Німці допомагають нам ввести ефективні технології по захисту довкілля. Бізнес не хоче за це платити

На кожного жителя України в 2015 році припадало 105,5 кг викидів забруднюючих речовин від загального обсягу. В цьому обсязі викиди від особистого автотранспорту склали (64,7%) – (в цілому це 1075,9 тисячі тон). Викиди від виробничої техніки складали 144,7 тисячі тон (8,7%), залізничного транспорту – 29,7 тисячі тон (1,8%), авіаційного – 8,5 тисячі тон  (0,5%), водного – 5,8 тисячі тон (0,3%). Це – дані щорічної Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні за 2015 рік. Більш свіжі дані ще не оприлюднені, оскільки через тривалість процедури збору та обробки інформації доповіді друкуються з дворічним запізненням.

Багато це чи мало? За даними Всесвітньої організації з охорони здоров’я за 2016 рік (ВООЗ), щорічно тільки через шкоду від наддрібних часточок викидів помирає 74 українця з кожних ста тисяч. Ще один рейтинг країн за рівнем забрудненості повітря за 2016 рік оприлюднила британська організація “The Eco Experts”, зібравши дані ВООЗ і Міжнародного енергетичного агентства.  Серед націй з найбільшою кількістю смертей від забрудненого повітря – Туркменістан (108 чоловік на 100 тисяч), Таджикистан (89), Узбекистан (85), Єгипет (77), Китай (70). Україна у цьому списку зазначається як країна зі смертністю 91-105 осіб на 100 тисяч населення  і не входить до десятки найбільш токсичних країн за якістю повітря (дослідження порталу СтопФейк). 

Чесно кажучи, тішитися з цього показника немає сенсу, бо ми далеко не лідери по чистоті повітря. Але є хороша новина. Днями стартував проект «Найкращі доступні технології та методи управління (НДТМ) для України». Це спільний проект Міністерства екології та природних ресурсів України (Мінприроди) та Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, який виконується за підтримки Федерального Міністерства довкілля, охорони природи та безпеки ядерних реакторів Німеччини. НДТМ – це найбільш ефективні з точки зору захисту довкілля технології, розроблені з урахуванням особливостей промислових секторів та економічної доцільності їх впровадження. Очікуваним результатом впровадження промисловим об’єктом НДТМ є досягнення амбітних низьких обсягів забруднення: викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скидів зворотних вод у водні об’єкти та стічних вод підприємств у системи каналізації, забруднення ґрунтів або підземних вод як наслідок операцій поводження з відходами тощо.

Загальний бюджет проекту – 10 млн євро. Ці гроші підуть на допомогу в розробці законодавчої бази, зміцнення інституційної спроможності Мінприроди, переклад українською частини НДТМ, пілотні проекти та їх впровадження, розробку механізмів для інвестицій на заходи з модернізації підприємств, розробку профільного закону.

На прес-конференції з нагоди запуску проекту заступник Міністра екології та природних ресурсів України з питань євроінтеграції Микола Кузьо розповів, що найкращі доступні технології – це описи технологічних стандартів, які показують, до чого треба (і можна – бо це саме доступні технології) прагнути зараз промисловим підприємствам. Це дає можливість ставити чіткі цілі, грамотно регулювати процес зменшення шкідливого впливу промисловості.

«Маємо адаптувати ці документи в Україні, – сказав пан Кузьо. – Ризики проекту – у можливості, спроможності нашої промисловості впровадити ці стандарти. Але додатковим стимулом для них є зростання конкурентоспроможності у разі успіху. Також до цього їх має підштовхнути відповідне ставлення до своїх партнерів за кордоном. Усього є 34 НДТМ, в різних секторах – ми їх перекладаємо. Передбачені тренінги та навчальні поїздки фахівців Мінприроди, інших органів виконавчої влади та підприємств. Створення електронної інформаційної системи дозволить вести облік фактичних обсягів промислового забруднення, а також забезпечить доступ громадськості до інформації про викиди».

Важливою частиною проекту має стати розробка і впровадження інтегрованого дозволу, тобто документу, який буде показувати кумулятивний ефект впливу підприємства на довкілля і здоров’я людей. У нього будуть включені усі види викидів, шумове забруднення та інші впливи. У законопроекті, який розробляється, буде передбачена участь громадськості у розробці та видачі такого дозволу.

Також заступник міністра повідомив, що вивчається доцільність використання чеського досвіду прямих дотацій та податкових послаблень підприємствам, які пудить на поліпшення ситуації з викидами. Але для початку потрібно розуміти, на що саме і скільки саме давати. Для цього треба включити певні екологічні вимоги до підприємств у законодавство, прописати стандарти. Тоді – для досягнення вже зрозумілих стандартів – буде підтримка і від Європейського Союзу, і можна подумати про таку від держави.

За словами парламентського статс-секретаря Федерального Міністерства довкілля Німеччини Ріти Шварцелюр-Зуттер, проект «НДТМ для України» є також важливим елементом для досягнення цілей Паризької угоди (угода щодо запобігання катастрофічним змінам клімату) та довгострокових цілей скорочення викидів парникових газів – головних винуватців глобального потепління на Землі.  Найкращі доступні технології та методи управління є одним із ключових елементів реформи дозвільної системи у сфері промислового забруднення, адже завдяки ним кожна галузь отримає індивідуальні секторальні документи щодо найбільш ефективних, з точки зору захисту довкілля, технологій.

НДТМ розробляються за участі науковців, промисловців та громадськості країн членів ЄС з урахуванням особливостей промислових секторів, впливу на навколишнє природне середовище та економічної доцільності їх впровадження. Висновки НДТМ затверджуються Європейською комісією та є обов’язковими до виконання в країнах ЄС.

Проект «НДТМ для України» торкнеться усіх виробничих підприємств, та усіх галузей української економіки, що чинять значний вплив на довкілля. На запитання «Активних Громадян» щодо успішності вже наданої Німеччиною підтримки за іншими проектами, пані Шварцелюр-Зуттер повідомила, що проекти з енергоефективності, у т.ч. будівель – ідуть успішно, і буде підписано скоро ще одну угоду з Україною у цьому напрямку: «Ми підтримуємо приклади, де це вже впроваджено. Дивимося на те, що вже досягнуто. Треба пояснити власникам квартир, чому це важливо – тоді можливий прогрес. Щодо проектів з охорони живої природи. Вони дуже важливі – біорізноманіття зменшується. Ми тому співпрацюємо з вашими колегами у Карпатах – щоб можна було і берегти природу, і вести лісівництво. Охорона букових пралісів і національних природних парків – це і депонування вуглецю і збереження лісів».

Нагадаємо, що восени 2018 Мінприроди було розроблено, а весною 2019 схвалено Урядом Концепцію  реалізації державної політики у сфері промислового забруднення. Концепція розроблена на виконання положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (зокрема, в частині виконання вимог Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди). Наразі на сайті Мінприроди проходить громадське обговорення проекту Плану заходів з впровадження Концепції реалізації державної політики у сфері промислового забруднення. У цей же день відбулася велика дискусія щодо проекту і взагалі «що робити бізнесу і з бізнесом аби зменшити забруднення».

На прохання «Активних Громадян» позицію бізнесу щодо впровадження директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди та НДТМ висловив, зокрема, Владислав Антипов з ТОВ «Центр екології та розвитку нових технологій» (консалтингова фірма, яка консультує бізнес у впровадженні екологічних стандартів, законів тощо). «По-перше, потрібні зрозумілі прозорі правила гри, які не будуть змінюватися. НДТМ в даному випадку такі правила створюють і це добре. По-друге, для проведення екологічної модернізації потрібен час, тому імплементацію Директиви 2010/75 / ЄС потрібно проводити плавно, а не шоково. Це не питання перебудови процесів, а питання реального проектування і будівництва інженерних об’єктів – це роки. По-третє, екологічна модернізація потребує фінансування. Держава повинна заздалегідь подумати над джерелами даного фінансування. Якщо покласти весь фінансовий тягар на бізнес, то це може зробити українську продукцію повністю неконкурентною. Ми і так рухаємося в тренді деіндустріалізації (в поганому сенсі). Хочемо підсилити цей тренд?», – виклав свою позицію Антипов.

Екологи виступають «за». Олена Міскун з громадської організації «Екодія» взагалі ввжає, що треба взяття під жорсткий контроль ситуацію з викидами. Вона нагадала про відповідальність бізнесу, баланс екології і економіки. «Екодія» у 2018 році провела тур найбільш забрудненими містами України, в ході якого активісти та експерти узяли проби піску, донних відкладів, яєць птиці вільного вигулу. Дослідження показали, що у донних відкладах та піску – підвищені концентрації важких металів. Її виявили навіть у піску, який був завезений на дитячі майданчики. Яйця – теж забруджені. Це показує стан довкілля у промисловій частині України.

«Мої родичі працюють на металургійному комбінаті «Арселор-Міттал» у Кривому Розі, і я знаю що це таке. Коли, купуючи яйця, думаєш чи вони безпечні – що на першому плані? Робота чи безпека? Маріуполь, Кам’янське, Кривий Ріг – неба не видно за хмарами різнокольорового диму!!! Чи можна жити у таких містах і купувати ліки усі необхідні на ці зарплати і пенсії?! А чи можна там жити взагалі? Коли людина іде до лікаря через високий тиск, чи загрозу інфаркту, чи атеросклерозу – хто платить за це? Це усе лягає на плечі людей і держави. Вони хворіють через те, що є забруднення. Коли підприємство, його власники говорять, що нам на модернізацію треба гроші і ви нам маєте дати з держбюджету – це ненормально. Підприємство завинило людям кошти на лікування, а тут ще й грошей дай на нове обладнання», – каже Олена Міскун.

Ірина Черниш із ГО Save Dnipro теж посилається на власний досвід: «Я мешкаю у 300 метрах від зони, де зареєстровано перевищення арсену у кілька разів. Я – мама. До директиви ставлюсь позитивно: громада хоче чистого і безпечного довкілля, як передбачає Конституція. Але доступ до інформації і можливість брати участь в управлінні екобезпекою – не реалізована. Кожен раз треба зробити безліч запитів – про воду, повітря тощо. Відсутні механізми, які дозволяють громадськості відстежувати процеси, які відбуваються на підприємствах. Тому розробка стандартів важлива. Зараз ми не впливаємо на видачу дозволу на викиди у повітря. Підприємство розміщує десь у районній газеті оголошення про свою небезпечну діяльність, яке неможливо відстежити. Минає 30 днів – і все, якщо громадськість не помітила це оголошення, не відреагувала на нього – на 7 років дозвіл підприємству затверджено. Громадськість абсолютно не захищена, не має доступу до контролю за тим, що відбувається на підприємстві».

Щодо повернення екоподатку самим же підприємствам-забруднювачам, який лобіюється промисловими групами, то пані Ірина вважає, що процедури такого повернення є незрозумілими, а саму ідею абсолютно нечесною і необ’єктивною. Те що сьогодні цей податок використовується часто недоцільно, це не привід повертати його забруднювачам.

Така позиція більшості громадських організацій. А всі мусять зрозуміти, якщо нічого не робити, вже буде питання не просто про наше довголіття, мова вже йде про виживання наших нащадків. Нещодавно всесвітньо відомий антрополог Томас Рейтер (старший віце-президент Міжнародного союзу антропологічних і етнологічних наук, член виконавчої ради Міжнародної ради з соціальних наук), який побував у Києві, сказав: «У нас є десь десять років, щоб зупинити використання вугілля, нафти, газу. Викиди та парникові гази при їх спалюванні над швидко міняють склад атмосфери, нагрівають її. Тануть льодовикові шапки, які відбивають наразі сонячне світло. Це ще погіршує ситуацію. Ті, хто розуміє ситуацію, горять всередині, але суспільство їх не чує, — заявив Томас. — Може здатися, що Україну це не стосується – у вас помірний клімат, достатньо їжі – ви навіть її експортуєте. Але це не так. Всесвітня організація продовольства ФАО очікує сотні мільйонів біженців через зміну клімату».

Олег Листопад

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *