Ціна імунітету — Кличку потрібно ще $ 60 мільярдів, щоб «врятувати» Київ
05.09.2019
Знайомтесь: Копія Концепції стратегічного розвитку міста Києва до 2025 року – Генплан-2025
08.09.2019

Під незаконні маєтки знищують Сирецький дендропарк

Наприкінці ХІХ ст. Київ вже нагадував маленьку Женеву. На зламі минулого і позаминулого століть місто над Дніпром із затишного повітового містечка стало швидко трансформуватися до потужного комерційного та інфраструктурного центру Російської імперії. За згадками тогочасних майстрів друкованого слова — «Киев наряду с Москвой и Петербургом нынче стал хорошим пристанищем для немецких гувернанток да французских нянь».

Активний розвиток торгівлі в місті і сприятливий інвестиційний клімат зумовили приплив сюди не лише щедрих іноземних інвестицій, а переїзд кращих синів європейських держав. Одним з таких був німець Карл Мейєр. У далекому 1875 році він з групою однодумців засновує на тогочасній глухій околиці міста — хуторі Софіївка (не плутати з однойменним Національним дендрологічним парком «Софіївка») «образцовый парк декоративных культур при цветочном хозяйстве». Парк для Мейєра був чимось, на кшталт, сучасного шоу-руму, де можна було оцінити сповна вміння майстра поєднувати різні рослинні композиції, що не зустрічаються разом в дикій природі.

Карл Мейєр на порозі своєї садиби (хутір Софієвка, близько 1890-х рр.)

Володіння Карла Георгійовича простягалися берегами струмка Рогастинка (інша назва — Брід), що надалі зумовило можливість культивування багато вологолюбих рослин. Основу колекції Мейєра тоді склали тиси далекосхідні, туї, ялини Енгельмана, липи та дуби, частина з яких зберіглася й до нашого часу. Однак, ідею розвитку саме дендрологічного саду (сад з переважанням вологолюбих рослин) сповна втілив лише наступник Мейєра, агроном-дендролог Микола Птіцин.

Саме пан Птіцин у 1950-1960-ті роках займався створенням на цій території дендрологічного парку республіканського значення. За період його роботи територія самого парку суттєво розширилася, а колекція рослин поповнилася новими видами. В такому вигляді парк зберігся до наших днів, отримавши вже в держави Україна охоронний статус «Парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення».

Втім, те що ще донедавна вважалося глухою околицею, сьогодні стало майже центром столиці. Поруч з дендропарком розташована широкосмугова автомагістраль та станція метро «Сирець» — дві зупинки і ви вже в бурхливому центрі Києва.

Така інфраструктурна привабливість місцини та наявність поруч ще одного величезного парку — «Сирецький гай», не могли не пробудити спраглий апетит, наступаючих на столицю буквально з усіх боків, забудовників. У заповідній долині струмка Рогастинка, яку дендропарк ділить разом із «Парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Сирецький гай», сьогодні розгорнулося одразу три будівництва. Про незаконний і самовільний характер дій забудовників говорити, цього разу, навіть не доводиться — у майбутніх об`єктів навіть відсутнє землевідведення. Ось так, земельні ділянки під будівництво навіть не сформовані, а територія уже очищена від дерев, деякі з яких саджав ще той самий Мейєр…

 

Днями «Активні Громадяни» прогулялися Парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, що поступово перетворюється на котеджне містечко. Перший будівельний майданчик, що трапився на нашому шляху, можна умовно прив’язати до адреси вул. Тираспольська 10-б (це найближча будівля, що має адресу довкола). Сам же будівельний майданчик знаходиться трохи глибше, в зеленому масиві «Сирецького гаю», у 50 м від лінії електропередач і близько 150 м від знаку «Природно-заповідний фонд України. Охороняється законом». Територія площею близько 0,5 га всіяна рештками дерев і мілких друсок, частину з яких ще не встигли вивезти.

 

Другий майданчик міститься в 500 м від попереднього. Тут ситуація дещо цікавіша, 5 окремих земельних наділів, що, поки (!) ще, перебувають у приватній власності різних осіб, з цільовим призначенням «для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва», обнесені землемірними кілками (побудований ортогональний полігон для подальшого проведення топогеодезичної зйомки). На території вже встановлений будівельний «вагончик» і є сторожовий пес.

 

 

 

 

Окремо слід зауважити, що дві з трьох ділянок будівництва знаходяться в безпосередній близькості до крутосхилів яру, а будівельне сміття, яким уже сьогодні вкрита значна частина схилу – забезпечує його планомірне сповзання додолу. Але й це ще не все, сьогодні існує реальна загроза повного знищення унікальної флори і фауни, що формувалася на берегах Рогастинки протягом останніх 150 років. Струмок, що є основою місцевої екосистеми, перегороджений останнім – третім будівельним майданчиком. Тут раніше проходила єдина дорога, що сполучала лівий і правий береги крутого яру, де й протікає водна артерія. Але наразі струмок Брід можна перейти лише в брід, або ж якщо подорожній зробить собі місток із підручних матеріалів.

За словами будівельників, уже по той бік яру, тут будується метро (??) і «нова дорога» (!). На запитання «Активних громадян» про те, а для кого та дорога, якщо тут ніхто, окрім білок і бобра не повинен жити, робітники лише красномовно посміхнулися.

 

 

Послуговуюсь принципом «біда не ходить одна», пройшли всю долину струмка аж до його впадіння у річку Сирець, каналізування якої столична влада анонсувала уже напередодні (читайте також: ДПТ вул. Ризька – Щусєва, по якому річку Сирець загонять в колектор, обговорили в присутності двох (!) місцевих мешканців )

Блукаючи хвилястим рельєфом Дендропарку, повсякчас долаючи природні перепони у вигляді повалених дерев і непролазних чагарників, мені відкрилися істинні чесноти цих прадавніх місць.

 

 

 

 

 

У своїй геологічній основі місцевість довкола Рогастинки є місцем залягання двох шарів водотривких строкатих глин, між якими існують давні водоносні горизонти кришталево чистої води. У місцях різкого перепаду висот, що зазвичай і припадає на круті береги струмка, горизонти відкриваються, доносячи з глибин землі на поверхню гігалітри животворної рідини. Розмиваючи дно яру, маленький, але стрімкий потік проникає в земну товщу все глибше, відкриваючи для себе нові горизонти, поповнюючись новими ковтками води. У середній течії швидкість потоку падає, а розмита глина та пісок відкладаються нижче по течії, утворюючи й чудовий прихисток для болотних і водоплаваючих тваринок. Тут поки ще живе бобер, маленькі черепашки, дикі перелітні качки і безліч жаб.

На правому березі колишнього ставка Мейєра розкинувся горіховий гай, домінантним мешканцем якого є прудкі руді білки, що окупували тут майже кожне дерево і віддано захищають свою територію і дитинчат. Чи надовго вистачить їх сил і чи стане на захист предковічної природи і братів своїх менших людина — покаже час. Поки ж — лише одна прогресуюча забудова…

Дмитро Перов

 

1 Комментарий

  1. Описано справедливо, проблемы вполне актуальные и длится это давно. Но какое видится решение сохранения Сырецкого парка и какие механизмы реализации этого этого? Есть надежда, что проблема с парком решиться, а не останется лишь в рамках заметки.
    Помнится, лет 10 назад были частные попытки строиться в парке, но тогда местным жителям удалось это предотвратить, проблема была освещена в печти и на телевиденье.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *