Про досягнення у приватизації «реформаторів», які призначили нового голову ФДМУ
26.10.2019
Побиття нашого журналіста. Поліція проігнорувала SMS-погрози його вбити
01.11.2019

Позови до суду, як один зі способів тиску на активістів

Нова Верховна Рада готується проголосувати за постанову про розслідування нападів на громадських активістів. Поки йдуть суперечки між експертами та народними депутатами, яка користь буде від чергового документу на цю гостру теми, майже кожного дня надходять нові повідомлення про тиск або переслідування тих, хто займається громадською діяльністю по різним напрямкам.

Візьмемо такий важіль впливу, як судовий позов. Ним нині дуже активно користуються столичні забудовники, яким, попри думку громади і закони України, кортить все ж втілити в життя свої амбітні проекти.

«Активні Громадяни» уже писали про спроби депутата міської ради і власника мережі супермаркетів «Фуршет» Ігоря Баленка («Солідарність») засудити активістів, що захищали нижній каскад Совських ставків від забудови (читайте також: ««Фалічні символи» та «тітушок» депутат Київради Баленко оцінив у 300 тисяч грн компенсації. Копія позову проти активістів»)

Тоді депутат Баленко особисто подав позови проти членів ініціативної групи, що відстоювали збереження природного об’єкта — Олександра Юрченка, Михайла Погребиського та Макса Юр’єва.

Природне русло річки Совка, яке уже декілька років поспіль намагається забудувати депутат Баленко

Предметом позову, як не дивно, став захист честі і гідності депутата-забудовника. На думку Баленка, зазначення «тітушки» і формулювання «забудувати своїми фалічними символами», що фігурували у соціальній мережі Facebook завдали йому, як позивачу у цій справі, таких моральних страждань, що порушили нормальні життєві зв’язки та унеможливили продовження ним активного громадського життя.

Натомість Голосіївський районний суд, де і відбувалося перше засідання у цій справі, не був настільки категоричним  в оцінці інформації із соціальних мереж. Суддя Тетяна Шевченко визначила інформацію, розміщену активістами в Facebook, виключно оціночним судженням, що, водночас, є власним баченням активістів ситуації щодо можливої забудови території Совських ставків і не стосується якісної оцінки публічної діяльності Баленка.

Таким чином підстав для відшкодування моральної шкоди суд не знайшов, що було відображено у рішенні від 10 червня 2019 року. Тож довелося Ігору Миколайовичу вдовольнитися лише відмовою в задоволенні позову.

Певно, що такий хід подій особливо засмутив первісного позивача у справі, оскільки це була уже друга поразка забудовника на фронті протистояння з громадськими активістами та жителями столичних Совок. Нагадаємо, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2019 року був розірваний договір оренди території нижнього каскаду Совських ставків, який був укладений між ТОВ «Господарник», що пов’язують з Баленком, та Київською міською радою.

Втім, це був лише початок. Символічно, 1 квітня за апеляційною скаргою ТОВ «Господарник» було відкрито апеляційне провадження у справі про розірвання договору оренди Совських ставків. А вже невдовзі особисто Баленко звернувся до Апеляційного суду міста Києва з оскарженням рішення щодо образи його честі і гідності.

Зважаючи на завантаженість судів в Україні, розгляд означених справ призначили на літо. Однак, численні клопотання підприємців відтягнули фактичний розгляд резонансної справи аж до середини осені.

Але ж навіщо забудовнику відтягувати розгляд справи, якщо він цілком впевнений у своїй правоті?… Чи впевнений?..  Чи невпевнений?… Дві поспіль виграні активістами справи у судах різних інстанцій значним чином перехилили на бік представників київської громади шальке терезів не лише загальної ситуації у справі, але й громадської думки, державних і місцевих чиновників. Про проблему збереження заповідного куточка майже в середмісті Києва стали говорити публічно і відкрито. Тому, щоб мати шанси виграти цю справу, швидше за все, забудовнику стала потрібна додаткова зброя, яка могла бути своєрідним впливом на ситуацію.

Яким чином? Все напрочуд просто – якщо на рівні апеляції Баленка визнають «жертвою» моральних знущань місцевих жителів та активістів, всі вони в цій історії з антагоністів та захисників природи перетворяться в головних лиходіїв, зазіхателів на честь і гідність народних обранців, на ворогів бізнесу та економічного розвитку Киэва.

А тепер ще один цікавий момент – розгляд справи щодо образи честі і гідності Баленка в апеляції був призначений на 24 жовтня 2019 року, а ось справа щодо розірвання договору оренди та забудови Совських ставків – на 07 листопада 2019 року. Тобто, у разі прийняття на минулому тижні потрібного рішення у цивільній справі про образу честі і гідності депутата Київради, ТОВ «Господарник» при розгляді справи уже в господарській інстанції 7 листопада міг вказувати щонайменше на «непорядність» і незрозумілу зацікавленість активістів, що виступили на захист природи, посилаючись на підтвердження таких фактів рішенням суду.

Втім, цього разу, система перехитрувала сама себе. Близько 50 небайдужих громадян, що прийшли підтримати активістів, прочекали на початок розгляду справи більше години. Однак, як виявилося, і цього було замало – Апеляційний суд міста Києва, який після реформи правосуддя в Україні розглядає більше 200 справ на день, захлинувся від перевантаження. Справа щодо захисту честі і гідності депутата Баленка була зняти з розгляду, а її слухання відкладене до 21 листопада, 14:00.

Схожа історія з пошуком «додаткових» впливів на ситуацію та активних громадян, спіткала ще одних захисників зелених легенів столиці. Жителі столичного Святошино, яким небайдуже, що у них буде під вікном — парк або чергове бетонне мурування, вийшли на протест ще в далекому 2015 році проти будівництва чергового магазину АТБ.

Тоді право киян на зелену зону підтримали міські і навіть народні депутати. Так, за поданням міського обранця Прохора Антоненка (ВО «Свобода») ділянці на розі вулиць Феодори Пушиної та Чорнобильської було присвоєно статус повноцінного скверу – Рішення Київської міської ради від 26 липня 2016 року N 874/874 «Про надання статусу скверу земельній ділянці, що розташована на вул. Чорнобильській, 4/56 у Святошинському районі м. Києва».

Втім, підрядник будівництва ТОВ «РЕСУРС-ХОЛДИНГ» спробував розпочати дії з освоєння ділянки. У грудні ситуація досягла точки кипіння. 8 грудня на фоні силового протистояння спортивних молодиків з одного боку та місцевих мешканців і активістів – з іншого, було демонтовано встановлений підрядником паркан. Надалі ситуація все ж повернулася у правове русло – за ініціативи на той час депутата ВРУ Юрія Левченка було скасовано містобудівні умови і обмеження та серію інших дозвільних документів виданих забудовнику на цю ділянку. Проте, забудовник оскаржив скасування дозвільних документів через суд і ось тепер «повернувся» до громадських активістів.

Депутат Прохор Антоненко, який ініціював створення на місці будівництва скверу — тепер може недорахуватися більше 200 тис. грн., які просить стягнути позивач

25 жовтня цього року у справі щодо незаконного знищення паркану та пошкодження устаткування ТОВ «РЕСУРС-ХОЛДИНГ», останнім було «запрошено» до Святошинського районного суду міста Києва місцеву мешканку Чорноморченко Ірину та міського депутата Прохора Антоненка. За словами позивача у справі — ТОВ «РЕСУРС-ХОЛДИНГ», саме ці особи безпосередньо були залучені до часткового пошкодження та знищення майна підприємців.

Водночас, майже відразу у судді Тетяни Величко, що здійснює розгляд даної справи, виникли сумніви щодо достатності, належності та допустимості наданих позивачем доказів. Зокрема, адвокатом, що представляв ТОВ «РЕСУРС-ХОЛДИНГ», не було надано доказів, які безпосередньо підтверджують ідентифікацію кожного «підозрюваного» у нівеченні майна підприємців того бурхливого вечора.

Ірина Чорноморченко — одна з тих, кого забудовник звинуватив в умисному знищенні власного майна

Більше того, іноді розповідь представника ТОВ нагадувала радше пригодницький роман або епістолярну фантасмагорію. У намаганні схилити шальки терезів на користь свого клієнта, представник позивача вдавався й до алегорій. Так, ще одну місцеву мешканку підрядник будівництва дорікнув у тому, що та, — увага!, — «підливала масла у вогонь». Щоби це не означало, але на думку представника ТОВ «РЕСУРС-ХОЛДИНГ», це звісно мало місце, звісно було умисно, звісно відбувалося публічно і звісно все заради однієї мети — знищити чуже майно і надалі перешкоджати підприємницькій діяльності Товариства!

До речі, за цими ж «обвинуваченнями» до матеріальної відповідальності ТОВ хоче притягти і депутата Київради Антоненка. Щоправда, протягом більш як трьохгодинного засідання, суду таки не вдалося встановити безпосередньо зв’язок між публікаціями у мережі Facebook міського депутата на підтримку активістів та «підливанням масла» у вогонь, де згорів паркан підрядника будівництва.

Публікації у мережі Facebook, як інструмент доказування чиєїсь вини маємо і тут, однак, чогось таки не вистачає… Можливо картину «дивної» судової справи проти активістів доповнить той факт, що нині громада Святошино готується до оскарження судових рішень щодо повернення забудовнику дозвільних документів на будівництво. Збіг? Чи повторення історії? Покаже час…

Дмитро Перов

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *