Еколог Чайка: «Будівництво Канівської ГАЕС підніме з глибини Дніпра радіоактивний мул”

01.02.2019

3 106

Розробка одного з найбільш суперечливих в новітній історії України інфраструктурних починань – проекту Канівської гідроакумулюючої електростанції (ГАЕС), була розпочата ще у середині 1980-х років. За час, який сплинув, проект був розроблений і були проведені підготовчі роботи – на Трахтемирівському півострові у Канівському районі Черкаської області було викопане нижнє водосховище, знятий родючий шар землі на місці верхнього водосховища, прокладені дороги та елементи ліній електропередач, а також зведена їдальня для робітників. Зараз більша частина інфраструктури вже зруйнувалася, а нижня водойма ГАЕС була підтоплена підземними водами та перетворилася на озеро.

Однак починаючи з середини 2000-х років проект Канівської ГАЕС знов почав розроблятись, а ПАТ «Укргідроенерго» звернулося до міжнародних банків і фінансових організацій за фінансуванням. Керівництво ПАТ «Укргідроенерго» вважає, що введення ГАЕС у експлуатацію потрібне для балансування денних і нічних коливань у споживанні електроенергії, та для регулювання навантаження в Об’єднаній енергосистемі України. Але проектування на перший погляд такої потрібної Канівської ГАЕС в районі села Бучак, що за 15 км від Канева на Трахтемирівському півострові, викликало стурбованість екологічної громадськості. Причини різні, серед яких найвагомішою є безпека при будівництві і експлуатації ГАЕС.

Одним з тих, хто порушив питання про недотримання при розробці цього проекту екологічного та історико-археологічного законодавства України, питання про економічну недоцільності, а також наявність техногенних загроз, є голова громадської організації «Екологічна безпека та охорона» місто Київ Андрій Чайка

– Андрію, ви наразі захищаєте від знищення село Бучак та навколишню природу. В чому унікальність цієї місцевості?

– В першу чергу тут археологами виявлене велике городище часів Київської Русі. Навколо Бучака – на прибережній смузі – знаходиться 14 поселень, 5 городищ та два могильники, які представляють практично всі археологічні культури, відомі на Середньому Подніпров’ї — від Трипільської культури (IV тис. до н. е. – Авт.) до пізнього середньовіччя та козацької доби.

За два кілометри нижче за течією Дніпра розташована Бабина гора, яку археологи та історики відносять до провідних Святилищ цього періоду на Середньому Подніпров’ї. Це місце здавна славиться своєю жіночою силою і тут проводять різноманітні обряди та ритуали, спрямовані на набуття жіночої сили, продовження роду і наповненням здоров’я. Перед підйомом на Бабину гору треба пройти Священний Лабіринт – це свого роду очисний ритуал перед підйомом на священну гору.

На північній околиці, в урочищі Грибіней, знаходиться під охороною держави пам’ятка історії IX століття — Рожена криниця. Легенда розповідає, що у часи Київської Русі дівчина на і’мя Рожена пригощала смачною водою з джерела київських князів Святослава, Ігоря та Володимира, що йшли тут із дружинниками на битву з половцями. Поранених у бою воїнів везли до криниці, щоб промити водою рани, які після цього начебто швидко загоювалися.

Люди стверджують, що вода з цієї криниці добре заліковує різноманітні рани та виразки. Місцеву воду навіть досліджували у лабораторіях і визначено, що вона подібна до знаменитої води типу Нарзан і має цілющі властивості.

Тут неодноразово влаштовували кінознімальний майданчик. Наприкінці 1950-х Олександр Птушко знімав «Казку про Іллю Муромця» — перший радянський широкоекранний фільм. Олександр Довженко вирішив зняти тут «Поему про море». Природа Бучака стала місцем натурних зйомок для «Української рапсодії» Сергія Параджанова, «Ночі на Івана Купала» Юрія Іллєнка, «Іванового дитинства» Андрія Тарковського, «Бумбараша» Абрама Народицького та Миколи Рашеєва. Наприкінці 1980-х документальний фільм «Сон» тут знімав Сергій Буковський.

Але у 1987 році частина цього зникла під товстелезним шаром бетону. Блакитне озеро Бучак виникло на місці велетенського котловану гідроакумулятрної станції недобудованої Канівської ГАЕС і слугує своєрідним символом перемоги природної стихії над людьми.

На місці недобудови дивом утворилося красиве озеро з прозорою синьою водою, яке має глибину близько 30 метрів і заповнюється підземними джерелами. Тому навіть у спекотне літо вода у озері прохолодна і дивовижно чиста.

Про Бучак кажуть, що це край світу. Ви відчуєте, що час може плинути зовсім по-іншому, тут потрібно слухати тишу…

– Що зараз загрожує селищу Бучак?

– Ще у 1980 роки на території Бучаку та в околицях було розпочато будівництво Канівської ГАЕС. Відповідно до первинного проекту у зону впливу будівництва потрапили 85 домогосподарств, які складали все населення села на той момент. Також переміщенню підлягали сім муніципальних будівель.

Рішення щодо переміщення домогосподарств та знесення будинків приймалось відповідними місцевими органами влади у 1986 році. 32 сім’ї отримали упорядковані нові садиби із земельними ділянками в селі Студенець, а 53 сім’ї – грошові компенсації. Всі 85 домовласників села Бучак передали забудовнику документи для знесення власних будинків або звернулись з проханням розібрати такі будинки власноруч на матеріали. Станом на сьогодні в 25 домогосподарств та дві муніципальні будівлі не розібрано.

Будівництво ГАЕС було зупинено після Чорнобильської катастрофи і остаточно припинено в 1992 р за браком коштів. Однак у 2000-х регулярно з’являлися плани відновлення проекту Канівської ГАЕС. На ці плани ми рішуче відреагували, беручи до уваги екологічні ризики, які пов’язані з будівництвом ГАЕС. По-перше, це радіаційне зараження місцевості вниз за течією – будівництво ГАЕС підніме з глибини радіоактивний мул, що відклався після Чорнобильської катастрофи.

– Чим підтверджується версія про радіоактивний мул, що відклався після Чорнобильської катастрофи?

– В результаті вибуху на Чорнобильській АЕС в Дніпро пішли радіоактивні матеріали, які осіли, зокрема, в Канівському морі. Коли ГАЕС набиратиме і випускатиме воду, донні осади, які зараз прикриті мулом, будуть підніматися нагору. Ці застереження вивчала датська компанія Danish Energy Management & Esbensen на замовлення Європейського інвестиційного банку.

Висновки компанії не підтвердили і не відкинули такий ризик, тому що ця компанія провела тільки консультативно-оглядовий аналіз, вони не робили замірів, не проводили буріння, аналіз донних порід. Для справжнього дослідження потрібен замовник і фінансування.

Матеріали про ризики направили потенційним фінансистам проекту – ЄБРР, ЄІБ, Світовому банку і німецькому банку KfW. Світовий Банк, банки KfW і ЄІБ сказали, що рішення не прийнято і поки що говорити немає про що. Минулого року на початку травня економіст Юрій Янюк був на щорічному зібранні ЄБРР і виступав перед Радою Директорів із доповіддю як представник громадськості.

Європейці були дуже стурбовані цими ризиками і повідомили, що до проекту, який подало «Укргідроенерго», Комітет з ризиків ЄБРР написав понад 50 сторінок зауважень. Тобто проект вони вважають дуже непрорахованим і таким, що не відповідає їх внутрішній політиці і європейським директивам стосовно впливу на навколишнє середовище. Але, з іншого боку, ЄБРР зацікавлений в цьому великому проекті, тому що вони зацікавлені освоювати великі кошти в Україні. І якщо «Укргідроенерго» змінить свій проект так, щоб нівелювати ці ризики, то ЄБРР був би не проти його фінансувати.

– Які ще ризики у цього проекту?

– В серпні 2016 року Державна екологічна інспекція України листом проінформувала нас, що проект будівництва електростанції розроблений ще в 1985 році, може стати причиною значного погіршення екологічної ситуації в регіоні, що проявлятиметься у зсувах ґрунту, руйнуванні берегів Канівського водосховища, підтоплені території, зараженні питної води для населення Канева, Черкас та міст вниз за течією Дніпра, розмиванні Зміїних островів, які є частиною Канівського заповідника у зоні будівництва.

Також прогнозуються непередбачувані геологічні наслідки, зважаючи на складну геологію цих місць. Спеціалісти говорять про можливість антропогенної катастрофи.

Є висновок Інституту гідробіології АН України, що напроти Канівської ГАЕС на лівому березі є заповідна зона, Зміїні острови, де гніздяться рідкісні види птахів. Цей висновок говорить, що функціонування такої споруди несе загрозу червонокнижним рослинам і тваринам, буде згубний вплив на біогеоценози в цьому регіоні.

– Влада не враховує такі ризики?

– В Україні для погодження проекту, відповідно до законодавчих норм, дослідження таких можливих ризиків не передбачені. Отже такі дослідження ніхто не замовляє.

А «Укргідроенерго» являється монополістом у цьому питанні. Вони самі собі замовники, проектувальники і виконавці. І відповідно вони зацікавлені в тому, щоб цей проект відбувся.

– А що буде з історико-культурною спадщиною цієї місцевості?

– Банки на це питання раніше не звертали увагу. Але нещодавно до мене прийшов лист від ЄБРР, що цього року вони додають новий критерій «історико-культурна спадщина» до оцінки проектів.

Територія проекту – це частина Трахтемирівського півострова, там знаходився козацький монастир, джерело Рожена криниця – пам’ятник державного значення природно-заповідного фонду України, що охороняється законом (доба Київської Русі). В районі Трахтемирова було село Зарубинці, звідки пішла Зарубинецька культура, до цього часу на території знаходять дуже багато артефактів.

Тобто, тут є автентичні місця, які збереглися в пам’яті місцевого населення і зафіксовані історичними довідками. В цій місцевості базується літній табір природничого і історичного факультетів Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

– На якому зараз етапі проект будівництва Канівської ГАЕС?

– «Укргідроенерго» проводило переговори з китайською організацією з будівництва такого типу споруд. Sinohydro Corporation Ltd – це підрядна організація і вона не може здійснювати фінансування. Правда, є ризик, що проект буде профінансований в рамках угоди про Великий китайський шлях між Україною, Китаєм і Євросоюзом, в якій є енергетична складова. Але хто цей проект буде фінансувати, чи Експортне кредитне агентство Китаю, чи якийсь китайський банк, такої інформації поки що немає.

Поки що є підписаний меморандум між Міністерством енергетики і Китаєм про співпрацю. Але про фінансування конкретних проектів у його рамках я поки що не знаю.