«Фалічні символи» та «тітушок» депутат Київради Баленко оцінив у 300 тисяч грн компенсації. Копія позову проти активістів
22.03.2019
Лапін: «Запровадження кримінальної відповідальності за фейки стосується насамперед інтересів держави»
26.03.2019

В рамках медреформи мешканці Київського пансіонату ветеранів праці виявилися відірваними від медобслуговування

Для українців не секрет, що в нас не найбагатша країна у світі, і що ми мусимо постійно стикатися з нестачею грошей на соціальні проекти. Але влада офіційно продовжує говорити, що вона надає необхідну підтримку самим незахищеним верствам населення і навіть постійно її підвищує. Наприклад, у лютому мер Києва Віталій Кличко під час розширеного засідання Колегії КМДА завірив, що в бюджеті столиці навіть є залишки коштів і можна підвищити соціальний захист киян. «Зважаючи на залишки коштів на початок цього року пропонується збільшити в цілому видатки столичного бюджету на 1,8 млрд гривень», — цитує Кличка його офіційний сайт http://kiev.klichko.org/news/?id=3374.  Як зауважив мер столиці, в рамках бюджетного коригування на 2019 рік пропонується збільшити на 200 млн гривень видатки на соціальний захист малозабезпечених киян.

Але коли стикаєшся з самими малозабезпеченими киянами, можна побачити, що ні гроші ні піклування не знаходять своїх кінцевих адресатів. Не дійшло підвищене фінансування і до Київського пансіонату ветеранів праці, мешканці якого звернулися по допомогу до «Активних Громадян».

«За те, що наш пансіонат має доволі непоганий вигляд, треба віддати належне, але зовсім не адміністрації, а радше іноземній фінансовій підтримці, − такими словами зустрів журналістів 70-річний ветеран праці, інвалід 2-ї групи Василь Петрович Медвідь, який вже п’ять років намагається добитися людських умов проживання у пансіонаті. – Але навіть гуманітарна допомога доходить до наших рук неповним обсягом, і це при тому, що нашому закладові належить статус соціальної установи вищого рівня, тоді що ж коїться у районних пансіонатах?!»

Перше, що втрапило до нашого ока, коли ми наблизилися до пансіонату – це обшарпані стіни, місцями обпавша плитка і сторожка, у якій, однак, ні охоронця, ні вахтера не виявилося. Внутрішній вигляд закладу наш теж не вразив. Хоча, до слова, адміністрація робить певні кроки для поліпшення умов перебування літніх мешканців – у пансіонаті поступово замінюються вікна, місцями зроблений простенький косметичний ремонт. Втім, ці маленькі «плюси» дуже швидко губляться на загальному фоні зношеності будівлі, як моральної так і фізичної – витерті доріжки, старі обідрані меблі, відсутність звичайних пристосувань до потреб людей з обмеженими можливостями (люди на візках елементарно не можуть відкрити двері, тому що вони відкриваються в середину, а не на зовні). А таких мешканців тут не менше половини!

Однак не всі ветерани праці готові миритися з таким положенням, боротьбу за права мешканців пансіонату власним прикладом очолив сам Василь Петрович. Чоловік зі своїми сусідами по нещастю створив Громадську організацію «Ветеранів праці та війни, інвалідів», яка сьогодні вже складається з п’ятнадцяти мешканців пансіонату. Члени організації звернулися навіть до Окружного адміністративного суду у справі проти Київського міського голови Віталія Кличка, адміністрація якого  ігнорує численні скарги пенсіонерів на умови проживання та ставлення адміністрації пансіонату в цілому. У зверненнях до суду постраждалі вказували на начебто наявну, на їх думку, корупційну складову, що стосується як адміністрації пансіонату, так і керівника департаменту соціальної політики КМДА Крикунова Юрія Володимировича особисто.

Але найбільш болюче питання для мешканців пансіонату – медичне забезпечення. Зміни у законодавстві охорони здоров‘я України передбачають вимоги до медичних закладів щодо необхідності сертифікації медичного обслуговування, у зв‘язку з чим консультативно-діагностичні центри не можуть надавати послуг без попереднього підписання угоди між лікарем та хворим. Адміністрація пансіонату вже не має права проводити медичне обслуговування вузькоспеціалізованими фахівцями, а частина його мешканців  не може самостійно пересуватися і тим самим вони виявилися відірваними від системи охорони здоров’я. Звідси і неможливість у повному обсязі получити медичне обслуговування у пансіонаті та бути забезпеченим необхідними медикаментами.

Проблема ще в тому, що зі слів Василя Петровича, адміністрація відмовляє у транспортуванні до медичних закладів людей з обмеженими можливостями. А ті, що спромоглися самостійно пройти обстеження в інших закладах, все одно нездатні фінансувати лікування, оскільки з належних їм від держави коштів отримують мізерну частину.

«Результат такій, — каже пан Медвідь, — щорік помирає кожен п’яти мешканець пансіонату і це саме через ситуацію, яка склалася. Згідно з чинним законодавством, ми знаходимося на повному державному забезпеченні та медичному піклуванні. Але виділені державою кошти на наше  утримання та лікування по дорозі до нас мабуть розкрадаються». 

Василь Петрович неодноразово звертався до органів поліції та прокуратури із заявами про відкриття кримінального провадження за статтею 139 Кримінального Кодексу України «Ненадання медичної допомоги», на що отримував численні відписки – його заяви правоохоронцями реєструвалися просто як звернення громадян, служителі закону просто не бачили очевидного складу злочину в діях персоналу закладу.

Не допомагають і звернення мешканців пансіонату до київської влади, на балансі якої знаходиться їх заклад. Василь Петрович неодноразово позивався до суду з проханням змусити повноважні органи провести відповідні перевірки закладу для виявлення недотримання санітарних норм. Скарги були сформульовані на основі фактів про неякісне харчування та антисанітарні умови. «Продукти харчування не просто непридатні для споживання, вони небезпечні для життя», − стверджує Василь Петрович.

Зі слів Василя Петровича, до раціону входять продукти, що дійсно можуть нашкодити навіть здоровій людині, не кажучи вже про хворих, які повинні дотримуватися суворої дієти та насичувати організм корисними речовинами. Зокрема, замість салату ветерани праці отримують погано пошинковану капусту, жирну завжди підгорівшу запіканку, а на свята мешканці пансіонату можуть побачити диво – шматочок сала, або  консерви, які навіть кіт не захоче їсти. «Де-хто лишає то на столі, а де-які мусять їсти – пансіонат забирає 3/4 пенсії на утримання, решту дають на руки, але шо ви за них купите з продуктів?», — обурюється Медвідь.

Після неодноразового оскарження мешканцями такого, скажімо собі, люди врешті домоглися проведення інспекції. Але під час перевірки ніяких порушень санітарних норм, втім, виявлено не було.

«Активні Громадяни» телефоном зв’язалися  з адміністрацією Київського пансіонату ветеранів праці, щоб прояснити ситуацію, що нині склалася. Нас запевнили, що це все просто «старі люди» і вони схильні перебільшувати. Повідомили також, що на сьогодні мешканці забезпечені належним чотирьох разовим харчуванням, заклад коштами міста поступово модернізується, проводяться планові косметичні ремонти приміщень, замінюються меблі та внутрішнє устаткування закладу.

На запитання про забезпечення повноцінного медичного обслуговування в закладі нам сухо відповіли: «У пансіонаті є черговий лікар, якщо треба – везуть в лікарню». Питання ж про те, а як черговий лікар може забезпечити постійне амбулаторне лікування осіб, що просто не в змозі ходити, а від так і покинути стіни закладу для якихось процедур — залишилося без відповіді. Нам в чергове, за вже класичної схемою всіх держчиновників, зіслалися на недостатнє фінансування, відсутність коштів та відсутність будь-якої підтримки. А в нас в чергове з’явилося питання: «Як не вистачає коштів?! Кличко ж сказав що в бюджеті столиці навіть є залишки…» 

Кошти є, зі слів мера, а мешканці пансіонату ситі лише тоді, коли до них з  харчами та медикаментами приїздять  представники різних фондів та волонтери. «Коли приїздять волонтери, то справжнє щастя для нас, тоді у нас гарний стіл накритий», — посміхнувся насамкінець нашої розмови пан Василь.

Дмитро Перов

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *