Таємничий аркуш та строки давності: як забудовник намагався втримати шматок у Нацпарку
14.08.2019
Протасів Яр: виграли одну битву, але не виграли війну
17.08.2019

Кому дістанеться мисливська резиденція Януковича «Сухолучча»

Міністерство екології та природних ресурсів України подало до Кабінету міністрів проект створення національного природного парку (НПП) «Дніпровсько-Тетерівський». Усі документи готові й узгоджені, тож справа – за командою пана Володимира Гройсмана та підписом президента Володимира Зеленського.

Останні 50 років ці чарівні ліси, узбережжя та болота – місце «панських» полювань, територія для гульбищ і кривавих розваг. Спеціалістам цей трикутник у межиріччі Дніпра та Тетерева відомий як Державне підприємство «Дніпровсько-Тетерівське  лісомисливське господарство», пересічним громадянам – як «Сухолуччя», мисливська вотчина пріснопам’ятного диктатора Віктора Януковича.

Це не перше подання документів щодо створення цього НПП на розгляд Кабміну. За останні два роки вже було дві спроби отримати схвалення КМУ та передати естафетну паличку президенту (саме президент України має право та обов’язок своїми указами остаточно створювати заповідні об’єкти національного значення ). Але одного разу питання зняли з розгляду у останній момент, а іншого – вирішили відкласти «для додаткового узгодження». За інформацією наших джерел, обидва рази це було зроблено після дзвінків з Банкової.

І це не переший раз, коли мисливсько-браконьєрське лобі показує свою силу та впливовість. Як любителі постріляти чинять спротив перетворення мисливських вотчин на нацпарки читайте тут:  «Екоактивісти ідуть до Зеленського, вимагати відмови від мисливських резиденцій. Порошенко цього не зробив»,  «Янукович і Порошенко не зробили «Білоозерське» нацпарком, згідно указу Ющенко. Офіс Зеленського ігнорує звернення» та «На мисливські вишки в резиденціях президента гроші є, а на національні парки – немає».

Нині замість АПУ – Адміністрації президента України, маємо вже Офіс президента, і у кабінетах та коридорах будівлі на Банковій, 6 оселився новий президент та нова команда його слуг. Сподіваюсь, цього разу дзвінків не буде.  На це ж, мабуть, сподівається й міністр екології Остап Семерак. «Нарешті на карті природно-заповідних територій України з’явиться ще один національний природний парк, – написав поки ще міністр у своєму ФБ. — Довгоочікуваний «Дніпровсько-Тетерівський» НПП площею 30402,3 гектара, буде створено на території Вишгородського та Іванківського районів Київської області».

До речі, команда Порошенка-Гройсмана – не перші, хто блокував створення тут парку. На довгі роки ця унікальна територія соснових лісів, боліт, озер та заплав річок, стала улюбленим місцем елітного полювання для друзів Януковича. Ця територія тривалий час була закрита для місцевого населення і відвідувачів. Свого часу тут знаходились мисливські угіддя радянсько-партійної верхівки і потрапити сюди простим людям було неможливо.

«У СРСР партійно-номенклатурна еліта дуже себе любила і створювала для себе чимало зручностей і особливостей, — говорить історик заповідної справи Володимир Борейко. – У Країні Рад було створено кілька сотень закритих спец сафарі. Зокрема, у 1967 році за розпорядженням тодішнього голови Ради Міністрів УРСР В. Щербицького створили й Дніпровсько-Тетерівське заповідно-мисливське господарство, яке вважалися вотчиною Ради Міністрів України».

Кожне відомство тоді мало свою вотчину. За підрахунками Борейка, до кінця періоду застою  тільки в Україні діяло понад три сотні «спецугідь» різного калібру, з них тільки лише офіційних спецлісгоспів і спеціальних мисливських лісництв – 166. У ці господарства не пускали на свої території ні вчених, які досліджували природу, ні інспекторів охорони природи, ні навіть міліцію.

Воно й не дивно – громадяни СРСР були би сильно вражені побаченим. Уявіть: асфальтовані дороги ведуть до мисливських вишок, встелених всередині повстяним покриттям. Їх тут близько сорока. Біля кожної — звичайний міський ліхтар. Який горить і вдень і вночі, взимку і влітку. Це було зроблено для того, щоб кабани звикли до світла і не боялися виходити до привади з високосортної пшенички під рушницю високопоставленого мисливця. Лісове озеро — теж все в сяйві ліхтарів. Щоб карася легше зняти вночі з гачка. До речі це озеро було «чарівне». Тут карась клював завжди, при будь-якій погоді. Спеціально відібрану, зголоднілу рибу запускали у водойму безпосередньо перед приїздом гостей. Потім озеро спускали, решту риби вибирали і тримали голодною до наступного візиту чиновних рибалок.

В урочища «Острів» і «Акація» — фешенебельні будиночки «Мисливця» та «Рибалки». Банкетні зали з килимами і звіриними шкурами. Дорогий посуд, кришталь. Чудово обставлені спальні. У кожній кімнаті — картини «Ленін на полюванні» і «Ленін на рибалці». На «Острові — бухта з бетонованими берегами, хвилерізами, пірсами, катерами та кораблями. Звідси браві озброєні кулеметами мисливці відправлялися за качкою. Поруч — обробний цех. Тир. Голуб’ятня з вгодованими породистими голубами. Це пам’ять про Володимира Васильовича Щербицького. Головний голубівник України тримав тут своїх пернатих улюбленців, зрозуміло, за державний рахунок.

«Пам’ятаю, що в середині 1980-х співробітники Поліського заповідника (підпорядковувався тоді Міністерству лісового господарства України) скаржилися на відсутність транспорту: два стареньких «козлика», та й ті на ладан дихають. У цей же час у Дніпровсько-Тетерівському та  Заліському спцемисливських господарствах було по сорок новеньких автомобілів. Все краще йшло на обслуговування номенклатури, а не науки чи охорони природи», — зауважив Борейко.

Коли почалася горбачовська перебудова, екологісти домоглися зняття особливого статусу з номенклатурних мисливських господарств. Але минуло ще трохи часу, як на місце партійних бонз прийшли нові «хазяєва жизні», і усе повернулося на круги своя. «Крутий парєнь» Віктор Янукович тільки-но став прем’єр-міністром, як відразу ж відродив панське полювання у Дніпровсько-Тетерівському. У 2003 році перевів господарство у відання Кабміну, вибив з бюджету гроші на будівництво нового паркану, вишок, мисливських будиночків.

Коли Віктор Ющенко виграв вибори у 2004 році, шальки терез долі зробили черговий стрибок. З’явився шанс не лише зупинити криваві розваги у цих лісах, а й створити тут національний парк. Та Віктор Андрійович дуже довго запрягав і так нічого не зробив до кінця своєї каденції. А Янукович, щойно отримавши булаву президента, угніздився у «Сухолуччі» ще міцніше, ніж його партійні попередники. Ця частина історії сьогоднішньому суспільству більш-менш відома завдяки журналістам-розслідувачам. Після Революції Гідності у Інтернеті було доволі багато фото з резиденцій у «Острові» та «Акації», які замінили нудні радянські споруди та інтер’єри.

Хоча найбільша цінність «Сухолуччя» – ліси, заплави та їхні насельники. «Це — унікальна лісова та водно-болотна фауна. Тут знайшли свій притулок сірі журавлі, чорні лелеки, орлани-білохвости та цілий ряд інших рідкісних птахів та звірів, занесених до Червоної книги. Є тут рослинні угруповання занесених до Зеленої книги та види оселищ, що охороняються Бернською конвенцією», — зазначає Остап Семерак. 

«На території проектованого НПП зафіксовано сім видів, занесених до Червоної книги України, -підтвердив слова міністра доктор біологічних наук Віктор Мельник, який брав участь у обстеженні території. – Це, зокрема, коручка морозниковидна, плаун річковий, пухирник малий , пухирник середній, сальвінія плаваюча. Низку рідкісних видів флори проектованого НПП внесено до офіційного переліку регіонально рідкісних видів Київської області, затвердженого рішенням Київської обласної ради 7 лютого 2012 року. До таких видів належать грушанка середня, латаття біле, плаун булавовидний, шолудивник болотний». Найбільш цінними ботанік вважає природні соснові та вільхові ліси, болота та водойми. Їх варто вилучити із господарського використання і при зонуванні території національного парку віднести до заповідної зони.

У 2016-17 роках громадські активісти та науковці за підтримки Мінприроди обстежили цю територію, підготували наукове обґрунтування створення тут національного природного парку, проект організації території, отримали усі погодження. У тому числі погодження Міністерства аграрної політики та продовольства. Цьому міністерству фактично підпорядковується Державне агентство лісових ресурсів (Держлісгосп, ДАЛР), яке управляє Дніпровсько-Тетерівським лісомисливським господарством. Процедура створення парку не вимагає погодження самого Держлісгоспу. Але у любителів постріляти в звірів та птахів достатньо друзів як у самому ДАЛР, так і поза його кабінетами. Тож палиці в колеса процесу створення парку постійно вставлялися чиновниками цього відомства та його таємними патронами. Я був на трьох як мінімум нарадах, де представники ДАЛР намагалися потопити ідею створення парку. Заради чого? Заради того, щоб кілька десятків «елітних» стрілків могли розважатися на 30 тисячах гектарів народного лісу? Чи усе ж треба врахувати потреби природи, науки, пересічних громадян, яким би не завадило мати зручне місце для відновлення сил буквально поруч із столицею?

«На території майбутнього парку лишилася розвинена транспортна та господарська мережа. Вона успішно може бути використана на користь туристичної інфраструктури та облаштування парку. Самою територією угідь прокладено понад 20 км бездоганних доріг, які можна використовувати для вело прогулянок. Крім того, новий парк розташований близько від Києва і має усі шанси стати каталізатором сталого розвитку регіону та базою для розвитку рекреаційної, туристичної, еколого-освітньої, природоохоронної, наукової діяльності. А головне – ми збережемо в центрі України, унікальний куточок дикої природи і збільшимо площу природо-заповідних земель», — говорить   Семерак, мотивуючи необхідність створення Дніпровсько-Тетерівського національного парку. Сподіваюсь, його аргументи будуть почуті і прем’єр-міністром, і президентом.

Олег Листопад

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *