Фотомоделі з примусу. Як врятувати тварин від знущань вуличних фотографів
02.06.2019
Екологи беруться навчити президента та парламентські партії «зеленої політики». Поки з цим у лідерів проблеми
04.06.2019

Життя села: АТОвці не отримують землю, свиноферма не дає дихати, а фельдшер працює на півставки

До співзасновника інформаційного агентства «Активні Громадяни» — Громадського об’єднання «Офіцери. Громадяни. Вільна Україна» звернулися мешканці села Яблуневе Баришівського району Київської області з одвічною проблемою українців – питанням отримання землі під будівництво власного житла, згідно законів України. В цьому випадку мова йде про пільгову категорію громадян, які виконали свій обов’язок перед батьківщиною – учасників Антитерористичної операції на сході України (наразі Операція об’єднаних сил — ООС).

Свою допомогу у вирішенні питання учасника АТО Михайла Жерносека, чия родина уже декілька поколінь проживає у Яблуневому, ми почали з відправки запитів на публічну інформацію, яку в інший спосіб бажаючим отримати ділянки ніхто не поспішав надавати. Згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації», ми запросили копії Генерального плану села, рішення про резервування масивів для учасників АТО-ООС, кадастрові номери вільних ділянок та рішення сільради по заяві Жерносека.

В результаті ми отримали лист, що копію Генплану надати не можуть, мовляв, великий обсяг інформації, та запрошення приїхати особисто і на місці ознайомитися з цим документом. Також сільський голова Микола Петрович Холявко завірив, що на території сільської ради сьогодні просто відсутні вільні земельні ділянки, а для виявлення вільних потрібно провести окрему ревізію. Її, можливо, й провели б, але грошей немає: «Можливостей в сільській раді щодо проведення ревізій про кількість, адресації та наявність кадастрових номерів вільних земельних ділянок на території сільської ради під забудово немає, тобто потребує значних матеріальних коштів». І взагалі, ту ділянку, яка сподобалася сім’ї Жерносека, зарезервували під нову будівлю школи.

Звичайно «Активні Громадяни» вирішили скористатися запрошенням та поїхали до Яблуневого. Водночас ми з’ясували, як на одному окремому селі позначилися реформи нашої влади.

Чому селяни не можуть отримати своєї  землі?

«Зараз ми заказали тільки житлову ревізію, робим зараз повністю ревізію земельних ділянок…», — пояснив нам стан справ з виділенням земельних ділянок в селі Холявко. За його словами, за часів його перебування на посаді сільського голови жодна земельна ділянка так і не була роздана. Виною тому відсутність обліку кадастрової інформації про земельні ділянки, простіше кажучи — відсутність відомостей щодо належності кожної конкретної ділянки в селі.

Не беручи до уваги відповідь на інформаційний запит, вже в особистій розмові Холявко зазначив, що істинною проблемою того, що земельні ділянки сьогодні не надаються селянам — це відсутність дисципліни у місцевих сільських депутатів. «З 14 депутатів тільки вісім й ходить… Минулого року остання сесія була в травні, а потім зібралися в жовтні… Я з 2016-го року за це питання говорю, депутати не хочуть мене підтримати. Зразу починається — от дорого це все, де ми візьмемо гроші і отаке. Не можу я їх змусити проголосувати, не можу», — розвів руками сільський голова.

Натомість місцеві жителі переконані у зворотному. Пані Людмила — мати АТОвця Михайла Жерносека, стверджує, що сільський голова сам штучно гальмує процес надання земельних ділянок, використовуючи означену вище ревізію, як ширму задля ненадання ділянок пільговикам. Більше того, у відмові в наданні земельної ділянки ветерану АТО сільрада чомусь не зазначила, за якою саме адресою відсутня земельна ділянка, яку її просили виділити. Хоча в самій заяві про виділення земельної ділянки адреса все ж була визначена: с. Григорівка, вул. Щаслива між номерами  34а і 36а.

«Мене цікавить: чому нам дали відповідь без адреси на ту заяву (заява на отримання земельної ділянки — Авт.), яку ми подавали?», — дивується жінка. На її думку, це також може бути спекуляцією з боку керівництва села, адже сільські депутати, самі по собі, як мешканці села, зацікавлені у виділенні земельних ділянок односельцям. До речі, і в відповіді на запит «Активних Громадян», де вказано про ділянку під школу, адреси с нумерацією будівлі також немає.

Сморід: для когось відчутно, для когось – ні

У селян до голови сільради накопичилося багато питань, а потому вони охоче все розповіли журналістам. Нині їх «головним болем» є свинокомплекс компанії СП ТОВ «Нива Переяславщини», який функціонує неподалік від Яблуневого. Люди розповіли, що повсякчас до їх осель звідси доходить жахливий сморід відходів тутешнього виробництва. Однак скарги місцевих мешканців лишаються непочутими у сільраді. «Це ще воно помалу коптить, а тоді стає все таке чорне, а ми ж то дихаємо, діти наші дихають тим всім», — вказує на промислову трубу підприємства пані Людмила.

За словами жінки, при будівництві комплексу не була врахована роза вітрів, що має тут переважно північний напрямок. В результаті всі викиди підприємства в атмосферу та місцевий неповторний аромат майже завжди опиняються на порозі людських осель.

Про цю проблему ми теж запитали сільського голову. «Послухайте, там всі відходи «забетоновані», там нема ніякого запаху. От ви ж їхали сюди, ви ж не чули запаху, а воно он біля траси знаходиться… Запах може там бути два рази на рік тільки – весною і осінню, коли ті відходи відкачують», — пояснив Микола Петрович.

Очільник села запевнив нас, що з цього питання уже одного разу приїздила районна екоінспекція. Однак, тоді жодних порушень у роботі підприємства не було виявлено, і свинокомплекс продовжив працювати. «Ну, якщо вони приїжджають (екоінспекція –  Авт.) і нічого там не находять, то шо я там можу знайти?», — резюмує Холявко.

Водночас, керманич села наголошує на тому, що діяльність підприємців відіграє визначну роль у розвитку села і громади, в першу чергу в аспекті сплати податків, а від так і наповнення місцевого бюджету. Микола Петрович похвалився, що з листопада 2015 року, від коли він на посаді, бюджет громади зріс більше, ніж у два рази. За цей час повністю пройшла реконструкція приміщення будинку культури, куди, до речі, переїхала сільрада.

А також збудовано новий сучасний дитячий майданчик, облагороджена територія місцевих кладовищ, регулярно проводяться масові святкові заходи громади і навіть з’явився свій міні-кінотеатр.

Успіх – відмова від об’єднання з територіальними громадами

Запорукою цих досягнень сільський голова вважає свою рішучу вольову відмову від об’єднання з іншими територіальними громадами. Розрахунок Холявка простий – чим більше територіальних громад об’єднується між собою, тим більше у них виникає спільних проблем. «Ну, от візьмем, в мене дорога нелатана і в тебе дорога нелатана. А нелатана чого, бо не вистачає грошей. То, що це значить, що як об’єднаємося, то грошей стане більше? Ні! Стане більше ям», — пояснює пан Микола.

На його думку, програма децентралізації в Україні виявилася провальною. Малі сільські громади приєднуються до більших і так саме приєднуються, а не об’єднуються, позаяк, після завершення формування об’єднаної територіальної громади (далі — ОТГ) представницькі органи суб’єктів приєднання фактично самоліквідовуються, не маючи в подальшому жодного впливу на вирішення справ. «ОТГ — це крах села», — резюмує Холявко.

Керівник наводить приклад відбудованого будинку культури, в приміщенні якого нині і знаходиться Яблунівська сільська рада: «Я коли сюди прийшов — тут нічого не було, собаки з вікон стрибали. Ми знайшли інвестора — підприємці дали тоді 2 млн грн на відновлення будівлі… Поступово робимо ремонт, встановили камери спостереження, меблі, все… Ось ще тут сходи розбиті. Ну, ми теж зробимо».

Однак, не всім будівлям в селі так пощастило, як новому приміщенню сільради. На іншому кінці села уже декілька років стоїть пусткою старий напіврозвалений дитячий садочок, стіни якого вже давно поросли бур’янами. У громаді бува почали вже будувати новий, але невдовзі плани згорнули, хоча Яблуневе одне з небагатьох багатодітних сіл Баришівського району.

На питання про те, а чи не за краще було побудувати дитячий садочок, аніж відновлювати будинок культури з новим приміщенням сільради, Микола Петрович відповів, що побудова нового садка – проект набагато затратніший, аніж реконструкція будинку культури. Але запевнив, що  дитячий садок буде побудовано уже найближчим часом.

Проте, відсутність дитячого садочку – це далеко не єдина проблема селян на сьогодні. Сам сільський голова констатує, що й медична реформа на селі не дала бажаного результату. На сьогодні на території Яблунівської сільської ради функціонує єдиний фельдшерсько-акушерський пункт. І це вже досягнення, вважає Халявко, адже в інших селах, що вже встигли приєднатися за планом ОТГ, й того нині нема, а люди в пошуках медичної допомоги вимушені долати по 30-40 км. Водночас, сам пункт медичної допомоги на території Яблуневого функціонує лише у визначені години, лікар тут працює на пів ставки і поєднує свою трудову зайнятість і з роботою в аналогічному іншому  пункті.

Не кращі справи і у педагогічного колективу громади. Сьогодні держава фактично позбавила просвітників слова субсидії комунальних платежів, а заробітна плата й досі лишилася такою ж низькою. Особливо гостро це питання стоїть для молодих фахівців, які просто не «доїжджають» до села. Сьогодні вчителів позбавили спеціального статусу – вони не можуть виходити на пенсію раніше і претендувати на суттєво більший її розмір, аніж інші категорії громадян.

Місцеві вчителі також нарікають на реформи. «Сьогодні уже немає тієї поваги до вчителя», — розказала нам одна з яблунівських викладачів. Діти нині, як і їх батьки, на думку, педагогів, сьогодні звикли перекладати частину власних обов’язків на плечі вчителя. Нині вже немає того розуміння загального блага, коли кожен докладає свою частку праці до спільного результату. Навіть звичайне прибирання у шкільному саду діти розцінюють як якусь форму експлуатації, з сумом констатують у школі села. Як і багато українських сіл тут школа має зношену матеріально-технічну базу – комп’ютери початку 2000-х та лиш одна інтерактивна дошка на весь навчальний заклад… Але надії на краще все ж є. На подвір’ї закладу ми побачили сонячні батареї, що були встановлені тут за програмою енергозбереження фінансованою ЄС.

 

Дмитро Перов

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *