До сесії Київради підготували рішення про Жуків острів і витоки річки Нивка та намагалися подати ідею, пересадити киян на електросамокати
04.08.2019
ДПТ в межах б.Дружби Народів-вул.Малевича: легалізація двох ЖК в історичному ареалі і жодної нової поліклініки та школи
07.08.2019

Замість Мінприроди до Кривого Рогу треба переселяти Верховну Раду

Громадяни, та, як виявилося, і президент України Володимир Зеленський, вважають, що приборкати забруднювачів повітря у Кривому Розі має Міністерство екології та природних ресурсів (Мінприроди). Щоб стимулювати це відомство краще працювати, президент навіть запропонував переселити Мінприроди до Кривого Рогу. Багато українців підхопили цю фразу президента. Мовляв, «так їм і треба, цим екологам!» — раз не можуть забезпечити чистоту повітря у одному із найпотужніших промислових центрів України, нехай дихають тим же, що й місцеві мешканці. Ситуація у місті з якістю повітря дійсно жахлива, що можна побачити у відео від 14 червня:


Але ось так проблеми не вирішуються. Чому? Тому що зараз в Україні така склалася ситуація на законодавчому рівні, що просто неможливо ефективно контролювати і примушувати до «позеленіння» забруднювачів довкілля. Наразі закон не дозволяє ефективно перевіряти дотримання підприємствами екологічних вимог. Тому треба законодавство удосконалювати. Суттєво. Щоб отримати діючий закон, треба – знаю з особистого досвіду — рік-півтора на написання та ухвалення законопроекту в парламенті. Тому реальні інструменти ми зможемо отримати десь у 2021 році. Звичайно, якщо у новообраному парламенті буде кому це писати і лобіювати.

Перш ніж «переселяти», вичитувати і дорікати, варто розібратися у повноваженнях сучасних державних природоохоронних органів.  Мінприроди з 2011 року не має обласних та районних підрозділів. Їх ліквідувала влада Віктора Януковича. Рештки облуправлінь були передані у відання Обласних державних адміністрацій, яким тепер і підпорядковуються. Часто їх об’єднують з іншими підрозділами, і в результаті створюється щось типу «Департамент екології та туризму», а то й ще якісь функції довішують.

Добре хоч, що обласні підрозділи має Державна екологічна інспекція (ДЕІ). Вона не підпорядкована Мінприроді напряму, але усе ж працює у сфері відповідальності цього міністерства. Про те, як ДЕІ намагалася потрапити на територію найбільшого місцевого забруднювача «АреслорМіттал Кривий Ріг» (АМКР) ми тиждень тому писали у статті «ArcelorMittal» системно не пускає інспекторів ДЕІ, а СБУ цікаві лише інвестиції підприємства». Тобто, інспектори ходять на підприємства, готові і далі перевіряти та накладати штрафи, але навіть ці невеличкі досягнення розбиваються об нашу судову систему – вона анулює стягнення.

Тим не менше, певна відповідальність Мінприроди за ситуацію, що склалася, також є. АМКР відноситься до так званої першої групи підприємств (об’єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології і методи керування).

Дозволи на викиди підприємствам цієї групи видає саме Мінприроди. Точніше, ті кілька чиновників, які працюють у відповідному департаменті і мусять якимось дивним чином перевірити усі дозволи усіх підприємств першої групи. Дай Бог їм хоча би належним чином розібратися щодо тих, які входять у «ТОП-100 найбільших підприємств-забруднювачів». АМКР, щоправда, не тільки входить, але й очолює його. А п’єдестал забруднювачів України виглядає так:

  • ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», м. Кривий ріг, Дніпропетровська обл.
  • ПРАТ «ММК ім. Ілліча», м. Маріуполь, Донецька обл.
  • Відокремлений підрозділ «Бурштинська ТЕЦ», ПАТ «ДТЕК Західенерго», м. Бурштин, Івано-Франківська область.

Втім, чимало експертів критикують цей рейтинг, бо він складений за абсолютними величинами, а не за, наприклад, обсягами викидів на тонну продукції, чи на одиницю виробленої енергії.

Тож повернемося до дозволів і правил їх видачі. Дозвіл видається за погодженням з органами Держпродспоживслужби України та її територіальними органами. Є кілька законів, які регулюють порядок видачі дозволів: «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»,  «Про адміністративні послуги» та «Про охорону атмосферного повітря». Відповідно до останнього, для отримання Дозволу на  викиди  забруднюючих речовин в атмосферне повітря необхідно :

— Не перевищувати  протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної  безпеки; 

— Не перевищувати нормативи   допустимих викидів  забруднюючих речовин стаціонарних джерел;

дотримуватись вимог  до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.

Для того, щоб зафіксувати, що підприємство порушило встановлені у дозволі обсяги викидів і мати привід цей дозвіл анулювати або призупинити, треба як мінімум потрапити на це підприємство. Але потрапити туди екоінспектори, як ми вже бачили, можуть не завжди. А якщо і потрапляють, то ще треба у суді довести законність перевірки, достовірність результатів замірів та аналізів тощо. Юристи у підприємств-забруднювачів висококваліфіковані і високооплачувані. Тягатися з ними юристам Держекоінспекції або й Мінприроди дуже складно.

Треба також розуміти, що помахом чарівної палички зупинити викиди з труб заводів неможна. Ну хіба що разом із самими заводами. На АРМК працює, наприклад, 20 тисяч осіб, підприємство платить чималі податки тощо. Тому викиди усе ж дозволяються, але їх рівень має ретельно розраховуватися. Процедура таких розрахунків регулюється Постановою Кабінету Міністрів від 13 березня 2002 р. N 302 «Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян — підприємців, які отримали такі дозволи» та  наказ Мінприроди від 09.03.2006 N108 «Про затвердження Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів,  у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2006 р. за N 341/12215).

Є цілі інститути, які спеціалізуються на підготовці таких документів. Це не швидко і недешево. Але якщо вже такі розрахунки проведені і обґрунтовані, то відмовити в видачі дозволів Мінприроди не може права. Якщо воно цього не зробить, то його до цього примусять через суд.

Також паралельно з цим дозволом створюється план скорочення викидів. Про це у наказі Мінприроди, зокрема, зазначено: «Пропозиції щодо  дозволених  обсягів  викидів   надаються   з урахуванням  (у  разі  потреби)  поетапного  зниження  викидів  із зазначенням  тривалості  кожного  етапу  та  відповідних   обсягів викидів». От якраз щодо цих заходів «поетапного зниження» і до АМКР, і до місцевої влади, і до Мінприроди найбільше претензій у громадськості, наскільки я зрозумів.  Ці претензії можна почути у виступах активістів відео наради:

Позиція «ArcelorMittal» полягає, зокрема, у тому, що капітальні та операційні витрати підприємства за 13 років становили $4,4 млрд. Загальні інвестиції компанії «АрселорМіттал» в Україні перевищили $9 млрд. А «вкладення в екологію за цей період досягли 6,1 млрд грн. За минулі 13 років — з 2006 року по 2018-й — викиди в атмосферу були зменшені на 48,3%, скиди стічних вод — на 81%, розміщення відходів — на 32,4%».

Молодці, але дихати у місті усе одно наразі неможливо. Тому громадськість залишається непримиренною. Звідси і вимоги громадськості, які стосуються саме АМКР:

1. Створити нову діючу робочу групу з метою розроблення ефективної програми по вирішенню нагальних екологічних проблем країни, до складу якої мають входити представники громадськості з різних областей та міст України, за такою програмою мають бути визначені екологічні проблеми по регіонах та шляхи їх вирішення.

2. Встановити законність видачі ПАТ «ArcelorMittal-Кривий Ріг» дозволу на викиди шкідливих речовин попри зауваження громадських організацій Кривого Рогу щодо не проведення належним чином громадських слухань, згідно вимог законодавства. До того ж, підприємством не були виконані обов’язкові умови надання попередніх дозволів, а в новому знов закладаються надвисокі показники викидів відносно встановлених норм.

3. Встановити законність роботи ДСПА-6 (двох ванного сталеплавильного агрегату – авт.) ПАТ «ArcelorMittal Кривий Ріг», яку підприємство не одноразово зобов’язувалось закрити, як один з небезпечних для навколишнього природного середовища об’єктів.

4. Дати завдання відповідним службам встановити причини тривалого реформування (бездіяльності) Державної екологічної інспекції та посприяти вирішенню цієї проблеми. Встановити відповідність займаній посаді начальника Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області Шибко Дмитра Віталійовича, який її займає понад 20 років, а його родина володіє підприємством, що є одним з найбільших забруднювачів річки Дніпро (http://nashigroshi.org/…/rodyna-kerivnyka-ekoinspektsii-ma…/). Саме під його керівництвом державний орган більше 8 разів не міг здійснити перевірку ПАТ «ArcelorMittal Кривий Ріг» на протязі 2-х років.

5. Надати завдання Фонду державного майна України спільно з представниками громадськості провести перевірку виконання інвестиційних зобов’язань ПАТ «ArcelorMittal Кривий Ріг» відповідно договору купівлі-продажу.

6. Надати завдання відповідним компетентним органам дослідити проблему пустот, які утворилися під Кривим Рогом внаслідок ведення гірничодобувної діяльності промисловими підприємствами міста, встановити ризики виникнення екологічної катастрофи в зв’язку з цим.

7. Розробити законопроект по впровадженню та встановленню соціальних пільг для мешканців промислових міст, таких як Кривий Ріг, та програму оздоровлення населення, яке проживає в зоні впливу підприємств-забруднювачів.

8. Взяти на контроль кримінальне провадження за заявою ГС «Досить труїти Кривий Ріг».

Кримінальну справу, як уся Україна вже знає, порушили. За статтею «Екоцид». І працює не прокуратура або поліція, а чомусь СБУ. Чи буде результат? Громадська організація ПРАВО Є висловлює обґрунтований сумнів: «Значна частина кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за вчинення зазначених злочинів, є практично «мертвими». До таких норм варто віднести ст. 441 «Екоцид» Кримінального кодексу України (передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років). Хоча останніми роками спостерігаються певні спроби її застосування. Так, зареєстроване у червні 2015 року кримінальне провадження за цією статтею за фактом пожежі на нафтобазі під Києвом у подальшому було закрито за ч. 1 ст. 284 КПК України. Також наприкінці 2016 року було порушене провадження за зазначеною статтею слідчим відділом СБУ в Запорізькій області. Фабула справи звучить як недотримання технологічних норм та законодавства у сфері екологічної безпеки службовими особами промислових підприємств Запорізької області, що призвело до забруднення території м. Запоріжжя та отруєння атмосфери і може спричинити екологічну катастрофу. На наш погляд, ця справа теж не матиме судової перспективи».

Далі активісти закликають до «посилення ролі інститутів громадянського суспільства у протидії екологічній злочинності». До речі, шанси що так і буде – є. Якщо буде успішно впроваджено проект, який днями запустило Мінприроди за підтримки Німеччини. «Активні Громадяни» про це писали у матеріалі «Німці допомагають нам ввести ефективні технології по захисту довкілля. Бізнес не хоче за це платити».

Народний депутат та секретар Комітету з екологічної політики ВРУ 8-го скликання Остап Єднак вважає, що АРМК дійсно суттєво погіршує екологічну ситуацію в Кривому Розі, а також недостатньо інвестує кошти в сучасні технології зменшення викидів шкідливих речовин. «Екоактивісти з Кривого Рогу роками борються з цим забрудником, який буквально труїть мешканців навколишніх районів Кривого Рогу, — написав Єднак на своїй сторінці у ФБ. — Але надмірна активність СБУ відверто незрозуміла та швидше схожа на «наїзд». Робота з «ArcelorMittal», заводами Метінвест в Запоріжжі, Маріуполі, Кам’янському та інших містах повинна вестись комплексно та постійно — від вдосконалення моніторингу, екологічного контролю, дієвих штрафів та виконання інвестиційних зобов’язань! У Верховній Раді 8-го скликання мені на жаль не вдалось зрушити ситуації з місця через надмірне «ахметівське» лоббі в Раді та Комітеті екополітики. Заплановані комітетські слухання були скасовані. Очікую, що Верховній Раді 9-го скликання буде небайдуже до екологічних прав громадян».

Очікують на це і мільйони українців, яким хочеться жити, народжувати дітей та їх виховувати у чистому довкіллі. А щоб діло пішло швидше, можливо як раз Верховну Раду треба перенести до Кривого Рогу, або Запоріжжя, чи Маріуполя?

Олег Листопад

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *