла. Така робота також є способом привернення уваги до тем зміни клімату, економіки замкненого циклу, екологічно свідомого стилю життя, підтримки низьковуглецевих технологій.

У Європі партійні лідери змагаються ідеями з вирішення конкретних екологічних та кліматичних проблем, наше завдання – зробити, щоб це було цікавим і для наших політиків. Ці та інші пріоритети зеленого порядку денного (він, до слова, був презентований ще 19 березня 2019 року у Верховній Раді), можуть стати об’єднуючим фактором для громадянського суспільства та визначити, які екологічні питання мають підійматися в програмах політичних партій.

Андрій Заїка: «Екологічні проблеми турбують практично усіх жителів України»

«Ті чи інші екологічні проблеми турбують практично всіх жителів України, – зазначив Андрій Заїка, керівник напряму сталого розвитку, енергетики та охорони довкілля Програми розвитку ООН в Україні (ПРООН).  – Це показують результати опитування, проведеного ПРООН разом із Київським міжнародним інститутом соціології у 2018 році. Лише 1,8% відзначили, що їх не турбують питання, пов’язані зі станом довкілля, згідно з соціологічним дослідженням, проведеним ПРООН. Водночас, наявність чітких положень щодо питань охорони довкілля та сталої енергетики в програмах політичних партій чи кандидатів є визначальною для майже половини жителів України – 46,5% відзначили, що це точно або скоріше б вплинуло на їх вибір при голосуванні».

Андрій Демиденко: «Економіки природокористування у нас немає»

Коментуючи для «Активних Громадян» ситуацію з екологічними пріоритетами політиків та очолюваних ними державних інституцій, один з лідерів ініціативи «Глобальне Водне партнерство-Україна» Андрій Демиденко зауважив: «На жаль в нашій країні немає економіки природокористування. Природою, ресурсами ми користуємося, але економічно це користування не оцінюємо. Що я маю на увазі: за неграмотне користування ресурсами у нас є лише адміністративна відповідальність, а економічної – немає. Якщо трапилася, скажімо, аварія, то у кращому разі винуватця змусять відшкодувати збитки за пошкодження інфраструктури. Але ніхто не заплатить за відновлення довкілля до так званого «доброго екологічного стану». Добре, що, це поняття – добрий екологічний стан – вже з’явилося у таких документах, як Закон про оцінку впливу на довкілля, Екологічна стратегія України до 2030 року та Водному кодексі.  І добре, що у нас є право, закріплене у Конституції, на якісне довкілля. Але погано, що немає механізму реалізації цього права, немає фінансового механізму забезпечення цього права.

Наш уряд не відповідає за досягнення екологічних цілей, але при цьому саме він – уряд – розподіляє «екологічні» кошти – плату за водокористування, за забруднення тощо. Водний фонд у 2018 році мав близько 1 млрд гривень. Із яких лише 13 млн були використані на плани управління річковими басейнами. Решта пішла на розвиток та функціонування інфраструктури водного господарства, яке за великим рахунком, що має оплачуватися за іншим принципом. Цим мільярдом мали би розпорядитися новостворені річкові басейнові ради. Але вони, на жаль, мають лише дорадчу функцію. Наслідки такого використання коштів: при тому, що водокористування та скиди за останні років 20 зменшилися утричі, якість води – НЕ! покращилася. Так що і новому президенту, і новій Верховній Раді, і новому Кабміну є і буде чим зайнятися. Якщо, звичайно, нові політики і нові чиновники будуть здатні ці виклики усвідомити і вирішити».

Олег Листопад