Блог: Чому російські інтернет-ресурси повернулися в український інформаційний простір

17 травня 2017 року набув чинності Указ нині колишнього президента України Петра Порошенка № 133/2017 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року “Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, що обмежив роботу одразу декількох популярних інтернет-сервісів родом із держави-агресора. Зокрема, під дію санкцій потрапили й дві найпопулярніші на території колишнього СРСР соціальні мережі – “Вконтакте” і “Одноклассники”.

Відповідальність за виконання цього Указу було покладено на Секретаря РНБО – Олександра Турчинова. Однак, після зміни Турчинова на посаді його тескою – Данилюком, ситуація змінилася. Українські інтеренет-юзери вперше відчули певне послаблення санкцій.

У травні користувачі мобільного інтернету змогли отримати доступ до сервісів через відповідні мобільні додатки соціальних мереж, а вже в липні ряд вітчизняних інтернет-провайдерів повністю зняв блокування з російських ресурсів. Але не всі.

Водночас, в Адміністрації Президента ситуацію з невиконанням діючих Указів поки не коментують. На нещодавньому брифінгу Служби безпеки України, 22 липня, щодо нагальних питань зовнішньої і внутрішньої безпеки означене питання також не розглядалося.

Нагадаємо, що в квітні 2017 року розгляд питання про посилення санкцій щодо держави-агресора був ініційований самим президентом Порошенко. Тоді гарант Конституції пояснив своє рішення так: «Важливою для росіян частиною війни є гібридна війна, яку проводять інформаційні війська РФ. Величезні пропагандистські бюджети викидаються для дестабілізації ситуації як всередині України, так і всередині Європи. І зараз не можна відрізняти кібербезпеку та втручання РФ у демократичні процеси по всьому світові і пропагандистські зусилля, які Росія здійснює, використовуючи в тому числі і російські соціальні мережі».

Означеним Указом президент заблокував основні російські інтернет-ресурси строком на три роки – тобто як мінімум до 2020 року. Також Порошенко визначив і умови, за яких санкції можуть бути послаблені або зняті взагалі: «Коли останній російський солдат покине суверенну територію України, ми будемо готові переглянути це рішення».

Російська агресія на Сході України триває уже 5 рік. Крим окуповано, а українські моряки і політв’язні утримуються у темницях Кремля, тож з упевненістю можемо говорити про те, що на сьогодні не існує жодних формальних підстав для зняття обмежень на роботи російських ресурсів в Україні.

Однак, досі залишається незрозумілим, чому інтеренет-санкції почали діяти лише з 2017 року, а не з початку російської агресії в Україні на початку 2014 року. Також дивним, на сьогодні, чином виглядає те, що питання введення нових санкцій було запропоновано Порошенком того ж місяця, коли геніальний директор “Липецкой кондитерсокой фабрики Roshen” Олег Казаков виступив з офіційною заявою про додатковий тиск з боку влади Російської Федерації та повну, в зв’язку з цим, зупинку виробництва на підприємстві.

Закриття доступу до популярних соціальних мереж ближче до середини року тоді викликало шквал народного обурення. Дії президента стали натхненням для створення сотень тисяч тематичних мемів, а інтернет-блогери почали активно говорити про становлення режиму диктатури в Україні. Окрім того, було створено декілька десятків електронних петицій про скасування Указу, а студент Микита Євстіфеєв навіть подав адміністративний позов щодо протиправності дій очільника держави і порушення власних конституційних прав.

Свої претензії до роботи президента студент аргументував положеннями ч. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Подібні формулювання містяться і в ч. 2 ст. 34 Конституції України: кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

Втім, свою правоту в суді студент не зміг довести і 14 червня Вищий адміністративний суд України (ВАСУ) відмовив у задоволенні позову громадянина України Євстіфеєва до президента України Петра Порошенка про визнання неправомірним Указу про заборону в Україні російських соціальних мереж і низки інших інтернет-ресурсів.

Як відомо, час лікує рани і дає побачити ефект від тієї чи іншої дії. Тож уже за два роки існування санкцій український сегмент аудиторії соціальних мереж із-за “парєбріка” впав майже на 80%. Більша частина інформаційних агентств, компаній, блогерів назавжди змінили свою “прописку” на альтернативний загальнодоступний Facebook, де власну сторінку завів навіть сам Порошенко.

Роком раніше була створена вітчизняна альтернатива молодіжній соціальній мережі «ВКонтакте» – «Друзі», а ще роком раніше – аналог соціальної мережі випускників «Одноклассники» – «Одногрупники».

Проте, протистояння української влади з програмерами «ВКонтакте» і «Одноклассники» не завершилося – відразу після введення Указу президента в дію у найбільшому у світі відео-ресурсі «Youtube» почали з’являтися відео з детальною інструкцією, як обійти блокування українських провайдерів. На початку 2018 року навіть з’явилися мобільні додатки «ВКонтакте» і «Одноклассники» з вбудованою функцією VPN (Virtual Private Network — віртуальна приватна мережа), що забезпечувала з’єднання з соціальною мережкою через ip-адреси інших держав.

То чому ж російські соціальні мережі такі небезпечні для українців і чому російська сторона так запекло бориться за утримання власної інтернет-аудиторії в Україні?

Ще 5 травня 2014 року Держдумою РФ був прийнятий  федеральний закон «О внесении изменений в Федеральный закон „Об информации, информационных технологиях и о защите информации“ и отдельные законодательные акты Российской Федерации по вопросам упорядочения обмена информацией с использованием информационно-телекоммуникационных сетей». Даний нормативний-правовий акт прирівнює адміністрацію всіх соціальних мереж до «организатора распространения информации» – тобто фактично до засобу масової інформації. А такі суб’єкти, згідно вимог російського законодавства, підпадають під особливий контроль з боку держави, в тому числі і з боку Федеральної служби безпеки (далі – ФСБ РФ).

Більше того, згідно положень Закону, російські медійники зобов’язані щорічно передавати звіти про свою роботу, інформацію про своїх працівників та джерела надходження фінансування. У розумінні Закону користувачі соціальних мереж прирівнюються до працівників медіа-ресурсів, оскільки фактично є суб’єктами створення інформаційного продукту в середині мережі. Від так, починаючи з 2014 року всі особисті дані всіх користувачів «ВКонтакте» і «Однокслассники» фактично можуть використовуватися співробітниками ФСБ РФ в службових цілях, в тому числі і для забезпечення необхідною інформацією Збройних сил Федерації.

«Активні Громадяни» вирішили поцікавитися у самих користувачів соціальних мереж – як вони ставляться до розблокування одіозних соціальних мереж «ВКонтакте» (ВК) і «Однокслассники» на території України.

Олександр, 42 роки, Київ: «Й до цього ті, хто хотів, спокійно сидів у ВК. Заборона нічого не дає. А потролити москаликів не аби яке задоволення».

Олександр, 40 років, Київ: «Ці сервіси на кшалт зомбоящика. Крім того, в ВК пишуть “як все у мене погано”, а в ФБ “як я цікаво провів час”».

Ірина, 24 роки, смт. Рожнятів, Івано-Франківська область: «Тільки сьогодні помітили? Він відкритий ще із минулого року»

Тож наразі питань два (хоча, мабуть, більше). Перше – якщо служби України з 2017 року не змогли забезпечити повне блокування небезпечних соцмереж, то нема сенсу далі продовжувати дію недіючого закону президента Порошенко? Друге – і що дасть подальше блокування російських соцмереж, якщо доступ до пропагандистських російських телеканалів  в переважній більшості теж залишився вільним?

Погано те, що команда нового президента досі не пояснила українцям доцільність, або недоцільність блокування, і в підсумку нічого не зробила з Указом «попередника».

Дмитро Перов

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *