Як В. Трубаров хизувався досягненнями по малій приватизації, але за час його керівництва ФДМУ бюджет недоотримав 21 млрд грн від приватизації
27.01.2019
Влада Києва не врахувала жодного з 250 зауважень по ДПТ від мешканців Оболоні. Будуть зносити басейн
30.01.2019

Талашко до КМДА: «У нас серце вже в зморшках. Ми просимо, не беріть те, що не ваше». Заслужені артисти України встали на захист Будинку актора

В понеділок київські актори, серед яких був виконавець ролі старшого лейтенанта Скворцова у культовій стрічці «В бой идут одни «старики» Володимир Талашко вимушені були приміряти на собі роль протестуючих, тому що столична влада вирішила виселити їх з Будинку актора за адресою вул. Ярославів Вал, 7. Начебто тимчасово. Але метці не вірять, що їх покличуть назад. Під питанням лишається збереження творчого колективу закладу, існуючого майже 40 років, адже до сьогодні київські урядники, які й повідомили про наміри «відселити» театралів, нічого взамін багаторічним орендарям цієї будівлі так і не запропонували.

«Активні громадяни» дізналися, що ще у серпні минулого року на ім’я директора «Будинку актора» Вікторії Москаленко надійшли листи від балансоутримувачів будинку – Департаменту  культури та Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради. Тоді чиновники повідомили керівництво Будинку актора, яке є структурним підрозділом Національної спілки театральних діячів України (далі – НСТДУ) про планові заходи із реставрації будинку та необхідність виселення театралів уже з березня прийдешнього року.

«40 років працюю в театрі. Нашому колективу д’евять років. Ми працювали і працюємо в Будинку актора. Цього року нас поставили перед фактом, що ми повинні через два місяці залишити це приміщення і піти, тому що оренда не продовжується, — розказав «Активним Громадянам» заслужений артист України, член творчого колективу Будинку актора Віктор Кошель. — Ми виступаємо за те, щоб митці в нашій країні могли вільно творити і ніхто їх не виганяв. Офіційна версія, що це реконструкція, але ніхто нам не повідомив, чи є кошти на цю реконструкцію».

На думку заслуженого артиста, вимушене закриття Будинку вдарить як по процесу навчання молодих митців сцени в цілому, так і по процесу їх подальшого професійного зростання. «Саме наш колектив маленький — 20 чоловік. Але справа в тому, що не тільки ми там працюємо. Там дуже багато колективів, це десь чоловік 200-300. У нас  проходять практику культурологи, актори, режисери — всі ми цим займаємося, даємо їм майстер-класи. Вони пишуть рецензії, переймають досвід під час репетицій колективів», — говорить Кошель.

Національної спілки театральних діячів України також не стала осторонь проблеми. В НСТДУ підозрюють міських урядників у спробі примусово виселити творчі колективи для подальшого перепрофілювання будівлі та використання її уже для зовсім інших цілей. Наприклад, комерційних. Про це, зокрема, йдеться у відкритому зверненні Спілки, що опубліковано на їх офіційній сторінці в мережі інтернет.

Діячі культури у своєму зверненні, зокрема, нагадали столичній владі про існування прийнятої ще 10 липня 1998 року Постанови Кабінету Міністрів України №1058 «Про передачу нерухомого майна творчим спілкам». По цій постанові, ще наприкінці 1990-х років було рекомендовано передати у власність або довічне використання Національній спілці театральних діячів України приміщення Будинку актора на вул. Ярославів Вал, 5 і 7.

«Ми відправили листи всім високопосадовцям і чекаємо відповіді, тому що це рішення дуже непросте. Ми хочемо залучити незалежних експертів, які б реально доказали, чи потребує ця будівля ремонту з виселенням колективів. Ми хочемо, щоб цей будинок взяла під патронат Верховна Рада. І щоб хоча б на 10 років не чіпали його. Дали б змогу працювати. Тоді б ми потихеньку вирішували ці питання . Не так різко, раз — і все, вигнали всіх», — переймається Кошель.

Саме нерозуміння ситуації з подальшою долею Будинку актора і занепокоєння щодо припинення функціонування знакового для киян творчого колективу, вивели під стіни Київської міської ради людей вранці 28 січня. Серед них були і студенти. «Ми стоїмо за Будинок актора, який хочуть закрити і не надають іншої сцени, тобто не буде де працювати. Ми – студенти,  закінчуємо в цьому році університет і після нам же треба десь працювати? Справа в тому, що таке може статися і з іншими спорудами, де грають актори, й другими театрами. Тому ми вийшли сьогодні відстоювати свої права», — пояснює свою участь в мітингу Владислав Думченко, студент Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого.

Акція під стінами КМДА мала на меті не лише поінформувати та привернути увагу містян до проблеми знищення театральної традиції «Будинку актора», вона стала першим етапом для початку конкретних дій. В рамках акції протесту збиралися підписи небайдужих киян під зверненням до столичного очільника Віталія Кличка, щодо якнайшвидшого вирішення питання по збереженню пам’ятки історії і культури, яким на сьогодні є Будинок актора, та його творчого колективу з багаторічною історією.

«Я навіть не хочу думати, що з Будинком актора щось може статися. Це буде перейдена така межа, яка поставить крапку на нашому відчутті Київської влади», — говорить ще один учасник акції, народний художник України Валерій Федчук.

 Його думку поділяє і заслужений діяч вітчизняної театральної сцени, народний артист України, виконавець ролі старшого лейтенанта Скворцова у культовій стрічці «В бой идут одни «старики» Володимир Талашко. «Ви знаєте, захищати є що, — поділився своїми думками з «Активними Громадянами» легендарний актор. — Тому що, це душа, серце не тільки однієї людини, а цілої громади. І якщо зараз хтось багатіший збирає людей в Палаці спорту, тому що йому вистачає коштів, то хай не забирає крихти, які залишилися у людей, у народу, у тих, хто вчиться, хто виступає там за безкоштовно, або за якусь маленьку плату. Навіть соромно, що ці нелюди, які позбирали все, що можна — забрали все у газет, у книжки, тепер ще й у акторів, які ніколи не були багатими кишенями, вони були багаті на серце, на душу і на вміння розмовляти… Якщо в нас забирають це, що нам залишається? Піти на барикади? Ми можемо. Тому що ми в своєму творчому житті грали і солдата, і генерала, а головне — людину. Як я казав, якщо працюєш у мистецтві, то треба, щоб шрами і зморшки залишалися на серці. У нас серце вже в зморшках, тому ми просимо, не беріть те, що не ваше. Це для народу і народу належить. Ви вже забрали все — вулиці, дахи, будинки, палаци. Залиште нам Будинок актора, тому що він для людей. Все, що ми захищаємо — це не своє, це наше. Там дійсно виховуються не тільки, хто досяг чогось в мистецтві. Там приходять студенти, які можуть показати себе, а тоді і свого вчителя. Оце мабуть головне, за що ми тут стоїмо».

Володимир Дмитрович дійсно має рацію, адже споруда, де нині розмістився столичний Будинок актора, має більш ніж видатну історію. Так, ще у далекому 1884 році ділянку для будівництва кенаси (молитовного дому караїмської громади міста) викупив столичний підприємець і меценат Самуїл Коган. Однак, велінням долі ідейному натхненнику і головному меценату спорудження будівлі так і не судилося побачити свого дітища. У 1902 році будинок, побудований за проектом знаного столичного зодчого Владислава-Лєшика Городецького, приймав уже брат Самуїла — Мойсей. За своїм прямим призначенням будівля прослужила лише короткий проміжок часу – у 1917 році вона була націоналізована більшовиками, а з 1926 року реквізована на користь міської громади. Життя знову зажевріло на сходах старовинної пам’ятки лише в післявоєнний період. Зокрема, у різний часи тут були і театр, і музична зала, і профспілка акторів, короткий час навіть функціонував кінотеатр «Зоря», а з 1981 року в будинку на постійній основі виступають театральні трупи Будинку актора.

Особливість пам’ятки, що на сьогодні облікується в Державному реєстрі пам’яток місцевого значення (охоронний номер 260087), є унікальне зовнішнє оздоблення. Виконане у мавританському стилі, воно не має подібних аналогів в столиці. Додає цінності екстер’єру будинку і той факт, що всі скульптури, що прикрашають зовнішнє оздоблення будівлі, виконані зі звичайного цементу, який в руках витонченого майстра своєї справи – Еліо Сале, перетворився на змій, носорогів та навіть левів. На жаль, не всі елементи оздоблення будівлі дійшли до нашого часу, однак збережені експозиції фасаду без перебільшень є унікальними не лише для столиці, а й для всієї України.

Коментар, щодо ситуації навколо пам’ятки, журналістам порталу «Українська правда» надав заступник голови Київської міської держадміністрації Валентин Мондриївський. Зокрема, він запевнив, що реставрація будинку є плановою і, з огляду на стан будівлі, вкрай необхідною на сьогодні. Також заступник Кличка повідомив, що міська влада не дозволить псувати історичний вигляд міста. «Ніяких торгових центрів, офісів та будь-яких інших багатоповерхівок тут не буде», – підсумував  Мондриївський.

 

У 2013 році столичною владою уже порушувалося питання про «виселення» театральних митців з історичної будівлі. Тоді Об’єднання хасидів міста Києва звернулося до столичних можновладців із пропозицією щодо передачі будинку релігійній громаді хасидів. Цікаво, що за своєю ідейною сутністю і спрямованістю течія хасидизму є протилежною до вірувань караїмів. Більше того, громада караїмів України тоді подала офіційний протест. Зрештою конфлікт вичерпав себе і в будівлі надалі виступали лише театрали. Чи зміниться ця ситуація надалі – покаже час.

«Активні Громадяни» й надалі будуть стежити за розвитком подій довкола пам’ятки й інформуватимуть Вас по цьому питанню.

 

Михайло Шивирьов

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *