18 лютого до МВС України прийшли біля 500 представників націоналістичних рухів на акцію «Бандера, вставай!» (Відео)
19.02.2019
Секретаріат омбудсмена відмовився захищати права бранки концтабору, яка не може три роки знайти голову свого ОСББ
21.02.2019

Націоналісти вийшли під МВC з вимогою дотримання поліцією законів. Що поліція порушила 9 лютого?

Порушення 9 лютого при силовому затримані з побиттям представників націоналістичних рухів самими правоохоронцями Закону України «Про національну поліцію» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19) вже 18 лютого вивело під стіни МВС України біля 500 людей. Це були переважно представники Правого сектору, Національного центру правозахисту, Автомайдану, НВО Правозахисна ініціатива, Руху визволення і С14, а також активісти декілька громадських об’єднань, які побачили у подіях 9 лютого цього року такі ж зловживання, що були за часів голови МВС Віталія Захарченко.

Фото з ресурсу «Національний центр правозахисту»

Спочатку перед з’їздом партії «Батьківщина», а потім у Подільському РУВС м.Києва, де представники поліції в тому числі в штатському одязі вклали на землю учасників пікету «Хто вбив Катю Гандзюк», а потім побили з криками «Ложись, Бандера!», були порушені такі норми Закону України «Про національну поліцію»:

  • Статтю 7 «Дотримання прав і свобод людини», зокрема п.2 «Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції».
  • Статтю 7 «Дотримання прав і свобод людини», зокрема п.4 «Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання».
  • Статтю 7 «Дотримання прав і свобод людини», зокрема п.5. «У діяльності поліції забороняються будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками».
  • Статтю 10 «Політична нейтральність», зокрема п.1. «Поліція забезпечує захист прав та свобод людини незалежно від політичних переконань та партійної належності».
  • Статтю 18 «Основні обов’язки поліцейського», зокрема п.3 «Поважати і не порушувати прав і свобод людини».
  • Статтю «Однострій поліцейських», зокрема п.3 «Поліцейському заборонено знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак, а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню її за допомогою технічних засобів».
  • Статтю 29. «Поліцейські заходи», зокрема п.3 та 4 «Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам» та «Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди».
  • Статтю 31. «Превентивні поліцейські заходи», зокрема пункт 2. «Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов’язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.»
  • Стаття 37. «Обмеження пересування особи чи транспортного засобу або фактичного володіння річчю». «Поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України».
  • Стаття 43. «Порядок застосування поліцейських заходів примусу», зокрема п.1. «Поліцейський зобов’язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров’я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим» та п.2 « Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей — через гучномовні установки, підсилювачі звуку».
  • Стаття 44. «Застосування фізичної сили», зокрема п.» Поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом».

Оскільки протягом тижня на запити громадських діячів та депутатів Верховної Ради не було надано відповіді, що відбулося 9 лютого, ввечері  18-го числа площу перед столичним «Будинком офіцерів» заполонило декілька сотень мітінгарів. Ця акція мала назву «Бандера вставай» і була покликана продемонструвати незгоду громадян з поточною політикою Міністерства внутрішніх справ України (далі – МВС) і його очільника – Арсена Авакова. Захід приурочили до чергової річниці Протистояння на Майдані у 2014 році.

Від уже згаданого «Будинку офіцерів» протестувальники кількома колонами рушили до Міністерства внутрішніх справ.

Хода супроводжувалася різними вигуками: від доволі нейтральних «реформа-люстрація-переатестація» до менш лояльних «Авакова, собаку, повісим на гиляку!». Уже майже поруч з «міністерським» ґанком в хід пішла піротехніка, а прилеглі вулиці заполонив різнобарвний туман.

На розі вулиць Пилипа Орлика та Виноградного провулку колону зустріли спецпризначенці. Цього разу служителі правопорядку були без масок і з понумерованими касками – судячи з усього, керівництво МВС зробило правильні висновки з минулотижневої акції і таки змусило своїх підлеглих виконувати вимоги закону. Поліцейські здійснювали вибірковий обшук осіб, що в цілому не перешкоджало руху колони і вже за кілька хвилин активісти вишикувалися навпроти будівлі силового відомства.

 Очільник ходи і лідер націоналістичної організації С14 Євген Карась зазначив, що на сьогодні в лавах МВС залишається близько 30 відсотків колишніх «беркутівців». В той же час, з його слів, їх нові колеги успішно переймають досвід своїх попередників – побиття і грабежі активістів криються чорними масками і шоломами без жодних розпізнавальних знаків.

В ході проведення акції активісти перетворили будівлю МВС на імпровізований кіноекран, на ньому були показані звірства розформованого ще наприкінці лютого 2014 року спецпідрозділу міліції «Беркут». У ролику, підготованому С14, зокрема, згадувалося про командира столичних спецпризначенців Руслана Цикалюка, який брав активну участі в розгоні студентського майдану 30 листопада 2013 року, однак зміг уникнути будь-якої відповідальності.

Саме такі факти безкарності та свавілля, що за останні 5 років замість повного зникнення лише більше вкорінилися в правоохоронній системі України, спонукали активістів до висунення конкретних вимог до влади. Основними з них є:

  — Зробити посаду голови Національної поліції незалежною від політики МВС.

— Посилити відповідальність співробітників правоохоронних органів та їхніх керівників за приховування або відсутність розпізнавальних знаків (жетону, шеврону, номеру шолома тощо). Зробити такі знаки більш доступними для розпізнавання, зокрема, в темряві.

— Провести переатестацію співробітників поліції особливого призначення за участі психолога та з використанням поліграфа.

— Притягнути до відповідальності усіх співробітників Національної поліції України, які порушували свободу мирних зібрань, перевищували свої повноваження, вчиняли злочини щодо протестувальників з 2014 року і до сьогодні.

Щодо останньої вимоги пікетувальників в розрізі нападів і залякувань громадських активістів, кількість яких по всій Україні неухильно зростає, «Активні громадяни» вирішили поцікавитися у лідера протесту особисто.  «Не варто боятися. Боятися вже пізно. Бо, якщо боятися – буде гірше. Потрібно гуртуватися, потрібно шукати широку коаліцію сил, — відповів нам лідер С14 Євген Карась. — Так, як було зі справою Катерини Гандзюк, ми об’єдналися і вдалося досягти зрушень. Спротив завжди буде там, де відбувається щось хороше. Якщо людей залякують і переслідують – значить вони роблять щось хороше, вони на правильному шляху»

Одну із вимог протесту також презентував правозахисник Богдан Чумак. Богдан є одним з ініціаторів запровадження в Україні т.зв. «скандинавської моделі» роботи поліції, що передбачає мінімальний контакт правоохоронців з громадськістю. Безпека на вулицях і під час проведення масових заходів, за таких умов, забезпечується за допомогою широкої системи відеоспостереження та мобільних патрулів, які втручаються в ситуацію, лише за крайньої необхідності. На думку правозахисника, впровадження саме цієї моделі взаємодії поліції з громадськістю допоможе мінімізувати існуючі ризики порушення прав активістів та простих громадян з боку правохоронців під час виконання останніми своєї прямої функції – охорони громадського правопорядку.

 «Я можу порадити громадянам лише одне, коли ми бачимо, що система не працює, то єдиний варіант активістам зараз – це об’єднуватися і самим організовувати свою систему колективного захисту. Активісти мають розуміти, що якщо на них зараз нападуть – ніхто ці справи розслідувати не буде, ніхто не буде шукати замовників, така практика. Тому сподіватися активістам на поліцію не варто, треба сподіватися лиш на себе», — сказав Богдан Чумак. – На сьогодні можна домогтися справедливості, якщо людина доведе свою справу до Європейського суду з прав людини і тільки якщо вона доведе, що під час розслідування були порушені її права. А це, самі розумієте, 3-4 роки. Сподіватись на поліцію марно – 2017-18 рр. більше 50 нападів – жодного замовника.

Насамкінець, ми вирішили поцікавитися думкою і самих учасників ходи щодо тих вимог, що пролунали під стінами МВС та більше дізнатися про їх історію.

«Я прийшов підтримати наших побратимів проти яких застосували силу. Це було з перевищенням повноважень, так не можна, це не робить честі правоохоронцям.  Я сам служив в АТО, добровольцем пішов у 14-ому, добровольчий батальйон «Київ-2», але ніхто з наших ніколи собі такого не дозволяв. Систему потрібно реформувати», — поділився своїми думками з «Активними Громадянами» учасник бойових дій на Сході України, майданівець Арсен Карапетян.

За результатами акції до активістів ніхто з представників силового відомства не вийшов, лідер акції Євген Карась передав вимоги протестувальників до Міністерства і пообіцяв, що у разі їх невиконання народ перейде до більш рішучих заходів «взаємодії» з правоохоронцями і тоді: «вже не вони нас будуть розстрілювати, як у тирі…», — підсумував Карась. 

 

Дмитро Перов, Ірина Ковальчук, Михайло Шевирьов

 

 

1 Комментарий

  1. […] Прикро це констатувати, однак гіркий досвід силового затримання активістів під стінами Подільського райвідділу столиці, що зрештою закінчився акцією «Бандера вставай!», так і не було враховано керівництвом столичних правоохоронців. Не всі шоломи спецпризначенців містили особові номери, а окремі бійці взагалі були в масках. (читайте також: Націоналісти вийшли під МВC з вимогою дотримання поліц…) […]

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *