Для колектора під нові забудови на Русанівці зносять частину кладовища домашніх тварин
13.08.2019
Таємничий аркуш та строки давності: як забудовник намагався втримати шматок у Нацпарку
14.08.2019

Громадськість вимагає не повертати екоподаток підприємствам-отруювачам довкілля

«На кожного жителя Дніпра припадає щороку чотири кілограми забруднюючих речовин, які викидаються підприємствами міста у повітря. У тому числі таких небезпечних, як наддрібні тверді часточки, які руйнують капіляри, бронхи, наче наждак нищать наш організм. За наступні десять років мої діти отримають по 40 кілограмів цих небезпечних речовин. Я не хочу чекати, поки хтось вирішить проблему забруднення нашого міста, інших міст України», — такою була відповідь члена ініціативної групи «Save Dnipro» Павло Ткаченко на запитання «Активних Громадян» про управління екоподатком. Павло зазначив, що вирішення проблем кожного з нас лежить у тому числі і через вирішення таких на перший погляд далеких від громадян проблем, як управління екоподатком. Тому він та його товариші цим займаються, тому вимагають від уряду, депутатів прийняти саме своє бачення проблеми.

Спілкування з активістами відбулося в Українському кризовому медіа центрі (УКМЦ), де проходив брифінг незалежних громадських організацій щодо ідеї повернення коштів екологічного податку підприємствам-забруднювачам, його запис можна подивитися ось тут:

Приводом для проведення брифінгу стали заяви промисловців про те, що грошей на модернізацію власних засобів виробництва вони не мають. І якщо підприємства будуть вкладати власні кошти, вони збанкрутують і «країна зупиниться». Тому, мовляв, треба екологічні податки (кошти, які підприємства сплачують за завдану довкіллю шкоду), залишати у них же і дати можливість витратити їх на встановлення очисного обладнання тощо.  “Аргументом у цій позиції бізнесу служить неефективне використання коштів екоподатку владою різних рівнів та витрачання коштів не за призначенням”, — пояснює Павло. 

Дійсно, наприклад, так званий «вуглецевий податок» (плата за викиди вуглекислого газу), який було збільшено у 2019 році майже у 25 разів, повністю надходить до загального фонду державного бюджету і може витрачатися державою на що завгодно. Інші податки, які частково надходять на місцевий рівень, або не використовуються органами місцевого самоврядування, або витрачаються на заходи, які мають низький природоохоронний ефект. Отже, держава, проявивши себе неефективним управлінцем, надала забруднювачам найвагоміший інструмент для маніпулювання цим питанням.  «Але це не значить, що податок потрібно повертати тим, хто ВЖЕ завдав шкоду довкіллю і здоров’ю населення. Ні, варто провести адекватне реформування екологічного податку, аби ВСІ кошти витрачалися виключно на заходи, які мають суттєвий природоохоронний ефект , — додав Павло. — В розвинених державах бізнес безапеляційно не зазіхає на кошти екоподатків, які сплачуються за шкоду, завдану підприємством своєю діяльністю, довкіллю та здоров’ю населення. Натомість використовується співпраця з міжнародними фінансовими організаціями, механізми державної підтримки при кредитуванні заходів екомодернізації, або податкові пільги для відповідального бізнесу, тощо. З урахуванням цього, ми не підтримуємо ідею повернення коштів екоподатку підприємствам-забруднювачам для модернізації виробництв в запропонованому підприємствами вигляді».

Понад півтора десятка авторитетних екологічних організацій підписали звернення до президента, депутатів, уряду, суспільства з вимогою не повертати екоподаток забруднювачам.  Крім «Save Dnipro» це «Екологія право людина», «Еколтава», «Друге Життя», «Зелена Генерація», «Екодія», «350.org», «Разом!», «О.ЗЕРО», «Єдина Планета», «Ресінк», «Нуль відходів Львів», «Центр громадських та медійних ініціатив», Запорізька філія Всеукраїнської екологічної ліги, «Дзиґа» та інші. Головний меседж звернення – притримуватися європейської концепції «забруднювач платить», а не підміняти її  вигаданою українським бізнесом  «забруднювач інвестує».

Підприємства і зараз можуть отримувати кошти на модернізацію із екологічних фондів. По-перше, законодавство говорить, що звертатися можуть юридичні особи усіх форм власності. По-друге, постанова, яка визначає природоохоронні заходи, також дозволяє направляти кошти на підприємства. 

А для того, щоб ефективно використовувалися гроші на інші заходи, треба екологічний фонд зробити окремою юридичною особою. Тоді договори на виконання заходів зможуть оформлятися на стільки років, на скільки потрібно. І не треба буде їх в кінці року повертати через те, що не вистачає часу їх повністю використати. 

В Україні зокрема Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) неодноразово демонстрував готовність підтримувати проекти, направлені на енергоефективність і екологізацію підприємств. Як видно, варіанти є, але вони потребують прозорості та відповідальності бізнесу. 

А ми бачимо, що Державна екологічна інспекція у більшості випадків не може потрапити на територію великих підприємств та проконтролювати дотримання природоохоронних норм. Про це «Активні Громадяни» писали, наприклад, у статтях«ArcelorMittal» системно не пускає інспекторів ДЕІ, а СБУ цікаві лише інвестиції підприємства», «Державна екоінспекція Столичного округу подала в суд на «Київводоканал» за недопуск інспекторів. Продовження теми» та інших. Отже, про контроль витрачання коштів, як пропонує бізнес, говорити не доводиться. 

Наскільки українським підприємствам обтяжливо платити екоподаток? Роками ці компанії отримують надприбутки, зокрема і через низькі ставки екологічного податку (які приблизно в 10 разів нижчі ніж в ЄС), але більшість обов’язків щодо модернізації — не виконуються.

Катерина Норенко, аналітик та еколог МБО “Екологія-Право-Людина” повідомила, що проблема не в самому податку, а в його обсягах. Екоподаток в Україні надзвичайно низький, він становить лише 0,2% від ВВП України. Для порівняння, в країнах ЄС ця частка складає 2,4 %, і щороку зростає ще на 2,2%. Про це свідчать також і низькі ставки податку на різні забруднюючі речовини. Для прикладу, у Польщі за викиди аміаку ставка податку у 7 разів вища, ніж в Україні, оксиду вуглецю – у 8,5 разів вища, вуглеводнів – майже у 6 разів. Ставка податку на відходи гірничо-добувних підприємств в Україні менша, ніж у Великій Британії у майже 143 рази. Тому для дієвої роботи екологічного податку, його треба збільшувати, а не відміняти, вважають екологи.

Часто люди питають, чому повертати екоподаток – це погано. Таке питання, наприклад, задав у Фейсбуці мешканець Дніпра Evgeny Borzenkov: «Чому ви проти [повернення екоподатку]? Дуже логічно повернення екоподатку назад підприємствам — за вже реалізовані проекти. Зараз цей податок просто проїдається, а так би йшов за призначенням». 

На що «Зелена генерація» відповіла: «Вибачте, тобто чим більше забруднювач буде робити викидів, тим більше податок і тим більше йому повертати? Або якщо зараз немає доступу ні до інформації про кількість відходів, ні про викиди, ми маємо проявити добру волю і просто віддати їм ці гроші?  Це те саме що доручити вовкам охороняти вівці».

Схожої думки активіст “Save Dnipro” Денис Піддубський: «Екоподаток — це свого роду штраф для забруднювача. Чим більше він забруднює — тим більший платить штраф. Вони у нас в Україні, до слова, на дуже низькому рівні, в порівнянні з іншими країнами. Уявіть, що у вашому ОСББ штрафують злісного любителя викидати пакети зі сміттям з вікна, а він каже — давайте ви мені повернете ці гроші, а я за це, так і бути, проведу модернізацію свого сміттєвого відра. Правда, викидати все одно з вікна буду, такий у мене технологічний процес. Але можу це робити вночі, щоб менше шокувати жителів. І пакет обмотувати стретч-плівкою, щоб сміття при ударі не так сильно розлітався».

Під час дискусії в УКМЦ з сумнівами у ефективності відновлення спеціального екофонду, як запропоновано громадськістю, виступив керівник Центру екології та розвитку нових технологій Владислав Антипов: «Даю голову на відсіч, що протягом року цей фонд буде корумповано, і він буде видавати кошти тільки тим підприємцям, які зуміють знайти підходи до керівництва фонду або тих, хто буде реально ним управляти. Тому підприємці не вірять такому підходу – створенню фонду». 

Тетяна Омельяненко, експерт-консультант у галузі поводження з відходами, заявила, що головні питання, в яких громадськість, підприємства, Асоціації мають зараз об’єднатись – це повернення надходжень екологічного податку в повному обсязі до спеціального фонду та реформування фонду охорони навколишнього середовища. Прибуток окремих підприємств дозволяє поступово вкладати кошти в їх модернізацію. У окремих випадках та за обмежених умов інструмент щодо екомодернізації має право на існування. У той же час фінансування заходів пов’язаних зі збереженням біорізноманіття, природно-заповідного фонду не має окремих приватних джерел фінансування. Водночас це важлива частина природоохоронних заходів, і ми не маємо її відкидати.

Таким чином, громадськість виступила однозначно проти повернення податку на підприємства та навела вагомі аргументи на користь інших рішень. Держава обов’язково повинна діяти в інтересах усіх її громадян, а не в інтересах забруднювачів.

Олег Листопад

На фото зліва направо: Катерина Норенко, аналітик аналітик та еколог МБО “Екологія-Право-Людина”; Олександр Коваль, голова правління громадської організації «Зелена Генерація»; Павло Ткаченко, член ініціативної групи «Save Dnipro»; Тетяна Омельяненко, експерт-консультант в галузі поводження з відходами; Віктор Гайдуков, представник ОСН (органів самоорганізації населення) Дарницького району м. Києва

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *