Громада «завернула» ДПТ за яким планують знищити річку Либідь

«Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна» – пише у одному зі своїх поетичних творів одна з найвидатніших вітчизняних майстрів ліричного слова Ліна Костенко.  Пишучи ці рядки наприкінці 1980-х років минулого століття поетеса зауважила: «Через віки, а то й через роки, ріка вже стане спогадом ріки». Що ж, роки минули і ось майже через три десятки років від написання цих рядків столична влада таки звернула увагу на річку, що її майже знищила суцільна забудова міського простору  –  Рішенням Київради N 838/1842 від 10 лютого 2017 року  було створено “Парк Почайна”, а одна зі станцій столичного метрополітену отримала назву «Почайна».

Доля малої річки

А ось у іншої, не менш легендарної столичної водної артерії справи нині куди гірші. Річка Либідь, відповідно до нового Детального плану території (ДПТ) в межах бульвару Дружби Народів, вулиць Велика Васильківська, Щорса, Володимиро-Либідська, Казимира Малевича та залізниці у Голосіївському районі м. Києва ризикує назавжди зникнути з лиця землі. Проектанти із компанії Terra project запланували поховати річку, яка була названа на честь сестри засновників величного міста, під шестисмугову автомагістраль, що через Дарницький залізнично-автомобільний міст колись сполучить Лівобережні спальні масиви столиці з її діловим центром.

16 серпня 2019 року ці та інші новаторські ідеї у сфері міського планування, що зі слів чиновників мають покращити життєві умови киян, були розглянуті в рамках громадського обговорення ДПТ. Що представили киянкам на обговорення розробники, читайте в нашому матеріалі «ДПТ в межах б.Дружби Народів-вул.Малевича: легалізація двох ЖК в історичному ареалі і жодної нової поліклініки та школи»

Головним амбасадором заходу виступив архітектор Андрій Лисенко, що став одним з головних розробників проекту. За його словами, транспортна розв’язка, що повністю поховає під собою відтинок легендарної річки Либідь довжиною у 5,2 км – від вул. Байкова до булв. Дружби Народів, не більше ніж вимога часу: «Есть Генплан новый – им предусмотрено, что через всю реку пройдет магистраль к центру города – городу нужно развиваться». Водночас, своєї вини у перспективі знищення легендарної київської річки сам Андрій Вікторович не вбачає: «Запрятать речку в бетон – не наша идея, мы только исполнители». Нагадаємо, що діючий Генплан міста Києва-2020, затверджений рішенням Київської міської ради від 28.03. 2002 р., не передбачає змін меж і контурів, каналізування річки Либідь, його дія спливає 01 січня 2020 року.

Такі сміливі ідеї проектантів щодо долі одного із символів міста над Дніпром відразу викликали наплив критики з боку присутньої громадськості. Екоактивіст і жителька Голосіївського району Світлана Короленок закликала проектантів схаменутися: «То, что Вы хотите сделать с Лыбедью – это издевательство над историей города! Еще мои родители помнят время, когда в том месте, где вы хотите сейчас строить дорогу, была гавань, куда заходили судоходные баржи с арбузами из Херсона. А сейчас Вы окончательно это все хотите уничтожить».

Однак, відповідь архітектора на хвилю протесту місцевих мешканців виявилася для останніх більш ніж неочікуваною. «Каналізування Либіді допоможе нам зменшити кількість викидів у неї… це оздоровить річку», – аргументували розробники ДПТ. Зі слів Лисенка, проект каналізування водної артерії передбачає, окрім того, перекладання елементів всіх існуючих мереж. Тобто, всі існуючі водовипуски у Либідь, що сьогодні несуть до річки як побудові, так і промислові скиди, будуть зруйновані, а їх користувачів змусять підключитися до централізованого колектора міської каналізації.

Однак, в такі воістину благородні ідеї проектантів складно повірити. Запропонований до розгляду ДПТ, з яким ми ознайомилися в залі, не передбачає спорудження жодних нових очисних споруд в межах проектованої території. Більше того, на сторінках багатотомника ДПТ ніде так і не визначено, за якою схемою буде відбуватися перепідключення користувачів до нових мереж. Це свідчить про те, що ніякого перепідключення може й не відбутися, адже більшість скидів у Либідь відбувається незаконно, через так звані «врізки» до системи дощової (зливової) каналізації.

Взагалі, сучасний світ сьогодні іде не в бік знищення природних об’єктів, а навпаки розвинені країни витрачають шалені кошти на їх відновлення. Ось вам приклад – мала річка в столиці Південної Кореї під назвою Чхонгечхон.

У 1968 році річка була повністю захована під землю і над нею звели надземну автомобільну трасу, дуже потрібну мегаполісу на той час на 12 млн мешканців.  За два роки тут з’явилася двох’ярусна автомагістраль. В колектор теж відбувалися викиди нечистот і про існування цієї річки майже усі забули.

Через 30-ть років південно-корейцям стала очевидна екологічна шкода від зведення у центрі міста швидкісної магістралі та ще знищення елементу місцевого природного середовища. У 2003 році мер міста Лі Мен Бак прийняв до реалізації проект повернення історичного вигляду струмка Чхонгечхон, який на початковому етапі був оцінений у 900 млн доларів. Але автомагістраль знесли, повністю переглянувши транспортну інфраструктуру в центральній частині Сеула, а Лі Мен Бак на фони такого проекту став президентом країни.

Намагалися відтворити природні береги, висадили нові дерева, кущі та очерет, запустили мальків та жаб. Усі зливостоки в напрямку цієї річки були обладнані фільтрами. Нарази за відтворенням екосистеми  Чхонгечхон спостерігають декілька неурядових організацій, які восени та навесні буквально поштучно перераховують усю наявну тут живність, а викладають результати на своїх сайтах.

Сам струмок став ландшафтним парком довжиною в 11 кілометрів з 22 мостами та викладеними з каміння переходами. Сьогодні це одне з найулюбленіших місць Сеула, куди водять туристів, щоб показати, як прогрес повертається до природи. Нажаль в столиці України іде зворотній процес – ми знищуємо природу так, що окрім бетону нічого не залишимо спадкоємцям…

Знищення заради новобудов у центрі

Проте, знищення легендарної річки – це далеко не єдине питання, що викликало протестні настрої громадськості, яка зібралася в Департаменті містобудування та архітектури за адресою вул. Хрещатик, 32. Автомагістраль, якою планують «прикрити» річку, споруджується тут не спроста. Паралельно траси її пролягання розташована вулиця Антоновича, де нині активно споруджується ЖК «A136. Highlight House». Назва комплексу цілком відповідає його майбутній адресі – Антоновича, 136, однак сьогодні будівельний майданчик дивним чином розкинувся на два порядкові номери вулиці – 136-138. Згідно ДПТ, тут заплановано будівництво 12-поверхового житлового будинку з офісними секціями та паркінгом. Водночас, на сайті забудовника, компанії DIM group, можна знайти інформацію про 33 поверхи і 2-рівний підземний паркінг!

На цю невідповідність вказав місцевий мешканець Олексій Тихонов: «Вы сейчас нам говорите о том, что тут будет 12-этажный дом, в то время как там уже СТРОЯТ 33 этаже. Вы понимаете это? Там уже бьют сваи на 33 этажа, а вы тут нам показываете картинки как там запланировано 12-ть. Вы не владеете информацией о том, что проектируете или это уже вас самих застройщики вводят в заблуждение?»

Розробник ДПТ Личенко безпосередньої відповіді на пряме питання побажав уникнути, звівши все до того, що проектування таких великих об’єктів, як окремі мікрорайони міста – це справа рук багатьох фахівців і за кожен окремий випадок неспівпадіння даних він безпосередньо відповісти не може.

До речі, цікавим є те, що сама компанія DIM group на сайті самого житлового комплексу «A136. Highlight House» подає візуалізацію майбутнього 33-поверхового хмарочоса із зеленою зоною довкола ВІДКРИТОГО русла річки Либідь. Таким чином і в цьому компоненті суперечачи розробникам офіційного містобудівного документа – ДПТ.

З розпливчастих показів відповідальної особи за розробку ДПТ – Лисенка, хоч і не можна зрозуміти, хто і навіщо майже втричі занижує поверховість, а від так і кількість жителів ще одного бетонного монстра в центрі столиці, з урахуванням яких потрібно внести зміни до ДПТ в розділі місць у закладах освіти та охорони здоров’я, парковок, екологічних наслідків, тощо, однак цілком стає зрозумілим для чого, а вірніше для кого будується нова автомагістраль на Либіді.

Цього разу ми можемо говорити про певний консенсус великих забудовників із міською владою щодо подальшої долі мікрорайону та його транспортної доступності. Цьому сприяло те, що відповідно до положень чинного законодавства і актів місцевих органів влади – розробкою ДПТ можуть займатися не лише профільні державні чи комунальні підприємства, установи або організації, а будь-які юридичні особи, що мають відповідний сертифікат. А якщо врахувати і те, що фінансування розробки ДПТ може відбуватися також приватними фізичним і юридичними особами, складається ідеальна картина держави загального благоденства. Однак, місце держави, як вищої суспільної надбудови, що контролю всі процеси і покликана вирішити повсякденні проблеми громадян силами органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, тут займають гроші і зв’язки як універсальні засоби вирішення поставлених завдань.

Компанія Terra projerct, що займалася розробкою ДПТ, належить Андрію Вавришу – власнику іншої відомої девелоперськоі компанії – Saga development, що має в зоні проектування і свій склобетонний витвір – хмарочос New Yorker. Таким чином, планування і будівництва, на сьогодні, в столиці фактично здійснюється одним і тими самими людьми, що потроху почали усвідомлювати фінансову цінність зручних умов проживання для майбутніх власників житла. Втім, шкода, що поки це усвідомлення стосується лише транспортної доступності об’єктів нерухомості. Щодо інфраструктури соціальної – ідей у новаторів будівництва, судячи з усього – катма.

«С Независимости, с 1991 года в районе не построено ни одного детского садика, ни одной школы, год назад снесли один из старых садиков на Красноармейской», – говорить Олексій Тихонов. Місцевого мешканця, як і більшість присутніх, непокоїло лише одне питання – «куди подітися людям?», адже проект розвитку території, яким є ДПТ, не передбачає будівництва в зоні проектування жодного нового дошкільного, шкільного чи закладу вищої освіти. Арифметика тут доволі проста – згідно офіційних даних Держстату станом на 01.01.1991 р. у місті Києві проживало 2,62 млн. осіб, станом на 01.01.2018 – 2,93 млн. осіб. Тобто число населення міста офіційно зросло лише на 310 тисяч осіб, неофіційно – ця цифра може сягати мільйона.

Однак дотримуючись ремарки пана Лисенка, що пролунала під час його виступу – «Считается так: один человек – одна квартира. А как считать?? Может быть у человека и есть квартира, но он вовсе в ней и не живет», будемо зважати лише на незначне зростання кількості киян в єдиному окремо взятому міжрайонні Києва – на папері його просто нема і не передбачено й на майбутнє!

Проблема столиці у нестачі закладів шкільної і дошкільної освіти висвітлена у ДПТ лише потенційною можливістю реконструкції вже існуючих закладів зі збільшенням їх наповнення дітьми.

У підсумку, з огляду на все означене вище, амбітні плани проектантів не змогли задовольнити вимог киян, яки прийшли послухати про зміни в районі бульвару Дружби Народів, вулиць Велика Васильківська, Щорса, Володимиро-Либідська, Казимира Малевича та залізниці у Голосіївському районі. Інше питання – як вплинути на прийняття рішення по ДПТ, який не задовольняє вимог громади, а радше просто суперечить її інтересам?

Цього разу порятунок був знайдений у підписанні Протоколу громадських зборів, складеного самими киянами і такого, що відповідатиме дійсній волі громади. Ініціатором його складення та одним із підписантів став громадський активіст і обраний представник інтересів голосіївців у Верховній Раді від партії «Слуга народу» Олександр Юрченко. За його словами, прийняття такого ДПТ буде нічим іншим, як проявом свавілля влади, адже положення цього документу суперечать не лише інтересам самих мешканців, а й здоровому глузду: «Послухавши доповідачів, громада зробила висновки, що цим детальним планом території збираються лише збільшити навантаження на інфраструктуру, знищити річку Либідь, знищити зелені насадження, які є в тому мікрорайоні і збільшити будівництво житла… Це просто свавілля, бо жодні права мешканців тут не враховуються».

Мешканці мікрорайону поставили свої підписи під власним текстом протоколу, написаним від руки безпосередньо під час розгляду положень ДПТ. У акті народного волевиявлення була визначена категорична незгода мешканців з положенням ДПТ в частині невідповідності його положень фактичним даним (висотність і кількість населення в ЖК «A136. Highlight House»), планів знищити легендарну річку Либідь та пам’ятку модернізму т. зв. «Тарілку» на ст. м. Либідська. За словами Юрченка, протокол громадського волевиявлення є самостійним документом, що маю юридичну силу і надалі буде переданий в Департамент містобудування та депутатам Київради. Якщо мешканцям Голосієво вдасться домогтися зміни положень ДПТ таким чином – це буде прецедентний випадок зміни ДПТ на підставі акту народного волевиявлення. «Активні Громадяни» будуть слідкувати за подальшим розвитком подій.

Дмитро Перов

Відео: Михайло Шевирьов

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *