В рамках медреформи мешканці Київського пансіонату ветеранів праці виявилися відірваними від медобслуговування
22.03.2019
Вирок Верховного суду: Мінюст України порушує закон «Про звернення громадян»
27.03.2019

Лапін: «Запровадження кримінальної відповідальності за фейки стосується насамперед інтересів держави»

За декілька тижнів до президентських виборів, які мають усі шанси стати найбільш скандальними в історії нашої країни, з’явився черговий законопроект, який журналісти трактують, як нове зазіхання на свободу слова. Законопроект № 10139 має назву: «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання розповсюдженню недостовірних відомостей у засобах масової інформації»  (далі – ЗМІ). Згідно сайту Верховної Ради України, ініціатором подання став народний депутат Ігор Лапін від «Народного фронту»


«Активні Громадяни» вирішили дослідити пильніше сам законопроект, та запитати його ініціатора, чи дійсно він вирішив позбавити українське суспільство конституційного права на свободу слова.

Проект Закону передбачає внесення змін до ст. 2 Закону України «Про інформаційні агентства». Зокрема, відповідно до запропонованих змін, надалі закон передбачатиме, що за наявності рішення суду про спростування недостовірної інформації Національна рада з питань телебачення і радіомовлення (державний регулятор у сфері телерадіомовлення України) призупиняє трансляцію телерадіоорганізацією будь-якої аудіовізуальної інформації до моменту виконання рішення суду.

Таким чином законодавець намагатиметься змусити інформаційні агентства надалі швидше виправляти допущені помилки і спростовувати недостовірну інформацію, аж до повної зупинки виходу в ефір наступних теле- або радіопрограм ресурсу.  Однак, припустимо собі ситуацію, за якої умовний ТОВ «Щасливий канал» веде пряму трансляцію акцій протесту, умовно проти використання одноразових поліетиленових пакетиків, що зібрала сотні тисяч обурених домогосподарок і вони розбили своє наметове містечко в центрі міста. Втім, власник заводу з виробництва таких пакетиків дуже впливова в країні людина і не бажає зайвого шуму. Цілком ймовірно, що вже невдовзі «Щасливий канал» потрапить під пильніший контроль з боку державного регулятора і в його продукті несподівано  знайдеться певна інформація, що була зібрана з власних джерел і не має 100% офіціального підтвердження і нехай ця інформація вже не стосуватиметься самих акцій протесту — каральний механізм буде запущено. Далі – суд, він не займе багато часу, адже поданим законопроектом передбачена спрощена (прискорена) система розгляду таких справ, і тоді все – телеканал припиняє своє мовлення і більше не виходить в ефір, подаючи потрібний сигнал всій журналістській спільноті, як робити не слід.

Але Ігор Лапін іншої думки, та вважає, що ніякої загрози ЗМІ немає і ця ініціатива направлена виключно на захист України від фейкових новин з Росії. «Перш за все, законопроект стосується безпосередньо громадян України, а не лише журналістів. Адже джерело неправдивої інформації може створити будь-хто, – розкрив «Активним Громадянам» суть законопроекту №10139 Лапін.  – Рішення наділити чинністю даний законопроект, має бути прийняте з огляду на національну безпека та оборону України. Необхідність запровадження кримінальної відповідальності стосується насамперед інтересів держави, оскільки розповсюдження недостовірної інформації у мас-медіа найчастіше відбувається саме в контексті інформаційної війни РФ проти України».

На думку народного обранця, проблема поширення недостовірної інформації, що може зачіпати честь і гідність окремих громадян, в Україні далеко не нова. Лапін зазначив в коментарі, що чинне законодавство в цій частині нині уже застаріло – хитрі умільці навчилися відкривати підставні інформаційні агентства на території сусідніх держав і начебто вже від їх імені працювати на теренах України, вкидаючи в її інформаційний простір будь-яку потрібну їм інформацію. При цьому таких «винахідників» зовсім не лякає настання відповідальності за свої дії – суд із зарубіжним інформаційним агентством може розтягнутися на роки і ні до чого врешті не призвести.

Ігор Олександрович також заперечив припущення про зв‘язок даного законопроекту з прийнятим напередодні аналогічним законом у Росії. Політик стверджує, що його законопроект націлений радше на наслідування Європейської демократії та законів США, які передбачають відповідальність за наклеп, однак аж ніяк не Росії. Україна декриміналізувала наклеп ще далекого 2001 року, що Ігор Олександрович вважає неприпустимим, з огляду на незахищеність честі і гідності громадян на сьогодні.

Штраф у 3 млн гривень

Іншим питанням законопроекту, що так збурило громадськість, стали непомірні штрафи за недотримання вимог закону. Пан Лапін вважає, що журналісти навіть не читаючи законопроект, невідомо звідки взяли штрафи на суму більше ніж 3 млн. гривень.  «ЗМІ розповсюджують неправдиву інформацію навіть стосовно самого законопроекту — на більшості інфо-ресурсів вказаний штраф у розмірі до трьох мільйонів, хоча такої «захмарної суми» там навіть близько немає! Навіть стосовно цього законопроекту публікують відверті фейки, – каже Лапін. – Насправді закон передбачатиме штраф у розмірі до 8,5 тисяч гривень за першою частиною статті (мова йде про  запропоновані зміни до Кримінального кодексу України, а саме ст. 151-1, поширення недостовірних відомостей у засобах масової інформації, мережі Інтернет. Окремі частини статті враховують обтяжуючі обставини – Авт.), від 8,5 тисяч до 17 тисяч – за другою, і до 51 тисячі гривень — за третьою».

Чи справді журналістська спільнота не читала законопроект  та не вміє рахувати? Що ж, знову звернемося до тексту законопроекту. Так, законопроект передбачає внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення», зокрема ст. 72 Санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення, яка (УВАГА!), як і раніше, передбачатиме накладення штрафу на телерадіоорганізації за заклики до насильницької зміни конституційного ладу, розв’язування війни або пропаганду дискримінації. Розмір штрафу і надалі складатиме 25% розміру ліцензійного збору. А тут і криється розгадка походження розтиражованих у ЗМІ захмарних штрафів, начебто, передбачених законопроектом Лапіна.

Для визначення суми такого збору звернемося до Постанови КМУ від 13 квітня 2011 року за №412 «Про затвердження Методики розрахунків розмірів ліцензійного збору за видачу або продовження строку дії ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуги, визначення розміру плати за переоформлення ліцензії та видачу дубліката ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуги», що визначає порядок обрахунку вартості ліцензії на мовлення. Так, розмір ліцензійного збору складається з добутку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (встановлюється щорічно – на 01.01.2019 рік — це 1921 грн.), вагового коефіцієнту, який враховує територію поширення мовлення (населення в межах Києва – 400; всієї території України – 3000), коефіцієнту потенціалу мережі (потужність обладнання передавача – 2001-2500 Вт — k=1,25; макс. значення > 10000 Вт – k=2,5) та частки обсягу середньодобового мовлення від суми годин однієї доби (24 години). Шляхом нескладних математичних обрахунків, враховуючи цілодобове мовлення провідних телеканалів, отримуємо:

1921 х 400 х 1,25 = 960 500 грн – орієнтовна вартість ліцензії для столиці

або

1921 х 3000 х 2,5 = 14 407 500 грн — орієнтовна вартість ліцензії по Україні.

Відповідно сума штрафу буде:

960 500 грн х 25% = 240 125 грн.

або

14 407 500 грн х 25% = 3 601 875 грн.

Ось і знайшовся «кіт у мішку» нового законопроекту, який передбачає штраф у більш ніж 3 млн гривень – аж 3 мільйони 601 тисячу 875 гривень.  Варто зазначити, що він не новий, розмір відповідного штрафу передбачений на сьогодні й без прийняття законопроекту №10139.

Те ж саме стосується і провайдерів програмних послуг, що відповідно до нині діючого закону несуть відповідальність за ретрансляцію програм, зміст яких не відповідає вимогам законодавства України.

Для провайдерів означене вище рівняння має більш спрощену форму. Вартість ліцензії для них встановлена у розмірі добутку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та вагового коефіцієнту, який враховує територію поширення мовлення:

1921 х 400 = 768 400 грн – орієнтовна вартість ліцензії для столиці

або

1921 х 3000 = 5 763 000 грн – орієнтовна вартість ліцензії по Україні.

Відповідно сума штрафу:

768 400 грн х 25% = 192 100 грн для Києва

та

5 763 000 грн х 25% = 1 440 750 грн для України.

Ось і виходить, що в країні далекій від еталону правової державі готується до прийняття Закон, за яким, в разі виникнення будь-яких сумнівів щодо достовірності поданої ЗМІ інформації, державний регулятор зможе залишити радіо, телеканали та інші інформаційні ресурси без можливості здійснювати власне повноцінне мовлення, або ж фінансово призвести до їх банкрутства, або взагалі клопотати про притягнення його журналістів до кримінальної відповідальності. В той же час, в умовах, коли в країні продовжують напади на журналістів, які все частіше закінчуються вбивством останніх, ніхто не задається питанням: а можливо потрібно прийняти більш вагомі заходи для захисту професійних прав та власне і самого життя працівників ЗМІ.

Валерія Криворучек
Дмитро Перов
Дмитро Качур

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *