Як сексуальні домагання стали причиною закриття польових практик для студентів університету ім.Шевченка
27.02.2019
Секретаріат КМУ не володіє інформацією, яку оприлюднює В. Гройсман
01.03.2019

Палаюча спадщина Києва: перелік втраченого за п’ять років правління Кличка

За часів німецької адміністрації в Києві за умисний підпал історичного будинку карали розстрілом, а за відмову гасити пожежу, або погану роботу пожежної команди солдати вермахту могли забити пожежного до напівсмерті. Тоді нацисти пояснювали свою надмірну жорстокість неможливістю встановити порядок у місті в інший законний спосіб, а покарання винних здійснювали публічно, на очах у місцевих.

Столичним чиновникам також варто було б вже замислитися про зміну методів і засобів боротьби з «самозайманнями» в історичному середмісті, що в останній час стали надміру частими. І якщо нацистам протистояли ідейні партизани, що боролися за звільнення своєї батьківщини, то столичним урядникам нині протистоїть куди серйозніший ворог – космополітичний фінансовий капітал.

«Активні громадяни» представляють вашій увазі «хіт-парад» будинків історичної спадщини столиці України, що за таких же нез’ясовних обставин спалахували і які сьогоднішня столична влада не поспішає відновляти.

«Коли радянські війська залишили Київ, то з собою були вивезені і пожежні машини. Тобто пожежних машин не було плюс при відступі було підірвано Дніпровську водонапірну станцію і водогін припинив свою роботу. Німцям тоді довелося власноруч притягувати шланги з Дніпра і качати воду насосами. Хоча, підпільники теж намагалися ті шланги перерізати, тоді німці носили воду й відрами. Але ті будинки (згорілі – прим., Авт.) вони так і не відновлювали – вони стояли пусткою», — розказав як це було у роки Другої світової війни «Активним Громадянам» Олександр Михайлик, історик, краєзнавець, дослідник історії нашої столиці.

Щось подібне ми спостерігаємо і зараз. За каденції останнього міського голови – пана Віталія Кличка у Києві почали масово горіти історичні будинки в середмісті, однак після ліквідації пожеж жоден з них так і не був відновлений. Більше того, лише ЗАМИСЛІТЬСЯ, жодна особа за всі п’ять років так і не понесла відповідальності за пошкодження або знищення пам’ятки історії і культури, що нині передбачена ч. 2 ст. 298 Кримінального кодексу України «Нищення, руйнування чи псування пам’яток історії або культури» . А там передбачено: «Умисне нищення, руйнування чи псування пам’яток історії або культури — караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років».

Новий підпал 100-річної будівлі

Вранці середи, 27 лютого запалала чергова пам’ятка. Про пожежу за адресою Січових стрільців, 91 повідомила у своєму Facebook громадський активіст і колишній депутат Київської міської ради Олена Терещенко . «Кияни, як же так?! Невже ми будемо мовчки продовжувати спостерігати за цим свавіллям?», — обурюється у своєму дописі Олена. За її словами, будинок належить авторству видатного столичного зодчого Іполіта Ніколаєва і горить уже вдруге за останні кілька днів.

Однак, другий поспіль підпал, а про це, зокрема, свідчить наявність одразу декількох осередків займання на різних поверхах будівлі, був далеко не єдиною спробою знищити цю історичну будівлю. Так, ще наприкінці лютого 2015 року полум’я, за таємничих обставин, також кілька разів поспіль охоплювало садибу, що розташовується прямо навпроти прокуратури №10 у Шевченківському районі міста Києва. Однак, ані цей факт, ані належність будинку, на той час, до реєстру пам’яток історії і культури місцевого значення не врятували творіння архітектора Ніколаєва, датоване ще 1902 роком побудови, від руйнувань. Примітним є і той факт, що до пожежі будинок кілька років вже стояв порожнім, а його стіни служили прихистком для різних неформальних компаній і просто безхатьків.

Залишені на першому поверсі попередніми власниками меблі, тривалий час виконували функцію зручного сховку для «закладок», а стільці і столи, судячи по зоставленим тут артефактам, використовувалися для вживання більш серйозних препаратів внутрішньовенним шляхом. Однак, таке ось сусідство аж ніяк не доймало ані прокурорів, ані Державну фіскальну службу, за якою на той момент і обліковувався будинок. Більше того ця ситуація не змінилася і після того як у пожежі того ж 2015 року загинув один із чергових «гостей» будівлі. Єдиним, що змінилося після тієї пожежі, це право власності — у жовтні 2015 р. власником нерухомості на підставі договору купівлі-продажу став белізький офшор «Глобал Девелопментс Лімітед». Однак, нові власники, вочевидь, особливо не переймалися станом будівлі – будинок і надалі стояв обгорілим і напівзруйнований просто навпроти будинку прокуратури, яка за останні чотири роки з невідомих причин не порушила жодного кримінального провадження щодо недбалих власників пам’ятки.

Висотки Табачника

Показовою стала історія будинку за адресою вул. Грушевського 4б, що за таких же нез’ясованих правоохоронними органами обставин спалахнув місяцем раніше — 16 січня 2019 року. Ще у далекому 2003 році Київська міська рада передала цю та ще кілька прилеглих споруд за інвестиційним проектом ТОВ «Грааль», яку пов’язують з колишнім міністром освіти Дмитром Табачником. Метою інвест-проекту тоді було спорудження багатоповерхового офісного центру з підземними галереями на кшталт поруч розташованого «Глобусу».

Частину забудови тоді знищили одразу, зокрема, будинок держустанов за адресою Хрещатик, 5. А от флігель за адресою вул. Грушевського 4б, що знаходився в дворі будинку, вдалося зберегти. Ненадовго… Кілька разів на його захист ставала громадськість, а у 2013 році тут було відкрито стіну пам’яті Віктора Цоя. Однак, майже шість років по тому історичній споруді довелося повторити долю багатьох інших об’єктів культурної спадщини столиці – бути спаленою і чекати своєї подальшої участі в цілковитих руїнах.

Вогняне мереживо

Майже день у день з будівлею на Січових стрільців, 91 у 2015 році спалахнула й пам’ятка на вулиці Б. Хмельницького, 10. Серед киян ця будівля свого  часу отримала миловидну назву «Мереживний будинок». Вся справа в декоративному оформленні споруди: якщо пильно придивитися, то на будівлі можна розгледіти колони, стели і кам’яні веселки. Побудували пам’ятку ще на початку ХХ століття як прибутковий будинок, тому в ньому часто зупинялися іноземні купці.

 

Особливою родзинкою був перший поверх, де розміщувалися дорогі магазини і канцелярії підприємств, будинок належав відомому місцевому підприємцю і меценату – Фрідріху Міхельсону. В радянський період тут жили видатні діячі культури і мистецтва, а у 2010 році будинок був повністю відселеним. Після пожежі 2015 року – стоїть пусткою, нині лише перший поверх зайнятий магазинами і кафе, у дворі будинку ще можна знайти розбиту і обвуглену вікову цеглу.

Сусід по нещастю

Не краща доля спіткала і будинок, що знаходиться поруч із «Мереживним будинком», за адресою Б. Хмельницького 12-14. Це старовинний маєток купчихи Вольфсон, побудований ще у 1884 році за проектом архітектора Володимира Ніколаєва. Ще у 2004 році компанія «Геоінвест», яку пов’язують з Іриною Бойко, дружиною міністра навколишнього середовища в уряді Азарова Віктора Бойка, відселила звідси мешканців і за умовами інвестиційного договору мала здійснити реконструкцію будинку.

Однак, жодні роботи так і не були розпочаті. Після Революції Гідності тут деякий час розміщувалися сім’ї переселенців зі Сходу України, однак невдовзі людей примусово виселили, а всі входи до будівлі були блоковані. У 2016 році були розпочаті роботи з демонтажу внутрішніх перекриттів будівлі, що призвело тоді до загибелі двох людей, а уже в січні 2018 року будівля все тим же дивним чином запалала.

 

Нині те, що лишилося від пам’ятки знаходиться на балансі об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Богдана Хмельницького, 12-14», до якого, зокрема, входить й Ірина Бойко.

Експертний висновок по «Будинку з ромашками»

У тому ж лютому 2015 року зайнялося пожежею горище ще одного історичного будинку. На цей раз надзвичайна ситуація сталася на вулиці Златоустівській, 35, де на той час знаходився так званий «Будинок з ромашками». Унікальний квітковий декор будинку, побудованого ще у 1910 році, не мав аналогів у роботах жодного із тогочасних столичних зодчих, що надавало йому особливу цінність. Однак іншої думки були пам’яткоохоронні інституції.

Після пожежі, що пошкодила тоді лише дах будинку, нинішній директор Українського державного інституту культурної спадщини Міністерства культури України Ольга Пламегицька видала скандальний висновок про втрату будинком «архітектурних об’ємів», що, на її думку, автоматично тягне за собою втрату і будь-якої «культурно-естетичної» цінності об’єкту. Саме висновок Пламеницької, «конвеїр» з видачі яких уже став підставою для внутрішнього службового розслідування в Мінкульті (читайте також: Як Український державний інститут культурної спадщини сприяв розбору по цеглинам сторічної пам’ятки — казарм Тираспольського полку та знищенню Будинку з ромашками), фактично розв’язав руки забудовнику – компанії «Укрбуд», яку в народі пов’язують з Максимом Микитасем – колишнім радником мера Кличка. 6 жовтня 2016 року, без зайвих церемоній, буквально за годину пам’ятку було зрівняно з землею.

Палав Грушевський

1 березня 2015 року спалахнув будинок за адресою Січових стрільців, 75, бічну сторону якого прикрашає мурал з портретом очільника першої української держави.

Цікавим є те, що міська влада наче щось знала і за кілька тижнів до ЧП повністю відселила будинок. Нині будівля стоїть пусткою, подвір’я будинку огороджено стрічкою.

Москва в огні

Вранці 20 лютого 2017 року зайнялася будівля за адресою Братська, 7, що на історичному Подолі. Двоповерховий житловий будинок був побудований ще на початку ХІХ століття.

Свого часу тут розміщувався готель «Московський» і жила видатна українська письменниця Марко Вовчок, що засвідчує меморіальна табличка на стіні будинку. З того часу будинок стоїть у напівзакинутому стані.

Одного разу замало

З тижневою перервою горіло творіння архітектора Миколи Горденіна, що на вулиці Мала Житомирська, 20а. Перший підпал стався 24 березня 2017 року, однак був вчасно локалізований.

4 квітня історія повторилася, при чому осередок займання виявився тим же, це був дах будинку. Подейкують, що підпал був умисним, а його мета – добудова горішніх поверхів з метою розширення корисної площі приміщень. Наразі дах будинку пустує, а винних у підпалі осіб так і не було встановлено.

Центральний гастроном

Трохи більше галасу наробила пожежа від 20 липня 2017 року відомого усім киянам центрального гастроному, що на розі Б. Хмельницького та Хрещатику.

 

Очевидці тоді стверджували, що чули гучний вибух в середині будівлі. Їх думку згодом підтвердили і експерти, визначивши причину пожежі — необережне поводження з газовим обладнанням. Щоправда і досі ніхто з повноважних осіб відповідних органів не зміг дати пояснення щодо того, що робило газове обладнання у давно відселеній будівлі, адже джерело пожежі, втім, як і завжди, виявилося на даху обгорілої будівлі. Після ліквідації пожежі і розбору завалів столична влада зобов’язала власника будівлі ТОВ АБ «Інвестиції і розвиток» відновити пам’ятку на підставі діючого охоронного договору. Але будівля й надалі стоїть в руїнах.

І знову Поділ

10 грудня 2017 року спалахнула давно закинута будівля прибуткового будинку Ганни Вертипорох, що була збудована на перетині вулиць Щекавицької та Межигірської ще наприкінці позаминулого століття.

 

Будинок руйнувався цілеспрямовано і в кілька етапів. Перша пожежа тут виникла ще у липні 2007 року, коли повністю вигорів дах і третій – горішній поверх будівлі. Нещастя повторилося вдруге уже в лютому 2014 року, коли впали бічні стіни будинку. Остаточно ж добила будівлю означена пожежа наприкінці 2017 року.

Така «інтенсивна» бездіяльність щодо збереження власного майна тоді навіть викликала інтерес у правоохоронних органів. На власника будівлі в особі керівництва ТОВ «Поділ-Бізнес» було відкрито кримінальне провадження за ст. 367 Кримінального кодексу України – службова недбалість. Однак реального покарання до сьогодні так ніхто із фігурантів справи так і не поніс.

Більше того, аналогічна «схема» була реалізована на вул. Волоській, 5/14, де ТОВ «Поділ-Бізнес» теж є власником історичної садиби. Сам же будинок був споруджений у 1874–1875 рр. на замовлення місцевого купця Шишкіна. Садиба теж довгий час стояла в бездоглядному стані, аж поки у грудні 2017 року таємниче спалахнуло її горище.

Пожежа під стінами Лаври

1 листопада 2018 року столичний інформаційний простір сколихнула новина про пожежу на вулиці Лаврській. Ряд ресурсів навіть помилково зазначали про те, що палає сама Києво-Печерська Лавра. Однак, насправді горіла будівля старих казарм авіаполку, що розташовуються поруч на лінії забудови вулиці Цитадельної.

Сама будівля датується кінцем ХІХ століття і більшість часу виконувала своє пряме призначення, а з 2010-х років — на реконструкції. Згідно з паспортом об’єкта, споруда є пам’яткою архітектури місцевого значення, а реставрація та реабілітація будівлі проводиться «з пристосуванням під сучасні потреби». Втім, за словами місцевих, будинок уже кілька років стоїть «каркасом» — всі внутрішні перекриття уже розібрано, а пожежу місцеві мешканці називають засобом пришвидшення освоєння земельної ділянки, на заваді якого стоїть лише чотири «голі» стіни, які, однак, вже кілька років підряд ніяк не зруйнуються.

Водночас києвознавець Олександр Михайлик зазначає, що з подібною проблемою інтенсифікації забудови столиця зустрічається вже не вперше. «Історія, кажуть, циклічна і ту ситуацію, яку ми бачимо зараз із забудовою центральної частини міста, її можна порівняти із тою ситуацією, яка була на межі ХІХ і ХХ століть. В тодішніх часописах писали про те, що старий патріархальний Київ зникає – на місці одно-двоповерхових будиночків з’являються п’яти-шестиповерхові монстри, ущільнюється забудова. Тоді у власників за безцінь викуповувалися маленькі хатки і на їх місці споруджувалися нові багатоповерхові, на той час, будинки», — ділиться своїми враженнями Олександр.

Таку тенденцію дослідник пов’язує з тим, що земельних ділянок, вільних від забудови, у середмісті столиці на сьогодні вже майже не лишилося. На його думку, пожежі – це лиш один із способів інвесторів розчистити потрібну ділянку для подальшого будівництва.

Дмитро Перов

1 Комментарий

  1. Ирина:

    Додам ще одну адресу. Святошино, вул. Львівська, 3. Заміський будинок інженера Бахарева, памя тка архітектури кінці ХІХ-початку ХХ століття у стилі модерн. До 2011 року перебував на балансі ТМО «Фтизіатрія» та слугував одним з корпусів протитуберкульозного диспансера ( з лікарнею для хворих з відкритою формою сухот). Пізніше, після руйнації та пожеж інших будівель, територію було виставлено на торги під забудову. Щоб не «панькатися» із пам яткою архітектури, її спочатку віддали на поталу безхатченкам, а восени 2018 було зроблено підпал після навіідування на територію якогось важливого «тіла», що воно наказало своїм супроводжуючим «спалити»! Цн=е чули ті самі безхатченки. Що й було зроблено!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *